Справа № 2-283/2010 рік

                                                                                  РІШЕННЯ

                                                                ІМ ’ЯМ      УКРАЇНИ

23 лютого 2010 року                                                          Кіровський районний суд

                                                                                                           м. Дніпропетровська

у складі:

головуючого - судді:                                                         - ОСОБА_1

при секретарі:                                                                   - ОСОБА_2,

за участю позивача:                         - ОСОБА_3,

за участю представника позивача:                 - ОСОБА_4,

за участю відповідачів:                     - ОСОБА_5,

                                - ОСОБА_6,

за участю представника відповідачів:             - ОСОБА_7,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: П'ята Дніпропетровська міська державна нотаріальна контора та комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради про визнання свідоцтв на спадщину за законом частково недійсними, визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю,

                                                   ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в якому просила суд визнати за нею право на спадкування за законом разом із спадкоємцями першої черги ОСОБА_5 і ОСОБА_6 після померлого 6 травня 2007 року ОСОБА_9.

Визнати за нею право на 1/3 частину залишеної після смерті ОСОБА_10 спадщини, що в цілому на день її відкриття складає 3/100 частини домоволодіння № 26 по вул. Короленка у м. Дніпропетровську, яка у загальному його розмірі утворює 1/100 частину.

Визнати свідоцтва про право на спадщину за законом, видані п’ятою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою ОСОБА_5 і ОСОБА_6 частково недійсними, та перерозподілити між спадкоємцями першої черги і нею у рівних частках спадкові три сотих частини домоволодіння № 26, що знаходиться по вул. Короленко у м. Дніпропетровську, виділивши їй одну третю частину спадкового нерухомого майна, яка у загальній масі спадщини складає одну соту домоволодіння.

Зобов’язати П’яту Дніпропетровську державну нотаріальну контору, якою після смерті ОСОБА_10 відкрито спадкову справу, видати їй поряд з зазначеними спадкоємцями свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину спадщини, що із 3/100 спадкових частин домоволодіння № 26 по вул. Короленка у м. Дніпропетровську, складає 1/100 частину.

Скасувати вчинену комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", на підставі виданих п'ятою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою свідоцтв про право на спадщину за законом, реєстрацію за ОСОБА_5 та ОСОБА_6  права власності на квартиру АДРЕСА_1, та  зобов'язати КП "ДМБТІ" внести до реєстру прав власності на нерухоме майно відповідні зміни.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 посилалась на те, що вона проживала  зі спадкодавцем ОСОБА_9 у АДРЕСА_2 з осені 1999 року до дня його смерті 06 травня 2007 року. Протягом зазначеного періоду вона зі спадкодавцем мешкала однією сім’єю, вела з ним спільне господарство, мала спільний бюджет. ОСОБА_10 дуже добре ставився до дітей її двох дочок, підтримував дружні стосунки з їхніми чоловіками, нерідко гостював у них, бавився з дітьми та інколи їм допомагав, зокрема, у 2002 році допоміг чоловікові молодшої дочки прокласти водопровід у їхньому помешканні.

 ОСОБА_3 проживала з  ОСОБА_10 майже вісім років, п'ять з яких він перебував на туберкульозному обліку. У  2002 році ОСОБА_10 з діагнозом "Хронічний дисемінованний туберкульоз легенів з деструкцією без бактеріовиділення" був взятий на диспансерний облік. Тривалий  час хворіючи туберкульозом легенів, спадкодавець сторонню допомогу, матеріальне забезпечення, опіку, а останні місяці внаслідок безпорадного стану і догляд, постійно і систематично отримував від ОСОБА_3, адже саме вона протягом усього часу спільного життя завжди була з ним поруч. Після його смерті під час її медичного огляду лікарі у 2008 році виявили туберкульоз також і у неї, який лише вдалося локалізувати внаслідок активного лікування.

Крім того, позивачка пояснила, що, хоча вона у спадковій квартирі разом зі спадкодавцем мешкала з осені 1999 року, зареєстрована у квартирі  лише 07 вересня 2004 року.

Зі спадкодавцем відповідачі не мешкали. Його мати ОСОБА_5 мешкає у селі, періодично надавала допомогу сільськогосподарськими продуктами, інколи давала синові незначні суми грошей.

З дочкою ОСОБА_6 внаслідок недоброзичливого до нього ставлення її матері спадкодавець не спілкувався. З досягненням повноліття вона до батька не приїздила, ніяких стосунків не підтримувала.

Після смерті ОСОБА_10 залишилася спадщина, що складається з 3/100 частини домоволодіння № 26 по вул. Короленка у м. Дніпропетровську, яка утворює квартиру № 8. Відповідачі, являючись спадкоємцями першої черги, свідоцтва про право на спадщину за законом одержали. Постановою державного нотаріуса п’ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 у зв’язку з тим, що свідоцтва про право на спадщину за законом видані спадкоємцям першої черги, а вона є спадкоємцем четвертої черги, ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом відмовлено.

 Тому Позивач ОСОБА_3 вважає, що свідоцтва на спадщину мають бути визнані частково недійсними, а за нею повинно бути визнано право власності на 1/3 частину залишеної після смерті ОСОБА_10 спадщини, що в цілому на день її відкриття складає 3/100 частини домоволодіння № 26 по вул. Короленка у м. Дніпропетровську, яка у загальному його розмірі утворює 1/100 частину.

    Відповідачі,  заперечували   проти позову ОСОБА_3В посилались на те, що доводи позивачки не відповідають дійсності, не ґрунтуються  на вимогах закону.                 По-перше,  як вірно зазначив державний нотаріус  ОСОБА_11,  відмовляючи ОСОБА_3  у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_10, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна  наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування  у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. У зв’язку з тим, що у спадкодавця є спадкоємці першої черги, які звернулися до нотаріальної контори в установлений законом термін та отримали свідоцтво про право на спадщину за законом, то спадкоємці іншої черги не можуть отримати спадщину. При  наявності спадкоємців першої черги за законом, які прийняли спадщину, інші спадкоємці наступних черг не можуть бути призвані до  спадкування.  Тому позовні вимоги ОСОБА_3 стосовно спадкування разом зі  спадкоємцями першої черги є необґрунтованими і незаконними.

            По-друге, дійсно  позивачка ОСОБА_3 мешкала зі спадкодавцем останні  роки його життя.  Відповідно  з вимогами ст. 1264 Цивільного Кодексу України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім Ч єю не менше як п’ять років до часу відкриття спадщини.  Як вбачається з копії паспорту ОСОБА_3 вона була зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 26 вересня 2004року, тобто менше як за три роки до смерті спадкодавця ОСОБА_10, який помер 06.05.2007року.  До моменту реєстрації за вказаною  адресою позивачка мешкала у Ленінському  районі м. Дніпропетровська.  ОСОБА_3 права на спадщину все одно не має так вона  що є  спадкоємцем лише четвертої черги.

    Спадкодавець  мав можливість себе забезпечувати і не потребував сторонньої матеріальної допомоги. Впродовж багатьох років ОСОБА_6, ОСОБА_5, разом та  ОСОБА_12, забезпечували ОСОБА_10 матеріально як харчами так і грішми. Ці факти не спростовувала в  судовому засіданні  позивачка ОСОБА_3

           Відповідно до  згідно довідки № 18 від 18.01.2008 року, яку представила до матеріалів справи ОСОБА_3, вбачається, що  ОСОБА_10  знаходився на обліку  в ОКЗ «Протитуберкульозний диспансер м. Дніпропетровська»  з діагнозом:  хронічний дисемінований  туберкульоз легень з деструкцією без бактеріовиділення.  Стосовно того, чи був ОСОБА_10 у тяжкому та безпорадному стані, то таких відомостей медичний заклад не надав. З цього витікає, що спадкодавець не був у безпорадному стані через хворобу.                              

     Крім того, свідки  ОСОБА_13  та  ОСОБА_14, допитані в якості свідків, пояснили, що  ОСОБА_10  не лікувався медикаментами, а  кращими ліками для нього  були алкогольні напої.   Таким чином,  позивачка не опікувалася  спадкодавцем.  Ця обставина  також підтверджується  тим фактом , що позивачка   створила у квартирі, де вони мешкали  разом з ОСОБА_10  неможливі умови життя, які виразилися в тому, що квартира була дуже брудна, з немитим посудом, павутинням,  заставлена різними пакунками, коробками  та іншим  непотребом. Ці обставини у судовому засіданні підтвердили  свідки  ОСОБА_15,  ОСОБА_16, ОСОБА_17, яка також пояснила, як медик, що в будинку ОСОБА_10 неможливо було знаходитися навіть кілька хвилин, бо там було  неможливо дихати  з-за  сморіду  та антисанітарії.

    Відповідачі за первісним позовом просили відмовити ОСОБА_3 у задоволенні її позовних вимог.

            Крім того, Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали зустрічну позовну заяву про усунення перешкод в користуванні власністю.

      В обґрунтування своїх позовних вимог Позивачі за зустрічним позовом посилались на те, що їм на праві  приватної власності належить  по 3/200частини домоволодіння за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 26, що складає квартиру № 8,  на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом,  від 15.02.2008року, посвідчену  державним нотаріусом ПЧятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-750  та № 1-752. Дана обставина підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом, витягом Дніпропетровського МБТІ  з  реєстру права власності на нерухоме майно, технічним паспортом на житловий будинок.

             У зазначеній частині домоволодіння проживає та зареєстрована  ОСОБА_3, яка не є  співвласницею цієї частини домоволодіння.

             ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як власники частини домоволодіння, неодноразово прохали Відповідачку за зустрічним позовом виселитися з квартири та знятися з реєстраційного обліку, бо її присутність у квартирі не дає їм можливість користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Однак, відповідачка на такі прохання не реагує.

    Позивачі за зустрічною позовною заявою просили суд усунути перешкоди в користуванні  3/100 частинами домоволодіння № 26 по вул. Короленко у м. Дніпропетровську, що складають квартиру  № 8, з боку ОСОБА_3, зобов’язавши її виселитися з зазначеної квартири і знятися з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

    Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснила суду, що ОСОБА_3 познайомилась з ОСОБА_10 і вони проживали разом на вул. Короленко.

    Вони шлюб не реєстрували, але жили разом з 1999 року. ОСОБА_3 за ним доглядала до дня його смерті. У квартирі вона проживає і по теперішній час.

    Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснила суду, що ОСОБА_3 її мати. Вона познайомилась з ОСОБА_10 у 1999 році. Вони часто спілкувались, зустрічали новий рік. У 2002 році їздили в село до матері ОСОБА_10

    ОСОБА_10 сильно хворів. Зловживав алкогольними напоями. З ОСОБА_3 жив нормально, вона за ним доглядала. Шлюб у них був незареєстрований.

    ОСОБА_10 помер у 2007 році.

    Допитаний у судовому засіданні свідок  ОСОБА_19 пояснив суду що ОСОБА_10 ніде не працював. ОСОБА_3 працювала та утримувала його як маленьку дитину. ОСОБА_10 був дуже хорошою людиною. Допомагав чим міг.  

    1 раз на рік мати ОСОБА_10 привозила картоплю та ще щось.

    Квартиру, що знаходиться на вул. Короленко вона перетворила у склад.

    Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що вона рідна сестра ОСОБА_10  З 1975 по 1991 рік квартира по вул. Короленко, 8/26 належала їй. У 1991 році вона подарувала цю квартиру своєму брату ОСОБА_10 він там жив сам. Брат не працював. Вони з матір’ю його утримували. ОСОБА_12 привозила ОСОБА_10 гроші та продукти. В неї був ключ від квартири. В квітні 2005 року вона привезла йому 300 гривень.

    Шлюб з ОСОБА_3 він не реєстрував. Як він зареєстрував ОСОБА_3 у квартирі їй невідомо.

    ОСОБА_10 хотів вигнати ОСОБА_3 з квартири.

    Після смерті ОСОБА_10 ОСОБА_3 залишилась проживати у його квартирі.

    Квартира доведена до жахливого стану, квартира заставлена непотребом, ремонт в квартирі не проводився.

    У 1991 році квартира була у хорошому стані.

    Про те, що у ОСОБА_10 є донька їй відомо, проте допомогу на її утримання він не надавав. З дружиною він домовився, що аліменти платити не буде.

    Допитана в судовому засіданні ОСОБА_20 пояснила суду, що ОСОБА_6 попросила її на поїхати на квартиру до ОСОБА_10 вона поїхала техніка ОСОБА_21, який обміряв квартиру з вулиці, так як в квартирі не можливо було знаходитися. В квартирі  було дуже брудно, стояв жахливий запах. Не можливо було дихати.

    Вдруге вони приїхали до квартири для того, щоб поговорити з ОСОБА_3, але вона їх у квартиру не впустила.  

    Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що ОСОБА_22 її мати. Вона познайомилась з ОСОБА_10 у 1999 році. ОСОБА_10 не працював його утримувала її мати. Коли ОСОБА_10 захворів вона не знає.

    Допитана в якості свідка ОСОБА_23 пояснила суду, що ОСОБА_3 її сусідка. Вона утримувала ОСОБА_10

    Допитаний в якості свідка ОСОБА_24 пояснив суду, що у 1999 році ОСОБА_10 познайомив його з ОСОБА_3, та представив її як дружину.

    Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.  

    Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_6 є дочкою ОСОБА_10 та ОСОБА_25 (а.с. 84). Вона дійсно є спадкоємицею першої черги за законом і як дочка померлого має право на отримання спадщини.

    ОСОБА_5 є матір’ю ОСОБА_10  та також, як  ОСОБА_6 є спадкоємицею першої черги за законом після свого померлого сина ОСОБА_10

    Допитані судом свідки ОСОБА_16, ОСОБА_18,ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_23, ОСОБА_24 однозначно підтвердили суду той факт, що ОСОБА_3 проживала з ОСОБА_10 однією сім’єю з 1999 року, вони вели спільне господарство. ОСОБА_3 матеріально утримувала сім ю,  опікувалася ОСОБА_10 до самої смерті. Даний факт не заперечувався Відповідачами за первісним позовом.

    Також в судовому засіданні свідки підтвердили факт, що мати приїздила до ОСОБА_10 рідко, а з дочкою він не спілкувався.

    ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, знаходився на обліку в ОКЗ «Протитуберкульозний диспансер м. Дніпропетровська»  з діагнозом: Хронічний дисемінований туберкульоз легень з деструкцією без бактеріовиділення, встановлений у 2002 році (а.с. 12).

    Відповідно  до ст. 1 Закону України " Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" від 05.07.2001 р. туберкульоз  - інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу, протікає з періодичними загостреннями, рецидивами та ремісіями, вражає переважно найбідніші, соціально дезадаптовані групи населення (біженці, мігранти, особи, які перебувають в установах кримінально-виконавчої системи, особи без постійного місця проживання, алкоголіки, наркомани тощо), спричиняє високу тимчасову та стійку втрату працездатності, вимагає тривалого комплексного лікування та реабілітації хворих.

    У 2004 році ОСОБА_3 була зареєстрована у квартирі за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленко 26/8 (а.с. 7).

    Відповідно до ч. 2 ст.1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

    Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

    Судом встановлено, що Позивачка проживала з ОСОБА_10 з 1999 року, тобто більше п’яти років до дня відкриття спадщини.

    Відповідно до ч. 2,3  ст. 1300 ЦК України  на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадку встановленому ч. 2 ст. 1300 ЦК України нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

    На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача за первісним позовом ОСОБА_3 є доведені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

    Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стосовно усунення перешкод в користуванні 3/100 частини домоволодіння № 26 по вул. Короленко в м. Дніпропетровську, що складають квартиру № 8 з боку ОСОБА_3, зобов’язання виселитися її з квартири. Та зняття її з реєстраційного обліку, то дані позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

    Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування житловим приміщенням інакше як на основі та в порядку передбаченому законом.

    Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЖК України якщо особа, яка наймає житлове приміщення, члени її сім ї або інші особи, які проживають разом ними систематично руйнують або псують житлове приміщення, або використовують його не за призначенням, або роблять неможливим проживання для інших осіб, які проживають з ними в одній квартирі або домі, а заходи попередження та громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймача або інших заінтересованих осіб здійснюється без надання іншого житлового приміщення.

    Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

    Позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не навели підстав відповідно до яких ОСОБА_3 має бути виселена з квартири. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 вселилась до квартири з відома її власника ОСОБА_10, та була зареєстрована ним у квартирі у встановленому законом порядку у 2004 році, в судовому засіданні даний факт ніким не оспорювався.

    На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 1259, 1264, 1268,1280 ЦК України, ст.ст. 9, 116 ЖК України, ст.ст. 3,5,6,10,209,213 -215 ЦПК України, суд, -

                                                                ВИРІШИВ:

1.   Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6, треті особи: П'ята Дніпропетровська міська державна нотаріальна контора та комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентарізації" Дніпропетровської обласної ради, - Про визнання свідоцтв на спадщину за законом частково недійсними та права на спадкування за законом і права власності на одну третю частину спадкового нерухомого майна, - задовольнити у повному обсязі.

2.   В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_6, треті особи: П'ята Дніпропетровська міська державна нотаріальна контора, комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентарізації" Дніпропетровської обласної ради, відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Кіровського районного відділу Дніпропетровського міського управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області, - про усунення перешкод в користуванні власністю відмовити в повному обсязі.

3.    Визнати за ОСОБА_3 право на спадкування за законом разом із спадкоємцями першої черги ОСОБА_5 і ОСОБА_6 після померлого 6 травня 2007 року ОСОБА_9.

4.    Визнати за ОСОБА_3 право на 1/3 частину залишеної після смерті ОСОБА_10 спадщини, що в цілому на день її відкриття складає 3/100 частини домоволодіння № 26 по вул. Короленка у   м. Дніпропетровську, яка у загальному його розмірі утворює 1/100 частину.

5.   Перерозподілити  між спадкоємцями першої черги та ОСОБА_3 у рівних частках спадкові три сотих частини домоволодіння № 26, по вул. Короленко у м. Дніпропетровську, виділивши їй одну третю частину спадкового нерухомого майна, яка у загальній масі спадщини складає одну соту зазначеного домоволодіння.

6.   Зобов’язати П’яту Дніпропетровську державну нотаріальну контору, якою після смерті ОСОБА_10 відкрито спадкову справу, видати ОСОБА_3 поряд з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину спадщини, що із 3/100 спадкових частин домоволодіння № 26 по вул. Короленка у м. Дніпропетровську, складає 1/100 частину.

7.   Скасувати вчинену комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" на підставі виданих п'ятою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою свідоцтв про право на спадщину за законом реєстрацію за ОСОБА_5 та ОСОБА_6  права власності на квартиру АДРЕСА_3, та  зобов'язати КП "ДМБТІ" внести до реєстру прав власності на нерухоме майно відповідні зміни.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.. 223 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду через Кіровський районний суд міста Дніпропетровська та подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд містя Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду, також: апеляційна скарга може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, без попереднього подання заяви про апеляційного оскарження.

                Суддя

Кіровського районного суду

   м. Дніпропетровська                                                                     ОСОБА_1