Справа № 442/2470/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Курус Р.І.

Провадження № 22-ц/811/1/19 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні представниці заявниці ОСОБА_2 - ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в складі судді Курус Р.І. від 23 листопада 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Дрогобицього міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області - Ільницької О.І., за участю заінтересованих осіб - Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс - Банк», ОСОБА_4., -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 листопада 2018 року скаргу ОСОБА_2 - задоволено.Поновлено ОСОБА_2 пропущений з поважних причин строк для подання скарги.Визнано постанову старшого державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Львівській області - Ільницької О.І. про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 53935884 від 29.12.2017 року - протиправною та скасовано її.Визнано постанову старшого державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Львівській області - Ільницької О.І. про арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 53935884 від 22.08.2017 року - протиправною та скасовано її.

Вказану ухвалу оскаржило ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар».

В своїй апеляційній скарзі просять ухвалу скасувати та відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_2 в повному об`ємі. Зазначають, що 26.05.2017р. між позивачем - ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до п. п. 1.1. та 2.1. якого Правонаступник набув право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, зокрема, але не виключно, за Кредитним договором №2411-001/07Ф від 07.09.2007р. укладеним з ОСОБА_4 , Договором поруки №2411-001/07Ф від 07.09.2007р., укладеним з ОСОБА_2 Вказують на те, що не залучивши до участі Правонаступника позивача, суд обмежив принцип змагальності, оскільки банк вже не мав права надавати будь-які процесуальні документи по даній справі та брати участь у ній, а Правонаступнику суд не надав такого права. Зазначають, що ухвала, якою скасовано постанова про повернення виконавчого документа стягувачу та постанова про арешт майна боржника, порушує права Правонаступника, оскільки така ухвала є підставою для зняття арешту з майна ОСОБА_2 , накладеного в межах виконавчого провадження, що в подальшому, виключить можливість виконати рішення суду майнового характеру. Зазначають, що 16.08.2016р. Апеляційним судом Львівської області у справі №442/2470/13, ухвалою поновлено банкові строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів. Після поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчих листів, строк їх пред`явлення, в силу закону, закінчується 16.08.2017р. Ухвалою від 20.11.2017р. скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження №53935884 з підстав пропущення строку на пред`явлення, який насправді не був пропущений, а ухвалою від 23.11.2018р., якою скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №53935884, взято за основу дану обставину, як таку, що не підлягає доведенню. Вказує на те, що суд скасував постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та про арешт майна, з підстав того, що скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження, хоча мав би перевірити всі обставини справи, а саме чи дійсно пропущено строк на пред`явлення виконавчого листа до виконання, чи скасована фактично постанова про відкриття виконавчого проваджена в реєстрі виконавчих проваджень, витребувати виконавче провадження та дослідити його матеріали. Також, звертає увагу на те, що скаржником не доведено яким чином державний виконавець порушив його права наклавши арешт на майно та повернувши виконавчий документ, здійснюючи виконавче провадження по виконанню рішення суду, яке є обов`язковим для виконання.

В судове засідання окрім представниці заявниці ОСОБА_2 - ОСОБА_3. решта учасників справи (їх представники) не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялися про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України. Також, колегія суддів вважала за можливе проводити та завершувати розгляд справи за відсутності державного виконавця Дрогобицього міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області - Ільницької О.І., явка якої судом була визнана обов`язковою, зважаючи на те, що від Дрогобицького МВДВС ГТУЮ у Львівській області до суду надійшли копії матеріалів виконавчого провадження, що дозволило суду завершити розгляд справи у відсутності державного виконавця.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представниці заявниці в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів скарги, апеляційної скарги, відзиву на неї, а також усних та письмових заяв та пояснень учасників справи (їх представників) у судах обох інстанцій колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч.2 ст. 247, ст. 447, ч.1 ст. 449 ЦПК України, 129-1 Конституції України, ст. 18, п.2 ч.1 ст. 37, п.2 ч.4 ст. 4, ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» та задовольняючи скаргу, - виходив з того, що 15.05.2017 року старшим державним виконавцем Ільницькою О.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №442/2470/13-ц, виданого 28.04.2014 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Правекс - банк» заборгованості за кредитним договором. Як вбачається з оспорюваної постанови, державним виконавцем Ільницькою О.І. неодноразово скеровувались запити в реєструючі органи, органи ДФС України щодо боржника. Так, згідно відповідей реєструючих органів за боржником рухомого та нерухомого майна на праві приватної власності не зареєстровано. Згідно повідомлення органів ДМСУ у Львівській області від 17.07.2017 року боржник зареєстрований на АДРЕСА_1 . Однак, за адресою АДРЕСА_1 майна боржника, на яке можна звернути стягнення не виявлено, про що складено відповідний акт державного виконавця. Згідно відповідей органів Пенсійного Фонду України та органів Державної фіскальної служби України боржник не одержує дохід у вигляді заробітної плати, пенсії, інформація щодо осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами про останнє місце роботи боржника відсутня. 22.08.2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та внесено в реєстри відповідні записи про обтяження. 29.12.2017 року старшим державним виконавцем Ільницькою О.І. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» - у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Разом з тим, як вбачається з ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.11.2017 року постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53935884 від 15.05.2017 року визнано протиправною та скасовано з тих підстав, що на момент відкриття виконавчого провадження строки пред`явлення виконавчого листа минули. Тому, з врахуванням зазначеного, суд приходить до переконання, що постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 29.12.2017 року на підставі п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» слід визнати протиправною та скасувати, позаяк державним виконавцем при винесенні даної постанови не взято до уваги ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.11.2017 року. Крім того, підлягає скасуванню і постанова державного виконавця Ільницької О.І. про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №53935884 від 15.05.2017 року, позаяк винесена без врахування зазначеного вище рішення (ухвали) суду. Разом з тим, суд визнав поважними причини пропуску строку на оскарження даних постанов, поновивши такий, оскільки про їх наявність скаржник ОСОБА_2 дізналася лише 25.09.2018 року при розгляді Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області заяви ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар» про заміну сторони виконавчого провадження. Доказів протилежного суду не представлено. Виходячи з наведеного, суд прийшов до переконання, що подана ОСОБА_2 скарга підлягає до задоволення.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду обставинам, що мають значення та вимогам закону не відповідають, частина обставин, які суд вважав встановленими не доведена, а тому судове рішення підлягає скасуванню.

Скаржник ОСОБА_2 звернулась до суду з скаргою (за участі заінтересованих осіб Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс - Банк», ОСОБА_4 ), в якій просила:

- поновити пропущений з поважних причин строк для подання скарги;

- визнати постанову старшого державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Львівській області - Ільницької О.І. про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 53935884 від 29.12.2017 року - протиправною та скасувати;

- визнати постанову старшого державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Львівській області - Ільницької О.І. про арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 53935884 від 22.08.2017 року - протиправною та скасувати її.

В обґрунтування скарги посилається на те, що 15 травня 2017 року старшим державним виконавцем Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Ільницькою О.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53935884 щодо стягнення з неї боргу. Відповідно до Ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.11.2017 року постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.05.2017 року у ВП №53935884 визнано протиправною та скасовано. Проте, не врахувавши ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду від 20.11.2017 року, старший державний виконавець Ільницька О.І. винесла постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 29.12.2017 року, якою повернула виконавчий документ стягувачу з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» - у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Вважає, що постанова про повернення виконавчого документу стягувачу від 29.12.2017 року має бути скасована і враховуючи ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду від 20.11.2017 року виконавчий документ має бути повернутий стягувачу з підстав, передбачених у п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Окрім цього, старшим державним виконавцем 22.08.2017 року була винесена постанова про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №53935884. Зважаючи на те, що Постанова про відкриття провадження від 15.05.2017 року у виконавчому провадженні №53935884 скасована на підставі ухвали Дрогобицького міськрайонного суду від 20.11.2017 року і виконавчий документ має бути повернуто з підстав, передбачених у п. 2 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», постає необхідність також у визнанні протиправною та скасуванні Постанови про арешт майна боржника від 22.08.2017 року у виконавчому провадженні №53935884.

Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно вимог ст. 449 ЦПК України, Скаргу може бути подано до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Також, відповідно до ст. 120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Окрім цього згідно ст. 122 ЦПК України, строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

За ст. 123 цього ж Кодексу, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Та за ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи 05.10.2018 року заявником ОСОБА_2 подано скаргу на дії державного виконавця, у якій вона просила визнати постанову старшого державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Львівській області - Ільницької О.І. про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 53935884 від 29.12.2017 року - протиправною та скасувати, визнати постанову старшого державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Львівській області - Ільницької О.І. про арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 53935884 від 22.08.2017 року - протиправною та скасувати.

Також, як вбачається із матеріалів справи, а також оглянутого судом апеляційної інстанції копії виконавчого провадження ВП №53935884, - 15.05.2017 року старшим державним виконавцем було відкрито вказане виконавче провадження шляхом винесення відповідної постанови (а.с. 6).

Дійсно, у матеріалах справи та виконавчого провадження, відсутні дані про отримання копії такої постанови про відкриття виконавчого провадження боржником за виконавчими провадженням ОСОБА_2 (заявницею по справі).

Однак, як вбачається із матеріалів справи та виконавчого провадження, - 21.09.2017 року ОСОБА_2. особисто ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження.

Відповідно до змісту ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Також, із практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що - «...право на суд, захищене статтею 6 [Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод], було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" ( 980_079 ) (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" ( 980_075 ) (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V)» (цитата п. 51 Рішення ЄСПЛ Юрій Миколайович Іванов проти України від 15.10.2009 року Заява N 40450/04.

Крім цього, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання скарги.

Дійсно, у певних випадках про що йдеться у ч.2 ст. 126 та ч.2 ст. 449 ЦПК України, пропущений з поважних причин строк може бути поновлено судом.

Відповідно до вказаних вище норм закону, суду слід з`ясовувати чи пропущено особою строк на подання скарги та у випадку якщо так чи є підстави для поновлення такого строку. Вказане стосується в особливому порядку випадків коли рішення, дії чи бездіяльність оспорюються через значні проміжки часу, що має місце і у даному випадку.

Як вказано вище особа має право на оскарження дії, рішення чи бездіяльності державного виконавця у стислий десятиденний строк з дня коди вона дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав чи свобод.

Відповідно слід з`ясувати коли заявник дізналась або могла дізнатись про оскаржувані нею рішення державного виконавця від 29.12.2017 року та 22.08.2017 року, оскільки у випадку коли особа не дізналась або не могла дізнатись про такі, строк про який йдеться не слід вважати пропущеним.

Із матеріалів справи вбачається, що достовірних даних про вручення копій оскаржуваних рішень державного виконавця заявниці - немає.

Однак, як вбачається із матеріалів справи та, про що йшлося вище, заявниці достеменно було відомо про проведення виконавчих дій, що підтверджується її заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження від 21.09.2017р.

Відповідно, слід вважати, що з того часу заявниця знала про відкрите виконавче провадження, рішення у якому вона оскаржує та, зокрема, про винесену, оскаржувану нею постанову про від 22.08.2017 року про арешт майна боржника та відповідно могла дізнатися і про постанову від 29.12.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу, як сторона виконавчого провадження реалізовуючи свої права при здійсненні виконавчого провадження та маючи можливість знайомитись з матеріалами таких у будь-який зручний для неї спосіб (особисто шляхом прибуття до відділу ДВС чи у електронному вигляді як учасник виконавчого провадження, що має доступ до такого відповідно до Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №43/5 від 20.05.2003 року).

Вказане нею і вчинено, однак після спливу більше року з дня винесення однієї із згаданих постанов та 10 місяців після винесення іншої.

Жодних доводів про будь-які перешкоди, наявність об`єктивних, непереборних обставин, що перешкоджали заявниці вчинити вказане протягом більше десяти місяців та одного року відповідно, - нею не наведено та доказів цього не представлено.

Що стосується постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.12.2017 року, то знаючи про вчинення виконавчих дій стосовно неї, заявниця, відповідно могла дізнатись про хід здійснення виконавчого провадження та відповідно про всі рішення, що ухвалюються в рамках виконання судового рішення, вчинені дії чи проявлену бездіяльність та оскаржити такі у стислі, передбачені законом строки.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що подана заявницею скарга по спливу значного строку після винесення оскаржуваних рішень та після значного періоду коли вона дізналася про виконавче провадження та рішення, що винесені в його рамках (21.09.2017 року), що значно перевищує десятиденний, встановлений законом строк на оскарження рішень державного виконавця, а також відсутність будь-яких доводів з приводу поважності причин пропуску такого значного строку, - підлягала залишенню без розгляду.

Крім цього, слід вказати і про те, що заявницею оскаржувалась постанова про відкриття виконавчого провадження та за її скаргою 20.11.2017 року судом першої інстанції була постановлена ухвала про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження (на яку було подано апеляційну скаргу та 18.02.2019 року - відкрито апеляційне провадження). Відповідно з часу постановлення згаданої ухвали заявниця тим більше мала б цікавитись долею виконавчого провадження, у якій вона є боржницею.

Твердження суду про те, що заявниця дізналася про наявність оскаржених постанов лише 25.09.2018 року при розгляді Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області заяви ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар» про заміну сторони виконавчого провадження та доказів протилежного суду не представлено, жодним чином не свідчить про неможливість її дізнатись про такі раніше та перешкоди у цьому, про що йшлося вище.

Відповідно ухвала суду, якою такий строк поновлено та скарга розглянута по суті підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою скаргу слід залишити без розгляду.

Щодо доводів відзиву на апеляційну скаргу в частині можливості ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар» оскаржувати дану ухвалу, то слід вказати про те, що Товариство як потенційний правонаступник стягувача (особа, яка є фінансовою установою та придбала право вимоги за кредитними зобов`язаннями, що є предметом виконання у виконавчому провадженні, про яке йшлося (договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 26.05.2017 року з додатками а.с. 40-76) і який на даний час не замінений (питання про що вирішується судом першої інстанції), вправі оскаржувати судові рішення у вказаній справі, оскільки такі прямо впливають на їх права та законні інтереси. Що стосується банку, яким відчужено права вимоги, то такий відповідно втратив матеріальний інтерес до вказаної справи зважаючи на передачу прав вимоги.

Крім цього, слід вказати і про те, що вказане Товариство, не зловживаючи своїми правами, 25.10.2018 року подавало заяву у суд першої інстанції про залучення їх до участі у справі, як правонаступника ПАТ КБ «Правекс Банк», однак судом без детального з`ясування вказаного питання та вирішення питання правонаступництва з перевіркою відповідних документів було розглянуто скаргу, що відповідно вплинуло на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення та права та інтереси апелянта.

Відповідно доводи скарги слід вважати частково обґрунтованими та таку слід задовольнити частково, ухвалу ж суду, слід скасувати з постановленням нової ухвали, якою скаргу слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч. 1 п.2-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» - задовольнити частково.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 листопада 2018 року - скасувати та постановити нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Дрогобицього міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області - Ільницької О.І., за участю заінтересованих осіб - Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс - Банк», ОСОБА_4. - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 10 червня 2019 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра