ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

04 червня 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/8628/18

Головуючий у першій інстанції - Лиманська М. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/569/19

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючої-судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

із секретарями Зіньковець О.О., Шкарупою Ю.В.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 5 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності та поділ майна подружжя,

місце ухвалення судового рішення - м. Городня,

дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції - 15 лютого 2019 року.

У С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив залишити у користуванні відповідача наступне майно: холодильник Samsung вартістю 14799 грн, телевізор LED LG 49LB620V вартістю 8900 грн, мікрохвильову піч Samsung MW3100H з біокерамичним покриттям вартістю 4399 грн, монітор Asus, вартістю 5499,80 грн, системний блок вартістю 3000 грн, карту оперативної пам`яті Kingston вартістю 1142 грн, карту оперативної пам`яті Kingston вартістю 1200 грн, синтезатор Bravis KB-2069 вартістю 1999,90 грн, пральну машину LG F1096ND вартістю 19399 грн, пилосос Samsung вартістю 2835 грн, акустичну гітару вартістю 1200 грн, ноутбук Lenovo вартістю 5069 грн, швейну машину вартістю 330 грн, стягнувши з ОСОБА_2 на його користь 1/2 частину вартості зазначеного майна, що становить 34886,35 грн.

У мотивування заявлених вимог зазначив, що після припинення шлюбних відносин відповідач забрала наведені речі побутового вжитку, які були придбані у період шлюбу за спільні кошти, та вивезла їх з орендованої квартири. Оскільки він позбавлений можливості користуватись спільним майном, тому звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просила визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя автомобіль марки ЗАЗ SENS, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; грошові кошти в сумі 7378 доларів США та 5600 доларів США, які знаходились на рахунках, відкритих на ім`я відповідача, відповідно у ПАТ КБ «ПриватБанк» та АТ «УкрСиббанк»; визнати за нею право власності на 1/2 частину грошових коштів, а саме, у сумі 3689 доларів США та 2800 доларів США, що у гривневому еквіваленті станом на 24 травня 2018 року становить 96282,9 грн та 73080 грн відповідно; стягнути зазначені суми з ОСОБА_2 на її користь; також просила поділити транспортний засіб, залишивши його у користуванні відповідача, та стягнути з нього 1/2 частину вартості автомобіля у розмірі 62475 грн.

Заявлені вимоги мотивувала тим, що транспортний засіб придбаний під час шлюбу за спільні кошти, зареєстрований на відповідача та перебуває у користуванні останнього. Подружжя мало спільні кошти на рахунках у банківських установах, проте, всередині травня 2018 року їй стало відомо, що чоловік у період з 11 по 14 травня 2018 року без її згоди зняв частину грошових коштів та використав їх не в інтересах сім`ї. У добровільному порядку вирішити питання розподілу транспортного засобу та грошових коштів ОСОБА_1 не бажає.

Рішенням від 05 лютого 2019 року Городнянський районний суд у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовив. Зустрічний позов ОСОБА_2 - задовольнив частково.

Визнав право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на грошові кошти, що були розміщені ОСОБА_1 та знаходились на банківських рахунках, відкритих: у ПАТ КБ «ПриватБанк», рахунок № НОМЕР_2 , у сумі 7378 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 травня 2018 року становило 192418,24 грн, та у АТ «УкрСиббанк», рахунок № НОМЕР_3 у сумі 5563,33 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01 червня 2018 року становило 145202,91 грн, а всього на суму 337621,15 грн. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/2 частку у спільному майні (грошових коштах), що складає 168 810,57 грн.

У порядку поділу майна подружжя визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля ЗАЗ SENS, 2014 року випуску, бежевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_4 , вартість якого згідно з висновком судової авто-товарознавчої експертизи № 4693/18-24 від 10 січня 2019 року складає 105361,26 грн. У порядку поділу майна подружжя визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля ЗАЗ SENS, 2014 року випуску, бежевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_4 , вартість якого згідно з висновком судової авто-товарознавчої експертизи №4693/18-24 від 10 січня 2019 року складає 105361,26 грн. У задоволенні решти вимог - відмовив.

Вирішив питання розподілу судових витрат. Стягнув з ОСОБА_2 та з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1370,86 грн з кожного. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 858 грн у повернення сплаченої вартості судової авто-товарознавчої експертизи.

Захід забезпечення позову - арешт на автомобіль марки ЗАЗ SENS, 2014 року випуску, бежевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , залишив без змін до набрання рішенням законної сили.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на ухвалення рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову та в частині задоволення вимог ОСОБА_2 щодо визнання права спільної сумісної власності на грошові кошти з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не дав належної оцінки наданим позивачем письмовим доказам на підтвердження факту придбання спірного майна, зокрема, телевізору LED LG, монітору Asus, клавішника Bravis, сканера Canon. Скаржник вказує, що вартість іншого заявленого до поділу майна була визначена відповідно до вартості аналогічних видів техніки та предметів побуту станом на 2018 рік у найвідоміших інтернет-магазинах

Зазначає, що судом були проігноровані висновки за результатами перевірки його звернень до правоохоронних органів від 27 та 30 травня 2018 року з приводу протиправної поведінки ОСОБА_2 (незаконного заволодіння його особистими речами та документами).

На думку скаржника, суд безпідставно залишив поза увагою письмові свідчення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , надавши перевагу, як доказу у справі, свідченням ОСОБА_5 , яка не є ані родичкою, ані близькою до сім`ї людиною, тому надати у повній мірі об`єктивні відомості щодо наявності у орендованій квартирі певних предметів побутового вжитку та техніки вона не могла.

Наголошує на тому, що після 06 березня 2018 року між ним та ОСОБА_2 були фактично припинені шлюбні відносини. Кошти в сумі 3730,48 доларів США були зараховані як заробітна плата на рахунок № НОМЕР_2 у ПАТ КБ «ПриватБанк» 30 квітня 2018 року, тобто після фактичного припинення сторонами сімейних відносин, отже вважає, що ці кошти є його особистою власністю і поділу не підлягають. Крім того, станом на 06 березня 2018 року залишок на рахунку № НОМЕР_3 в АТ «УкрСиббанк» складав 0,33 долара США, що підтверджується випискою з банку. На момент розгляду справи вказані рахунки закриті. Стверджує, що ОСОБА_2 введено суд в оману щодо стану обігу коштів на його рахунках в банківських установах та неправомірно заявлено безпідставно завищені вимоги про стягнення з нього коштів.

У наданому відзиві представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 , вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а судове рішення - законним, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду - залишити без змін. Доводи відзиву зводяться до того, що судом було достовірно встановлено ту обставину, що фактично шлюб перестав існувати з середини травня 2018 року і на час фактичного розставання сторін побутова та інша техніка, вказана у первісному позові до поділу, була відсутня.

Представник зазначає, що доказів придбання спірного заявленого ОСОБА_1 майна внаслідок спільної праці та проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 надано не було.

Указує також, що надані ОСОБА_1 роздруківки по рахунках, які останній вважає копіями виписок, не можуть бути належними доказами на підтвердження наявності на банківських рахунках коштів та їх руху, оскільки останні не оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість вся інформація щодо банківських рахунків та наявних на них коштів була звірена з виписками, наданими на запит суду за заявленим ОСОБА_2 клопотанням. Сторонами не заперечувалось, що ОСОБА_1 часто виїздив за межі України, оскільки працював моряком та отримував заробітну плату в іноземній валюті, яка надходила на валютні рахунки у ПАТ КБ «ПриватБанк» та АТ «УкрСиббанк», що підтверджує той факт, що подружжя станом на травень 2018 року мало спільні кошти на банківських рахунках.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції у повній мірі таким вимогам не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що перелічені у позовній заяві предмети побутової техніки не можуть бути включені до переліку майна, яке підлягає поділу між сторонами, оскільки позивачем не надано доказів, що таке майно придбавалось подружжям у власність, існує в натурі на момент судового розгляду і перебуває на час поділу у користуванні або володінні ОСОБА_2 , яка заперечувала наявність спірних предметів побуту та їх вартість.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , районний суд дійшов висновку про необхідність залишення спірного транспортного засобу у спільній частковій власності сторін, зазначивши, що ОСОБА_1 не вчинив передбачених ч. 5 ст. 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а спірний автомобіль не може бути реально поділений між сторонами відповідно до їх часток.

У своєму рішенні суд указав, що грошові кошти, які знаходились на валютних рахунках у АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «УкрСиббанк» надійшли на ці рахунки у якості доходу ОСОБА_1 у період перебування сторін у шлюбі, тому, враховуючи приписи ст.ст. 60, 61 СК України, вказані кошти є спільною сумісною власністю подружжя, і частки сторін мають визнаватися рівними. В той же час ОСОБА_1 не надано жодних належних доказів на підтвердження того, що спірні грошові кошти є його особистою приватною власністю з посиланням на те, що були внесені на рахунки після фактичного припинення сторонами шлюбних відносин.

Суд також констатував, що ОСОБА_1 не було доведено, що зняті ним з рахунків 28 березня, 04 квітня, 30 квітня та 01 червня 2018 року грошові кошти були використані подружжям в інтересах сім`ї з урахуванням прав та інтересів ОСОБА_2 Вирішуючи зустрічний позов в межах заявлених вимог, суд визнав спільними кошти на рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» в межах заявленого в сумі 7378 доларів США, а на рахунку в АТ «УкрСиббанк» у розмірі, що підтверджений доказами у справі - 5563,33 долари США. Оскільки об`єктом права спільної сумісної власності подружжя були саме певні валютні цінності, компенсацію їх вартості розраховано, виходячи з офіційного курсу НБУ, що був встановлений на момент зняття коштів.

Судове рішення в частині вирішення вимоги зустрічного позову про поділ майна подружжя - транспортного засобу не оскаржується, тому, відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом в цій частині не переглядається.

Апеляційний суд частково погоджується з прийнятим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У справі встановлено, що з 31 травня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 ») перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 02 листопада 2018 року розірваний (т. 1 а.с. 12).

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 13).

Договором № 214122-Y03113 від 22 червня 2015 року засвідчено придбання транспортного засобу - автомобіля марки ЗАЗ SENS, 2014 року випуску, власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 19 травня 2016 року є ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 80-86).

Відповідно до товарного чеку від 27 вересня 2014 року (т. 1 а.с. 14) ОСОБА_1 було придбано телевізор марки LED LG 49LB620V вартістю 8900 грн.

Товарними чеками №№ 11622982 та ЧНМ-21392117 від 31 грудня 2017 року засвідчено придбання монітору Asus, вартістю 5499,80 грн та цифрового клавішника Bravis KB-2069 вартістю 1999,90 грн (т. 1 а.с. 15, 16).

Випискою за картковим рахунком клієнта за період з 29 червня 2017 року по 17 жовтня 2018 року на ім`я ОСОБА_1 у відділенні АТ «УкрСиббанк» підтверджено, що наведені вище платіжні операції були здійснені з його рахунку у вказаній кредитній установі з платіжної картки (т. 2 а.с. 8).

Випискою по картковим рахункам за картковим рахунком клієнта за період з 29 червня 2017 року по 17 жовтня 2018 року на ім`я ОСОБА_1 у відділенні АТ «УкрСиббанк» засвідчено зняття ним 1 червня 2018 року з карткового рахунку коштів в сумі 5563,33 долари США (т. 2 а.с. 7).

Як свідчить інша виписка по валютному рахунку № НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк» ним було знято 28 березня, 4 та 30 квітня 2018 року кошти на загальну суму 7511,18 доларів США. Кошти знімались одразу у день їх надходження (т. 2 а.с. 24).

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено та не заперечувалось сторонами, що у період шлюбу з 2014 по 2018 роки ОСОБА_1 періодично виїздив за межі України, де працевлаштовувався та отримував заробітну плату, яка надходила на валютні рахунки у АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «УкрСиббанк». ОСОБА_2 у період шлюбу офіційно не працювала, вела домашнє господарство, доглядала малолітнього сина.

Згідно з довідкою УПСЗ Деснянської у м. Чернігові ради від 14 травня 2018 року ОСОБА_2 знаходилась на обліку в управлінні та отримувала щомісячну одноразову допомогу при народженні однієї дитини у розмірі 860 грн (листопад 2017 року - квітень 2018 року) (т. 1 а.с. 77).

Надходження коштів на валютні рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_1 у банківських установах, підтверджується виписками про рух коштів по картковим рахункам клієнта, наданих ПАТ КБ «ПриватБанк» та АТ «УкрСиббанк» на запит районного суду (т. 2 а.с. 6-16, 19-95).

Довідкою Головного центру з обробки інформації Державної прикордонної служби України № 0.184-29352/0/15-18 від 17 липня 2018 року підтверджується і ОСОБА_2 не заперечується, що 6 березня 2018 року ОСОБА_1 виїхав у відрядження за кордон.

Повернувшись із відрядження 11 травня 2018 року, ОСОБА_1 виявив, що дружина з дитиною виїхала з орендованої квартири з речами, у тому числі документами, внаслідок чого звертався до Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області за фактом зникнення документів (т. 1 а.с. 37, 38).

Звернувшись з позовом про поділ спільного майна подружжя, ОСОБА_1 зазначав, що указане ним майно було придбане у період шлюбу з ОСОБА_2 за спільні кошти, проте він позбавлений можливості користуватись ним, оскільки колишня дружина забрала та вивезла речі з квартири.

У своєму зустрічному позові про визнання права власності та поділ майна подружжя ОСОБА_2 посилалась на те, що на законних підставах має право на половину придбаного у шлюбі автомобіля шляхом стягнення на її користь 1/2 частини вартості транспортного засобу, та половину грошових коштів, які містилися на банківських рахунках до моменту зняття їх відповідачем, якими він розпорядився на власний розсуд.

Зважаючи на доводи позовів та оцінюючи обставини справи у сукупності, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з обороту (ч. 1 ст. 61 СК України).

Згідно зі ст.ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним з подружжя.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 22 постанови Пленуму ВСУ № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Пунктом 23 цієї постанови визначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення ведення спільного господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. За містом роз`яснень, викладених у п. 24, до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 , необґрунтовано зазначив про те, що позивачем взагалі не надано доказів того, що визначене ним у позові майно було придбано подружжям у власність, існує в натурі на момент судового розгляду і перебуває на час поділу у користуванні або володінні ОСОБА_2

У своєму позові ОСОБА_1 просив визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя наступне майно: холодильник Samsung вартістю 14799 грн, телевізор LED LG 49LB620V вартістю 8900 грн, мікрохвильову піч Samsung MW3100H з біокерамичним покриттям вартістю 4399 грн, монітор ASUS, вартістю 5499,80 грн, системний блок вартістю 3000 грн, карту оперативної пам`яті Kingston вартістю 1142 грн, карту оперативної пам`яті Kingston вартістю 1200 грн, клавішник Bravis KB-2069 вартістю 1999,90 грн, пральну машину LG F1096ND вартістю 19399 грн, пилосос Samsung вартістю 2835 грн, акустичну гітару вартістю 1200 грн, ноутбук Lenovo вартістю 5069 грн, швейну машину вартістю 330 грн, всього на загальну суму 69772,70 грн.

На підтвердження факту придбання під час перебування у шлюбі телевізору LED LG, монітору Asus, клавішника Bravis KB-2069 ОСОБА_1 надано відповідні письмові докази, а саме, дублікат товарного чеку від 27 вересня 2014 року, згідно з яким вартість телевізору LED LG 49 LB620V становить 8900 грн; копію товарного чеку № 11622982 від 31 грудня 2017 року, згідно з яким вартість монітору VZ249I-IE - 8528510000 разом з налаштуванням та тестуванням монітору складає 5499,80 грн; та копію товарного чеку № ЧНМ-21392117 від 31 грудня 2017 року, який свідчить про купівлю клавішника цифрового BRAVIS KB-2069 за 1999,90 грн (т. 1 а.с. 14, 15, 16). Наведеною вище випискою по картковому рахунку у АТ «УкрСибБанк» підтверджено придбання монітору та клавішника з рахунку ОСОБА_1 , розрахунок здійснено за допомогою належної позивачу картки.

Апеляційний суд вважає надані ОСОБА_1 . наведені вище письмові докази такими, що підтверджують частково заявлені ним вимоги та стосуються предмету доказування, оскільки свідчать про придбання певного майна під час перебування сторін у шлюбі. Отже, зазначаючи про відсутність у подружжя цього майна, з огляду на існування письмових доказів, які підтверджують факт його набуття під час шлюбу, ОСОБА_2 мала надати суду докази на підтвердження того, що спірні телевізор, монітор та клавішник з власності подружжя вибули або на час розгляду справи в натурі не існують. Разом з тим, належні докази на підтвердження цих доводів відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні, на що не звернув увагу суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті. З огляду на обставини, за яких подружжя припинило шлюбні відносини, ОСОБА_2 мала можливість особисто розпорядитись усім належним на праві власності подружжю майном, про що свідчать також звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів.

Вирішуючи первісний позов, суд першої інстанції необґрунтовано поклав в основу судового рішення покази свідка ОСОБА_5 щодо відсутності у сторін заявленого в первісному позові майна, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Отже, наявність або відсутність у подружжя спільного майна не може встановлюватись показами свідків.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що заявлений ОСОБА_1 позов слід задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_2 на користь позивача грошову компенсацію замість його 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на телевізор LED LG, монітор Asus, клавішник Bravis KB-2069, оскільки ОСОБА_1 проти цього не заперечує, залишивши указані речі у власності ОСОБА_2 Загальна вартість наведеного майна згідно з наданими товарними чеками становить 16399,70 грн. З урахуванням приписів ст. 70 СК України, а також вимоги ОСОБА_1 , з відповідача на користь позивача слід стягнути 8199,85 грн грошової компенсації.

Придбання у шлюбі та наявність інших заявлених ОСОБА_1 у первісному позові до поділу речей належними доказами не підтверджено, отже підстави для задоволення первісного позову в цілому відсутні.

Апеляційний суд погоджується також з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю та стягнення грошових коштів, зважаючи на таке.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 та стягуючи на її користь грошові кошти, послався на те, що заробітна плата є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Разом із тим, поза увагою суду залишилось те, що поділу підлягає майно, наявне на час припинення ведення спільного господарства. Як вбачається з матеріалів даної цивільної справи, ОСОБА_1 виїхав за кордон 6 березня 2018 року і після цієї дати сторони разом не проживали. Жодні докази щодо ведення спільного господарства подружжям після цієї дати відсутні. Як свідчать виписки по рахунках ОСОБА_1 , на час фактичного припинення шлюбних відносин заявлених до стягнення коштів на рахунках позивача не було.

Кошти ОСОБА_1 надходили і відповідно того ж дня знімались з рахунків - у АТ КБ «ПриватБанк» 28 березня, 4 та 30 квітня 2018 року, у АТ «УкрСиббанк» - 1 червня 2018 року, тобто усі без виключення суми після 6 березня 2018 року.

Сторони не заперечували, що спірні суми являються заробітною платою ОСОБА_1 Стягуючи з нього на користь ОСОБА_2 заявлені у зустрічному позові суми, суд першої інстанції не дав жодної оцінки доводам відповідача про припинення спільного проживання сторін з 6 березня 2018 року, обставинам перебування ОСОБА_1 з цього часу до 11 травня 2018 року за кордоном, виїзду ОСОБА_2 зі спільної з позивачем квартири на початку травня 2018 року до приїзду позивача. Так, сама ОСОБА_2 у відповіді на відзив (т. 2 а.с. 112) зазначила, що перебуваючи у відрядженні, ОСОБА_1 виявив намір розлучитись, тому 12 травня 2018 року вона зібрала особисті речі і переїхала на іншу орендовану квартиру.

Суд першої інстанції, указуючи на те, що ОСОБА_1 не довів, що грошові кошти є його особистою приватною власністю, не обґрунтував, чому не беруться до уваги твердження відповідача про припинення фактичних шлюбних відносин з ОСОБА_2 з 6 березня 2018 року, не зазначив, які докази свідчать про ведення подружжям спільного господарства після цієї дати, з огляду на вимоги законодавства встановлювати обсяг спірного майна саме на час припинення ведення спільного господарства, а не на час розірвання шлюбу.

Апеляційний суд вважає, що перебування сторін у зареєстрованому шлюбі до листопада 2018 року правового значення для правильного вирішення спору про визнання коштів спільним майном подружжя та їх стягнення не має, оскільки припинення спільного проживання за кілька місяців до розірвання шлюбу жодною із сторін не заперечується.

Ураховуючи, що заявлені до стягнення кошти є заробітною платою позивача, апеляційний суд вважає, що, припинивши фактичні шлюбні відносини з ОСОБА_2 , він правомірно розпорядився своїм заробітком на власний розсуд. При цьому залишились неспростованими пояснення ОСОБА_1 відносно необхідності витрачати кошти на облаштування побуту з урахуванням того, що ОСОБА_2 одноособово розпорядилась всім майно подружжя, а також необхідність утримання спільної дитини сторін.

Апеляційний суд зважає також на те, що до складу майна, яке підлягає поділу, включається майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи. Спірна сума коштів на час пред`явлення ОСОБА_2 у жовтні 2018 року зустрічного позову, як вона сама зазначала, була ОСОБА_1 витрачена, отже до складу майна, що підлягає поділу, включена безпідставно.

Виходячи з наведеного вище та беручи до уваги допущення районним судом порушень у застосуванні норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову ОСОБА_1 , вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю та стягнення грошових коштів, розподілу судового збору та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , стягнувши з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію замість частки у праві спільної власності на майно подружжя у сумі 8199,85 грн; у задоволенні вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю та стягнення грошових коштів відмовити.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

При зверненні з позовом до суду ОСОБА_1 був сплачений судовий збір у сумі 704,8 грн (т. 1 а.с. 1). За подачу зустрічного позову ОСОБА_2 судовий збір не сплачувала, ухвалою Городнянського районного суду від 08 жовтня 2018 року їй було відстрочено сплату судового збору у розмірі 2318,37 грн до ухвалення судового рішення у справі (т. 1 а.с. 133-134). При подачі апеляційної скарги на рішення суду ОСОБА_1 був сплачений судовий збір у сумі 4534,77 грн (т. 2 а.с. 168, 202).

Оскільки апеляційний суд в частині скасовує рішення суду першої інстанції і частково задовольняє апеляційну скаргу, відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових витрат, понесених ОСОБА_1 та необхідних до стягнення на користь держави, а саме стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 165,63 грн судового збору, з ОСОБА_1 на користь держави - 526,73 грн та з ОСОБА_2 на користь держави - 1791,65 грн. Крім того, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 2935,92 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 5 лютого 2019 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 , вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю та стягнення грошових коштів, розподілу судового збору - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНКПП НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНКПП НОМЕР_9 ) грошову компенсацію замість частки у праві спільної власності на майно подружжя у сумі 8199 (вісім тисяч сто дев`яносто дев`ять ) грн 85 коп.

У задоволенні вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю та стягнення грошових коштів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 165 (сто шістдесят п`ять) грн 63 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 526 (п`ятсот двадцять шість) грн 73 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1791 (одну тисячу сімсот дев`яносто одну) грн 65 коп. судового збору.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2935 (дві тисячі дев`ятсот тридцять п`ять) грн 92 коп. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 червня 2019 року.

Головуючий: Судді: