ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року справа №415/8528/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Сіваченка І.В., за участю секретаря судового засідання - Макаренко А.С, позивача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 05 квітня 2019 року (головуючий суддя І інстанції - Фастовець В.М.), складене в повному обсязі 05 квітня 2019 року в м. Лисичанськ Луганської області, у справі № 415/8528/18 за позовом ОСОБА_1 до заступника відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання дій незаконними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

19 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до заступника відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про:

- визнання протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №31666662 від10 жовтня 2018 року;

- визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №31666662 від10 жовтня 2018 року прийняту відповідачем (а.с. 1-2).

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 05 квітня 2019 року відмовлено у задоволені позовних (а.с. 164-169).

Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що висновки суду першої інстанції щодо виконання рішення суду є помилковими, оскільки воно не виконано, що підтверджено судово-економічною експертизою.

Вважає, що пенсійний орган не виплатив позивачу суму пенсії у розмірі 263 706,56 грн., яка визначена судовим експертом при проведенні експертизи (а.с. 172-173).

Позивач в судову засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, що підтверджено поштовими відправленнями.

29 травня 2019 року на адресу Першого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, в якому зазначено, що постанова суду, на підставі якої відкрито виконавче провадження, виконана у повному обсязі, а висновки судово-економічної експертизи є необґрунтованими.

Разом із відзивом на апеляційну скаргу від управління надійшло клопотання про розгляд справи за відсутність представника пенсійного органу.

04 червня 2019 року від відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності державного виконавця.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2009 року № 2-а-71/06/1214 Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області зобов`язано здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2004 року з застосуванням середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки за 2002 рік, що визначено Постановою Кабінету Міністрів України № 1783 від 12 листопада 2003 року в розмірі 376,38 грн. коефіцієнту заробітної плати позивача, який дорівнює - 5,6 коефіцієнту страхового стажу, який дорівнює - 0,85 (а.с.5-6).

14 вересня 2009 року Лисичанським міським судом видано виконавчий лист на підставі якого відкрито виконавче провадження (ВП № 31666662).

В рамках проведення виконавчих дій державним виконавцем постановою від 26 квітня 2018 року призначено проведення економічної експертизи для визначення наявності та розміру заборгованості пенсійного органу перед позивачем в рамках виконання вищевказаного рішення суду (а.с. 105).

З висновку судової економічної експертизи № 10802, складеної 20 липня 2018 року, вбачається, що враховуючи норми виконавчого листа у справі № 2-а-71/2006, виданого 14 вересня 2009 року Лисичанським міським судом Луганської області, постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у справі № 2-а-43/1214/2012 та в межах компетенції судового експерта економіста, різниця між розрахунками експерта розміру пенсійних виплат ОСОБА_2 за період з 01 січня 2004 року по 30 вересня 2017 року та фактичними виплатами пенсії за цей же період складає 263 706,56 грн. (а.с.10-42).

10 жовтня 2018 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Віхлініним Д.В. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду (а.с. 4).

Спірним питанням даної справи є правомірність прийняття відповідачем постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа за № 2-а-71/2006.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що постанова державного виконавця прийнята на виконання та з додержанням норм матеріального права, а висновок експертизи не є беззаперечним доказом невиконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІ (далі - Закон № 1404-VІІ).

Відповідно до ст.1 Закону № 1404-VІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону № 1404-VІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема, наказу, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Статтею 10 Закону № 1404-VІІ встановлено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.5,6 ст. 26 Закону № 1404-VІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з п. 9 ст. 39 Закону № 1404-VІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 жовтня 2018 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Віхлініним Д.В. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду (а.с. 4).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком державного виконавця щодо фактичного виконання рішення суду, з огляду на наступне.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2009 року № 2-а-71/06/1214 Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області зобов`язано здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2004 року з застосуванням середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки за 2002 рік, що визначено Постановою Кабінету Міністрів України № 1783 від 12 листопада 2003 року в розмірі 376,38 грн. коефіцієнту заробітної плати позивача, який дорівнює - 5,6 коефіцієнту страхового стажу, який дорівнює - 0,85 (а.с.5-6).

З розпорядження відповідача від 19 лютого 2010 року вбачається, що на виконання вищезазначеного рішення суду відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача за період з 01 січня 2004 року по 11 січня 2005 року, після якого розмір пенсії склав 1791,57 грн., (376,38 грн. (середній заробіток за 2002 рік) * 5,6 (індивідуальний коефіцієнт) * 0,85 (коефіцієнт стажу)) (а.с. 89, 91).

В подальшому, у липні 2012 року позивачу здійснено перерахунок пенсії відповідно до постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2009 року у справі № 2а-71/06/1214 з 12 січня 2005 року, про що свідчить розпорядження відповідача від 26 червня 2012 року (а.с. 90).

Внаслідок такого перерахунку, розмір пенсії позивача складає з 01 квітня 2012 року 1 850,23 грн., до перерахунку пенсії позивач отримував пенсію у розмірі 4582,57 грн.

З розпоряджень відповідача про перерахунок пенсії, які наявні в матеріалах справ попередніх судів, вбачається, що з 01 січня 2008 року основний розмір пенсії позивача складався з середньої заробітної плати за 2006 рік - 928,81 грн., коефіцієнт заробітної плати - 5,10864, коефіцієнт стажу - 0,608; з 01 березня 2010 року - середня заробітна плата за 2006 рік - 928,81 грн., коефіцієнт заробітної плати - 5,10864, коефіцієнт стажу - 0,684; з 01 травня 2012 року - середня заробітна плата за 2007 рік - 1197,91 грн., коефіцієнт заробітної плати - 5,10864, коефіцієнт стажу - 0,684.

Зазначені обставини відображені у постановах Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2015 року по справі № 2а-43/1214/2012 та від 06 вересня 2016 року по справі № 415/2566/16-а про перерахунок пенсії позивачу.

В постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2015 року по справі № 2а-43/1214/2012 зазначено, що судове рішення у справі № 2а-71/06/1214 виконано Пенсійним органом саме на підставі розпорядження управління від 26 червня 2012 року, а саме у липні 2012 року ОСОБА_1 зроблено перерахунок пенсії з 21 травня 2005 року.

У судово-економічній експертизі судовий експерт зазначив, що з 01 січня 2004 року розмір пенсії ОСОБА_1 обчислено в сумі 1 791, 57 (376,38*5,6*0,85), тобто рішення суду у справі № 2а-71/06/1214 є виконаним Пенсійним органом.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наявність рішення суду щодо перерахунку пенсії не є підставою для такого перерахунку щорічно, таке рішення суду є виконаним при прийнятті Пенсійним органом відповідного розпорядження щодо виконання конкретного виконавчого листа за рішенням суду від 11 серпня 2009 року по справі 2а-71/06/1214.

Позивач обґрунтовує протиправність прийняття вищевказаної постанови про закінчення виконавчого провадження висновком судової економічної експертизи № 10802, складеної 20 липня 2018 року, якою визначена різниця між розрахунками експерта розміру пенсійних виплат ОСОБА_2 за період з 01 січня 2004 року по 30 вересня 2017 року та фактичними виплатами пенсії за цей же період складає 263 706,56 грн.

В той час суд апеляційної інстанції вважає довід позивача/апелянта щодо необхідності прийняття до уваги вищевказаного висновку необґрунтованим, з наступних підстав.

По-перше, ст. 20 Закону № 1404-VІІ регламентована участь експерта, спеціаліста та суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання у виконавчому провадженні, однак, відсутнє послання на обов`язковість прийняття державним виконавцем його висновків.

По-друге, з резолютивної частини судової економічної експертизи № 10802, складеної 20 липня 2018 року, вбачається, що її висновки зроблені, зокрема, на підставі постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у справі № 2-а-43/1214/2012 (а.с. 37), однак, спірна постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята у зв`язку з виконанням постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2009 року № 2-а-71/06/1214 по іншій справі шляхом прийняття відповідного розпорядження, про що свідчить як сама експертиза так і судове рішення по справі № 2а-43/1214/2012.

В судовій експертизі зроблено розрахунок пенсії позивача вже після фактичного виконання рішення по справі № 2-а-71/06/1214, а саме після прийняття позивачем розпорядження від 19 лютого 2010 року, що не приймається судом до уваги, оскільки період після винесення судом рішення, а саме 2010-2017 роки, не був предметом розгляду справи за яким провадились виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене та те, що висновки судово-економічної експертизи зроблені, зокрема, на підставі рішення суду, яке не є предметом даного спору (та не було підставою для відкриття виконавчого провадження), суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо недопустимості прийняття як беззаперечного доказу наявності заборгованості у пенсійного органу перед позивачем вищевказаних висновків.

Інших доказів невиконання рішення суду, крім висновків судово-економічної експертизи апелянтом не зазначались.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що спірна постанова про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з його фактичним виконанням прийнята з додержанням норм матеріального права.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 272, 287, 308 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 05 квітня 2019 року у справі № 415/8528/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення проголошено в судовому засіданні 10 червня 2019 року.

Судді Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

І.В. Сіваченко