Справа № 2- 193/ 2010 р.

                      Р І Ш Е Н Н Я

                    І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

         23 лютого 2010 року                                                                                     м.  Берегово

         Берегівський районний суд  Закарпатської області  в  складі головуючого Драб В.І  при секретарі Гарані О.А., за участю адвоката ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні   в м. Берегово цивільну справу   за позовом    ОСОБА_2  до ОСОБА_3  про поділ нерухомого майна , що є об”єктом  права спільної сумісної власності подружжя ,-

                                                            В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до   суду з позовом про поділ нерухомого майна, що є об”єктом права спільної сумісної  власності  подружжя.

Позов мотивувала тим, що  вони з чоловіком –відповідачем ОСОБА_3 за час шлюбу набули на спільні кошти  нерухоме майно, яке зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно на ім.”я  відповідача ОСОБА_3, а саме:  в будинку № 8 в АДРЕСА_1, 1\2 частини квартири № 3 та 1\2 частина квартири № 4 згідно договорів купівлі продажу : від 29.03.2004 р на кв.№ 1, від 27.03.2004р.на ?  кв. № 3 та від 24.07.2004 р.на  1\2 кв.№ 4.

Позивачка ОСОБА_2. вказує, що вони з чоловіком не дійшли взаємної згоди щодо  розпорядження   згаданими квартирами, які  не використовуються, ,пустують вже 5 років, відповідач не дозволяє їй робити  в квартирах  ремонт ,посилаючись  на те ,що  квартири зареєстровані  на його ім.”я ,   тому у позивачки  виникла необхідність в розподіли квартир між ними. Позивачка просить присудити їй квартиру № 1, а відповідачу -  по ? частини квартир № 3 та № 4 в будинку № 8 в провулку Мукачівський в м.Берегово.  За таким варіантом розподілу вказаних квартир , частки майна  подружжя   є  рівними, враховуючі однаковий розмір житлової площі та майже однакову вартість цих квартир.

Відповідач ОСОБА_3 в письмовому запереченні  вказав, що він позов   не визнає повністю, заперечує його  за такими обставинами: -  в будинку був зроблений ремонт підвалу , даху, зроблена каналізація та огорожа  , підведений газ, але  не підключений ,тому будинок не руйнується, з боку співвласників не було претензій з цього приводу. Відповідачем 10 березня 2004 року було  від його батька ОСОБА_4 , проживаючого  в м .Київ вул.. Івана Кудрі,38”б” кв.45  отримано грошові кошти в сумі 20000 (  двадцять)тисяч  гривень для придбання на його прохання житла в м. Берегово по пер. Мукачівській, 8  в м. Берегово  . При купівлі житла  відповідач особисто розрахувався з продавцями ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_7Ю Додав копію розписки  та заяви . Все житло купувалося на кошти батька ОСОБА_4 та за його усною згодою оформлялось на відповідача. Не виключено, що батько звернеться  до нього  з позовом в судовому порядку про повернення  коштів.

В судовому засіданні  представник позивачки -адвокат ОСОБА_1 позов підтримала та пояснила, що  позивачка ОСОБА_2,   маючи  право на ? частину   вказаного

в позові нерухомого майна ,  просить визнати за ній  право власності саме на квартиру № 1 ,  яка розташована на першому поверсі, та яка їй необхідна для облаштування нотаріального офісу з метою виконання професійних обов”язків, оскільки вона не має на даний час свого офісного приміщення  в той час, коли вже 5 років вона має право на половину  із  зазначених приміщень. Позивачка  брала в банку  грошовій кредит в розмірі 9000 ( дев”ять) тисяч  доларів США саме на ремонт зазначеного будинку , що вказано в доданому суду  кредитному  договорі, потім повністю сама виплатила  цей  кредит, що зазначено в довідці із банку, тому дійсно був зроблений ремонт будинку, але не в самих квартирах, які руйнуються. Представник позивачки  оспорює  зазначену в запереченні  відповідачем   обставину про те, що житло купувалося на гроші  батька відповідача, стверджуючи  , що зазначене житло купувалося на спільні кошти сторін по справі.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав повністю, вважає, що зазначені квартири не підлягають розподілу , оскільки вони придбані на гроші, які він отримав від свого батька, що стверджується доданою до  суду копією розписки, яку він особисто написав у присутності свідків, тому  ті гроші  20000 гривень  його батько може вимагати повернути   йому. Визнає, що вони з позивачкою перебувають у шлюбі ,також визнає  , що   зазначені в позові   квартири були придбані за час шлюбу. Але він сам віддавав гроші продавцям квартир, які отримав від  свого батька, що стверджується  письмовими заявами від них.

Вислухавши пояснення представника позивачки та відповідача, дослідивши матеріали справи , з”ясувавши повно і всебічно обставини, на які є посилання, оцінивши докази на ствердження цих обставин, які мають значення для правильного вирішення справи по суті, суд вважає, що  позов ОСОБА_2 слід задовольнити , виходячи з наступного.

Відповідно до ст..60 Сімейного кодексу України „ ОСОБА_1, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно  від того, що один з них не мав з поважної  причини  самостійного заробітку ( доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування,  є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя „.

Позивачка ОСОБА_2 уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_3  22.08.1987 року, що підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу, а  зазначені  в позові квартири придбані в 2004 році, що підтверджено договорами купівлі-  продажу :  -від  29.03.2004 р.на кв.№1 ,від 27.03.2004 р.на ?   к в.№ 3, від 24.07.2004 р. на ? кв.№4  в будинку № 8 в пров. Мукачівський в м. Берегово , а також – відповідними  Витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно , наданими  Берегівським бюро технічної інвентаризації.

 Це свідчить про те, що зазначене  майно належить позивачці та відповідачу на праві спільної сумісної власності, оскільки придбано за час шлюбу.

Заперечення відповідача ОСОБА_3 проти  наявності   права його дружини – позивачки ОСОБА_2 на  1\2  частину спільної сумісної власності  з посиланням на отримання їм грошей від свого батька , не ґрунтуються на вимогах   закону та не спростовують  факт виникнення  вищезазначених  об”єктів   права спільної сумісної власності подружжя, оскільки  майнові  відносини відповідача  з його батьком , який не був і не є членом сім”і сторін ,  регулюються  цивільним законодавством  в  розділі  зобов”язальне право.

Відповідно до ст..368 ЦК України :” ОСОБА_1, набуте подружжям з час шлюбу, є  їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.”.

Як встановлено матеріалами справи, ніякого договору  або шлюбного контракту  подружжя Кирияк  не мали.  

Тому суд приходить до висновку  відповідно до ст. 70 СК України  про доведеність позовної вимоги позивачки ОСОБА_2 про визнання за нею права власності  на 1\2 частину  зазначеного нерухомого майна   зі складу спільного сумісного майна у вигляди одної квартири під № 1 в буд..8 в провулку Мукачівський в м. Берегово, виходячи з рівності часток майна дружини та чоловіка  при поділі такого майна.

Відповідно до ст.71 СК України:” ОСОБА_1, що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя ,ділиться між ними в натурі.   Якщо дружина та чоловік не домовилися  про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.  Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.”

Суд  бере до уваги  негайну життєву  потребу позивачці ОСОБА_2  у використанні приміщення квартири №1 в буд..8 в пров. Мукачівський в м. Берегово, враховуючі, що відповідач  ОСОБА_3 не заявляє про потребу в користуванні будь якого з зазначених в позові приміщень. Позивачка ОСОБА_2  брала грошовий кредит у розмірі 9000 (дев”ять) тисяч доларів США  зі сплатою 13 процентів річних саме на ремонт  зазначеного будинку, та виплатила кредит повністю  , що підтверджується  кредитним  договором    № 08/299/07 від 01.04.2005 року та довідкою з  Укрсоцбанку  № 64 від 15.02.2010 р

Рівність часток сторін при такому варіанті поділу  квартир в одному будинку  підтверджується даними про площу квартир згідно технічних паспортів,  виготовлених в Берегівському  БТІ  та даними про вартість квартир ,зазначену в відповіді з  КП  БТІ №358 від 04.12.2009 р.  Так, житлова площа кв.1 складає 25,9 кв.м. ( загальна 39,95 кв.м.) ,вартість 29305 грн,  житлова  площа  квартир 3 та 4  по 25,9 кв.м.( загальна по 37,25 кв.м.),вартість  по 27324 грн.

За позивачкою ОСОБА_2  слід визнати  право власності  на  розподілену на її користь кв.1 в буд. .8 в пров. Мукачівський в м. Берегово ,враховуючі вимоги ст.392 ЦК України ( Визнання права власності) та відповідно до пункту 10 Переліку право встановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об”єкти нерухомого майна.

Відповідно до ст.372 ЦК України( Поділ майна що є у спільної сумісній власності) : „ У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється”.

Керуючись ст..ст.10, 60, 212-215 ,256 ЦПК України, ст..ст. 8,60,65,69-71 Сімейного кодексу України, ст..ст.16, 182, 319, 322, 372, 392 ЦК України, суд -  

                               Р І Ш И В:

          Позов задоволити повністю.

         Поділити між  сторонами  нерухоме майно, що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя   в натурі  по 1\2частині і з припиненням  на нього  права спільної сумісної власності.

           Визнати за позивачкою ОСОБА_2 право приватної власності в цілому на квартиру № 1 ( один) в будинку № 8  в провулку Мукачівський в м. Берегово Закарпатської області, залишивши  у приватній спільній частковій власності відповідача    ОСОБА_3 1\2 частину квартири № 3  та 1\2  частину квартири  № 4 , які розташовані в будинку № 8 в провулку Мукачівський в м. Берегово Закарпатської області  та зобов”язавши комунальне підприємство „ Берегівське бюро технічної інвентаризації „  Берегівської районної ради   провести державну реєстрацію права приватної власності   на квартиру № 1( один)  в будинку № 8 в провулку Мукачівський в м.Берегово, реєстраційний номер 261912 на ім.”я ОСОБА_2, скасувавши попередній запис про право власності відповідача ОСОБА_3

           Заяву про  апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.   Апеляційна скарга на рішення суду подається  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

               Головуючий:                                                                     Драб В.І.