Справа № 461/15474/13-ц

пр.№ 2/464/149/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.05.2019 м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Мички Б.Р.

секретар судового засідання Шутяк М.В.

за участю представника позивача Вороніна О.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові у режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Білої Ірини Володимирівни до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

позивач Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить солідарно стягнути з відповідачів суми заборгованості за договором кредиту № 112/МБ-ЦВ від 06 липня 2007 року в розмірі 386 428 доларів США, що становить 3 088 718,97 грн та судові витрати. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 06 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний Банк «Надра», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», та фізичною особою ОСОБА_2 було укладено договір кредиту № 112/МБ-ЦВ, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 230 000 доларів США з встановленою процентною ставкою у розмірі 14,4 % річних та кінцевим терміном погашення заборгованості до 04 липня 2014 року на придбання нерухомого майна. Відповідно до п. 4.1.1 кредитного договору, повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється згідно з графіком повернення кредиту та сплати відсотків, який є невід`ємною частиною кредитного договору. Окрім цього, 06 липня 2007 року в якості забезпечення виконання за кредитним договором укладено договір поруки між Банком та співвідповідачем ОСОБА_3 , згідно з яким останній поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань відповідно до кредитного договору №112/МБ-ЦВ, та несе солідарну з боржником відповідальність за договором кредиту. Згідно з вказаним договором Поручитель відповідає перед Банком за виконання зобов`язань у повному обсязі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами. Оскільки відповідачі свої зобов`язання, що випливають з кредитного договору, договору поруки не виконують, не повертають кредит та не сплачують проценти за його користування, постійно порушують умови кредитного договору, станом на 19.09.2013 у них утворилась заборгованість, яка становить 386428 доларів США, що становить 3 088 718,97 грн, з яких: заборгованість по кредиту - 200 407,06 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1 601 853 грн 63 коп.; заборгованість по процентах - 142 942,98 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1 142 543 грн 20 коп.; пеня за порушення строку сплати ануїтетного платежу - 28 037,21 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 224 101 грн 45 коп.; штраф - 15 040,75 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 120 220 грн 68 коп.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 17.01.2014 відкритто провадження у справі та призначено судове засідання.

25.02.2014 від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 до суду надійшли заперечення на позовну заяву, в яких покликається на те, що ПАТ КБ «Надра» реалізувало своє право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту та процентів, оскільки 19 травня 2010 року під час розгляду справи про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про визнання грошових вимог у розмірі 2 043 882 грн 94 коп. за договором № 112/МБ-ЦВ від 6 липня 2007 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області 2 серпня 2010 року встановлено факт припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2 , наявні у нього кошти в розмірі 500 грн розподілені пропорційно між кредиторами: ПАТ «КБ «Надра» у розмірі 333,65 грн, Управлінням капітального будівництва Львівської міської ради - 166,35 грн. Представник ПАТ «КБ «Надра» був присутнім на цьому судовому засіданні, відтак з цієї дати у банку виникло право заявляти вимоги до позичальника. Даний позов банк пред`явив до суду 18 грудня 2013 року, тобто за межами трирічної позовної давності. Порука є припиненою, так як банк не звернувся з вимогою до ОСОБА_3 протягом шести місяців з дня ухвалення Господарським судом Львівської області постанови від 31 березня 2010 року про визнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 банкрутом. У зв`язку з наведеним вище, звернувся до суду із заявою про застосування наслідків спливу позовної давності.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 07.10.2014 цивільну справу за позовом Відділення Львівського регіонального управління Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості передано до Сихівського районного суду м.Львова за територіальною підсудністю за місцем проживання відповідача.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 06.08.2015 (головуюча суддя Горбань О.Ю.) вказану цивільну справу прийнято до провадження Сихівського районного суду м.Львова.

19.10.2015 від представника позивача Морганюк Ю.Є. до суду надійшли додаткові пояснення по справі та заперечення на заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, в якій покликається на те, що згідно з кредитним договором №112/МБ-ЦВ ціллю кредитування є придбання нерухомого майна (споживчі потреби). Даний кредит був наданий позичальнику як фізичній особі, а не фізичній особі-підприємцю. Договір поруки, укладений 06.07.2007 між Банком та співвідповідачем ОСОБА_3 , містить зазначення терміну дії «до повного виконання зобов`язань», відтак вважається припиненим, якщо протягом шести місяців після закінчення терміну кредитного договору Банк не пред`явить вимоги, позову. Натомість Банком було пред`явлено позов до поручителя про дострокове стягнення боргу 13.12.2013, тоді як дія кредитного договору до 04.07.2014. З урахуванням викладеного, вказав, що банком не було пропущено строку для пред`явлення позовних вимог.

29.10.2015 представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, а також заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що з наявного в матеріалах справи кредитного договору вбачається, що повернення платежів повинно було здійснюватися частинами кожного місяця, а тому обчислення строків позовної давності обчислюється щодо кожного щомісячного платежу окремо. Разом із тим, про своє право на звернення з позовними вимогами щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_2 в порядку цивільного судочинства банк дізнався саме 02.08.2010, коли виявився факт недостатності майна у банкрута - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 для повного задоволення вимог усіх кредиторів. З позовною заявою банк звернувся лише 13.12.2013, що свідчить про пропуск ним загальної позовної давності. Вказує, що позивачем також пропущено спеціальний строк позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій з відповідачів. Окрім цього, зазначив, що стягнення з відповідачів на користь позивача і штрафу, і пені суперечить ст.61 Конституції України, яка передбачає, що ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 26.11.2016 у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29.03.2016 вказане рішення залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 28.02.2018 рішення Сихівського районного суду м.Львова від 26.11.2015 та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 29.03.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2018 справу передано на розгляд головуючому судді Мичці Б.Р.

06.08.2018 від представника позивача Морганюка Ю.Є. до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 20.08.2018 заяву відповідача ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Мички Б.Р. по вказаній цивільній справі визнано необгрунтованою та передано на вирішення іншому судді Сихівського районного суду м.Львова.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 24.09.2018 (головуючий суддя Рудаков І.П.) у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про відвід судді Мички Б.Р. у справі за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 про стягнення заборгованості відмовлено.

30.01.2019 та 05.02.2019 від представника позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Білої Ірини Володимирівни - Верчук В.І. до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

У судовому засіданні 22.05.2019, яке відбулось у режимі відеоконференції з Подільським районним судом м.Львова, представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у ньому, просив такий задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судові засідання не з`являлися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце їх проведення, явку уповноважених представників не забезпечили. Разом із тим, таким було відомо, що у провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа, відтак відповідачі мали змогу ознайомитись із інформацією щодо дати проведення судового засідання шляхом відстеження інформації, яка відображається на сайті «Судова влада України» та перебуває у загальному доступі.

З`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов до наступного висновку з огляду на таке.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України). У відповідності до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Положеннями ст.610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 6 липня 2007 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 112/МБ-ЦВ, за яким банк надав позичальнику кредит у сумі 230 000 доларів США на придбання нерухомого майна (квартири) з кінцевим терміном повернення до 4 липня 2014 року, зі сплатою 14,4 % річних та погашення кредиту і відсотків згідно з графіком.

Згідно з пунктом 4.1.4 вказаного кредитного договору у випадку виникнення у позичальника прострочення сплати відсотків за користування кредитом згідно з графіком за будь-який період, а також у випадку порушення заставодавцем будь-якої умови договору застави, банк має право достроково витребувати наданий позичальнику кредит, в тому числі звернути стягнення на заставлене майно. Про дострокове витребування кредиту банк письмово сповіщає позичальника.

У такий спосіб сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення кредиту, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такої зміни.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором станом на 19 вересня 2013 року його заборгованість перед банком становила 386 428 доларів США, що за курсом Національного банку України еквівалентно 3 088 718 грн 97 коп., яка включає в себе заборгованість за кредитом - 200 407,06 доларів США, що еквівалентно 1 601 853 грн 63 коп., заборгованість за відсотками - 142 942,98 доларів США, що еквівалентно 1 142 543 грн 20 коп., пеня за порушення строку сплати ануїтетного платежу - 28 037,21 доларів США, що еквівалентно 224 101 грн 45 коп., штраф, згідно з підпунктом 9.2 кредитного договору - 15 040,75 доларів США, що еквівалентно 120 220 грн 68 коп. Остання дата погашення кредиту 18 листопада 2008 року.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором 6 липня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань, що витікають з кредитного договору №112/МБ-ЦВ від 06.07.2007. Поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 здійснював підприємницьку діяльність і був зареєстрований в установленому законом порядку як фізична особа-підприємець.

Постановою Господарського суду Львівської області від 31 березня 2010 року у справі №31/31 фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 за його заявою визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; зобов`язано банкрута направити за власний рахунок копію цієї постанови всім відомим йому кредиторам; встановлено кредиторам строк пред`явлення вимог до банкрута - до 20 травня 2010 року.

Згідно з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на час ухвалення вищезазначеної постанови господарського суду), конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном.

19 травня 2010 року ВАТ КБ «Надра» звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про визнання його кредитором за кредитним договором № 112/МБ-ЦВ від 6 липня 2007 року з грошовими вимогами в розмірі 257877,18 доларів США, що еквівалентно 2 043 882 грн 94 коп.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 2 серпня 2010 року затверджено звіт про ліквідацію та ліквідаційний баланс банкрута, підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 припинено, провадження у справі №31/31 про банкрутство припинено.

Розглядаючи заявлене представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 клопотання про застосування спливу строків позовної давності, суд виходить з наступних міркувань.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на час ухвалення вищезазначеної постанови господарського суду) боржником є суб`єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами, у тому числі зобов`язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов`язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати, а кредитором - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду правовідносини з приводу укладення кредитного договору №112/МБ-ЦВ від 06.07.2007 та його виконання виникли між банком та ОСОБА_2 як фізичною особою, а не як суб`єктом підприємницької діяльності, відтак останній не був його боржником у процесі проведення ліквідаційної процедури.

Разом із тим судом встановлено, що позивач не пред`являв до ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення кредиту на підставі частини другої статті 1050 ЦК України, не змінював строк виконання позичальником основного зобов`язання, не встановлював інший, ніж передбачено кредитним договором, строк кінцевого повернення кредиту та не витребовував достроково наданий кредит у порядку, передбаченому вищенаведеним пунктом 4.1.4 кредитного договору № 112/МБ-ЦВ від 6 липня 2007 року.

З системного аналізу положень статті 1050 ЦК України вбачається, що реалізація права позикодавця на дострокове повернення позики означає, що ним має бути встановлений новий конкретний строк виконання позичальником свого зобов`язання у повному обсязі відповідно до умов договору.

Суд відхиляє покликання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на те, що ПАТ КБ «Надра» реалізувало своє право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту та процентів, оскільки 19 травня 2010 року під час розгляду справи про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про визнання грошових вимог у розмірі 2 043 882 грн 94 коп. за договором № 112/МБ-ЦВ від 6 липня 2007 року, а також, що про своє право на звернення з позовними вимогами щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_2 в порядку цивільного судочинства банк дізнався саме 02.08.2010, коли виявився факт недостатності майна у банкрута - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 для повного задоволення вимог усіх кредиторів, оскільки з урахуванням вищевикладених обставин та норм права наведене не свідчить про зміну банком строку виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.Станом на день постановлення ухвали банк взагалі ніяких вимог ні безпосередньо до позичальника за кредитним договором, ні до суду не пред`являв, а вищезгадана заява до господарського суду від 19 травня 2010 року не тягне за собою правових наслідків стосовно виконання умов договору.

Частиною 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя.

Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Пунктом 5.3 договору поруки від 6 липня 2007 року передбачено, що дія цього договору закінчується належним виконанням позичальником узятих на себе зобов`язань по кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов`язань згідно з умовами договору поруки.

Суд також відхиляє покликання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на те, що порука є припиненою, так як банк не звернувся з вимогою до ОСОБА_3 протягом шести місяців з дня ухвалення Господарським судом Львівської області постанови від 31 березня 2010 року про визнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 банкрутом, оскільки строк виконання основного зобов`язання стосується позичальника за кредитним договором та не може бути різним у правовідносинах між кредитором та позичальником і між кредитором та поручителем.

Як встановлено судом та вбачається із кредитного договору №112/МБ-ЦВстрок погашення заборгованості позичальника був встановлений до 4 липня 2014 року включно. Позовна заява банком подана до суду 18.12.2013. Відтак, враховуючи те, що вказаний кредитний договір був укладений між банком та фізичною особою ОСОБА_2 як фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем, суд дійшов висновку, що банк звернувся до суду з даним позовом в межах позовної давності.

Згідно з розрахунком позивача станом на 19.09.2013 загальна заборгованість по кредитному договору становить 386428 доларів США, що становить 3 088 718,97 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 200 407,06 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1 601 853 грн 63 коп.; заборгованість по процентах - 142 942,98 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1 142 543 грн 20 коп.; пеня за порушення строку сплати ануїтетного платежу - 28 037,21 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 224 101 грн 45 коп.; штраф - 15 040,75 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 120 220 грн 68 коп. З вказаного розрахунку вбачається, що відсотки за користування кредитом нараховані за період з 06.07.2007 по 01.09.2013, а пеня нарахована за період з 07.07.2011 по 06.07.2012 (т.1, а.с. 9).

Згідно з розрахунком позивача станом на 18.12.2013 загальна заборгованість по кредитному договору становить 410193,53 доларів США, що становить 3 278 676 грн 88 коп., з яких: заборгованість по кредиту - 200 407,06 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1 601 853 грн 63 коп.; заборгованість по відсотках за період з 06.07.2007 по 17.12.2010 - 62317,94 долари США, що в гривневому еквіваленті становить 498107 грн 20 коп., за період з 18.12.2010 по 18.12.2013 - 87858,54 долари США, що в гривневому еквіваленті становить 702253 грн 31 коп.; пеня за прострочення сплати кредиту - 46473,74 долари США, що в гривневому еквіваленті становить 371464 грн 60 коп.; штраф - 13136,25 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 104998 грн 05 коп. (т.2, а.с. 30, 31).

Жодного доказу на спростування складеного позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачі суду не надали.

Згідно з пунктом 9 кредитного договору №112/МБ-ЦВ від 06.07.2007 у разі порушенням позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5% від суми прострочених зобов`язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту позичальник зобов`язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5% від суми прострочених зобов`язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. За порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5% від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, вказаних у графіку і визначених на дату прострочення.

У відповідності до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 192 ЦК України встановлено, що гривня є законним платіжним засобом на території України, а іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці - гривні. В той же час, ч. 2 вказаної статті визначено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

У пункті 12 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз`яснено, що у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 533 ЦК України.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що у разі пред`явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем покладених на нього умовами договору зобов`язань, підставною та обґрунтованою є вимога позивача про стягнення з відповідачів на його користь заборгованості по тілу кредиту у розмірі 200407,06 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України станом на день ухвалення рішення (за курсом НБУ - 26,11 грн) становить 5 232 628, 34 грн; по відсотках в межах трирічного строку до дня пред`явлення позову у розмірі 87858,54 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України станом на день ухвалення рішення 2 293 986, 50 грн та штрафу у розмірі, що становить 5% від суми заборгованості по поверненню кредиту та сплати відсотків з урахуванням строку спеціальної позовної давності, у розмірі 14413,28 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України станом на день ухвалення рішення становить 376330,74 грн.

В пункті 47 Постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 761/12665/14-ц від 04 липня 2018 року зазначено, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

В пункті 51 зазначеної Постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум (і в національній, і в іноземній валютах), які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який в тій справі виконувався примусово за участі державного виконавця.

Відповідно до п. 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Таким чином, зазначення у резолютивній частині еквіваленту стягнутої суми в судовому рішенні в національній валюті не буде відповідати вказаним положенням, оскільки буде відображати еквівалент суми боргу не на момент виконання зобов`язання, а на момент ухвалення судового рішення.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язань настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника тих, що базуються на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15.

З урахуванням викладеного позов в частині стягнення пені до задоволення не підлягає.

З огляду на те, що відповідачами не виконано взятих на себе зобов`язань за договорами, у добровільному порядку, останні ухиляються від сплати заборгованості, відтак вказаний розмір заборгованості підлягає стягненню на користь позивача солідарно з відповідача ОСОБА_2 як позичальника та відповідача ОСОБА_3 як поручителя.

Крім цього, згідно з ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2695,24 грн, а саме по 1347 грн 62 коп. з кожного з відповідачів.

На підставі статтей 192, 253, 256, 258, 261, 267, 524, 526, 527, 530, 533, 543, 549, 554, 559, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України та керуючись статтями 2, 10, 12, 76, 81, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Білої Ірини Володимирівни заборгованість у розмірі 302 678 доларів США 88 центів, що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 200407,06 доларів США,по відсотках у розмірі 87858,54 доларів США та штрафу у розмірі 14413,28 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Білої Ірини Володимирівни витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2695,24 грн, а саме по 1347 грн 62 коп. з кожного з відповідачів.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судом апеляційної інстанції постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Білої Ірини Володимирівни, код ЄДРПОУ 20025456, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Артема, 15.

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 31.05.2019.

Головуючий Б.Р. Мичка