ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/22904/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - адвокат Дзера С.М.

третьої особи - Комлик І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 07.02.2019

у складі колегії суддів: Отрюха Б.В. (головуючого), Остапенка О.М., Грека Б.М.

та на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 18.07.2018

у складі судді: Івченка А.М.

за позовом Приватного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2"

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Укрбудпроект 1"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДД Інвест"; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос Естейт"; 4. Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Банош" арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича

про визнання правочину недійсним

в межах справи № 910/22904/15

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Банош"

ВСТАНОВИВ:

1. В провадженні Господарського суду м. Києва на стадії ліквідаційної процедури знаходиться справа № 910/22904/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Банош" про банкрутство.

2. 30.03.2018 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" до: Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Укрбудпроект 1" - відповідач 1; Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДД Інвест" - відповідач 2; Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос Естейт" - відповідач 3; Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - відповідач 4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Банош" арбітражний керуючий Комлик Ілля Сергійович про визнання правочину недійсним в межах справи № 910/22904/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Банош" на підставі частини 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 у справі №910/22904/15 відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" про визнання правочину недійсним.

4. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство "Трест Київпідземшляхбуд-2".

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

6. 11.03.2019 Приватне акціонерне товариство "Трест Київпідземшляхбуд-2" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 у справі № 910/22904/15, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 910/22904/15 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 14.03.2019.

8. Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 910/22904/15 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2018; призначено розгляд касаційної скарги на 22.05.2019 об 11 год. 15 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

9. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ПрАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

10. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

10.1 З огляду на наявність судового рішення, що набрало законної сили (ухвала Господарського суду міста Києва від 06.12.2017) у ТОВ "НВФ Укрбудпроект 1" були відсутні будь-які права щодо розпорядження (передачі права власності) на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99483, а тому останнє не мало права на його відчуження іншій особі - ТОВ "ТДД Інвест".

10.2 Моментом вчинення правочину (документ про передачу права від 30.06.2017 № без номера) щодо передачі права власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99483 від співвласника ТОВ "НВФ Укрбудпроект 1" до ТОВ "ТДД Інвест" є не 30.06.2017, а 10.11.2017 (дата, коли відбулась його державна реєстрація).

10.3 Висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності на момент вчинення правочину позовів, ухвал, тощо, які б ставили під сумнів право ТОВ "НВФ Укрбудпроект 1" відчужувати право власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99483 є невірними.

10.4 Всупереч вимогам закону ліквідатором не вжито дій для повернення майна банкрута - знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99483.

11. Представник скаржника в судовому засіданні 22.05.2019 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

12. ТОВ "ТДД Інвест" та ТОВ "НВФ Укрбудпроект 1" подано відзиви на касаційну скаргу в яких останні просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

13. В судовому засіданні 22.05.2019 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Банош" арбітражний керуючий Комлик І.С. заперечив проти касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

14. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника скаржника, третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

15. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

16. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

17. Згідно частини 3 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" право власності на знак засвідчується свідоцтвом.

18. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва Установа здійснює державну реєстрацію знака, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості. Форма Реєстру та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.

19. Згідно частин 7, 9 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору. Договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.

20. Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

21. Згідно частини 2 статті 1114 Цивільного кодексу України факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.

22. Відповідно до статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

23. Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України

завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

24. Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

25. Всупереч вказаним вимогам закону, судами попередніх інстанцій належним чином не встановлено моменту вчинення правочину - документу про передачу права на підставі якого було здійснено передачу права власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України №99483 від співвласника Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Укбудпроект 1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДД Інвест".

26. Окрім того, згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 910/22904/15 визнано недійсним правочин - Документ про передачу права від 09.10.2014, на підставі якого було здійснено передачу права власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99483 від власників свідоцтва Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ГЕОС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОС ЕСТЕЙТ» до правонаступників власника свідоцтва Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОС ЕСТЕЙТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Укрбудпроект 1», дані про що було внесено до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та опубліковано в офіційному бюлетені «Промислова власність» № 24 за 2014 рік.

27. Згідно частини статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

28. Всупереч вказаним вимогам процесуального закону судами попередніх інстанцій не досліджено та не встановлено, з огляду на вказане судове рішення, наявність чи відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Укрбудпроект 1» прав розпорядження (передачі права власності) на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99483 на момент вчинення оспорюваного правочину.

29. Згідно частин 1, 2 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом", ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

30. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов`язковому зберіганню, на строк не менше п`яти років з дати визнання особи банкрутом; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства відповідну інформацію для ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; у разі провадження банкрутом діяльності, пов`язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу. Для цього за погодженням із Службою безпеки України визначає склад ліквідаційної комісії режимно-секретного органу, яка формується в установленому законодавством порядку; веде реєстр вимог кредиторів; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

31. Всупереч вимогам закону судами попередніх інстанцій не досліджено та не встановлено того, чи вжито ліквідатором дії для повернення майна банкрута яке є предметом оспорюваного правочину - знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99483.

32. Окрім того, з огляду на те, що дана позовна заява розглядається судом саме в межах справи № 910/22904/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Банош", колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити наступне.

32.1 Статтею 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" передбачено, що після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів цінних паперів - копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Звіт ліквідатора має бути схвалений комітетом кредиторів, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника (для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків). Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов`язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

32.2 Відтак, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора та що є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.

32.3 Виходячи з вимог Закону про банкрутство, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів за наслідками ліквідації боржника), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

32.4 Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави дійти висновку про те, що саме після завершення всіх, передбачених Законом про банкрутство дій щодо здійсненню ліквідаційної процедури, а також після розгляду усіх скарг та майнових спорів, зокрема і спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником суд переходить до розгляду звіту та ліквідаційного балансу.

33. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

34. Оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону не відповідають.

35. Рішення суду має прийматися і цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

36. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних ухвали та постанови не були дотримані, а тому доводи скаржника частково знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.

37. Згідно пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

38. З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи порушено норми процесуального закону, статей 86 Господарського процесуального кодексу України, неповно досліджено зібрані у справі докази, всі обставини справи в їх сукупності, а тому ухвалу суду першої інстанції від 18.07.2018 та постанову суду апеляційної інстанції від 07.02.2019 слід скасувати, а справу № 910/22904/15 в оскаржуваній частині слід направити до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

39. При новому розгляді суду необхідно дослідити зібрані у справі докази та надати їм належну оцінку, встановити момент вчинення правочину - документу про передачу права на підставі якого було здійснено передачу права власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України №99483 від співвласника Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Укбудпроект 1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДД Інвест", дослідити та встановити (з огляду на висновки викладені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 910/22904/15) наявність чи відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Укрбудпроект 1» прав розпорядження (передачі права власності) на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99483 на момент вчинення оспорюваного правочину, дослідити та встановити те, чи вжито ліквідатором дії для повернення майна банкрута яке є предметом оспорюваного правочину - знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99483, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених в цій постанові, постановити законне та обґрунтоване рішення.

40. Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що судові рішення по справі № 910/22904/15 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 у справі № 910/22904/15 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 у справі № 910/22904/15 скасувати.

3. Справу № 910/22904/15 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко