Справа № 2-1520/10

ЛУЦЬКИЙ   МІСЬКРАЙОННИЙ   СУД   ВОЛИНСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

2010 року січня 27 дня                                                                                      місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого – судді Іщук Л.П.,

при секретарі – Козак С.А.,

з участю представника позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Волинської філії до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Волинської філії звернулось з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Свій позов мотивує тим, що 25.11.2005 року між ТзОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір за № 233/П-05, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 8020 доларів США терміном до 24.11.2010 року зі сплатою 13,5% річних.

25.11.2005 року між ТзОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель взяв на себе зобов’язання перед банком по зобов’язаннях ОСОБА_3, що виникли з умов кредитного договору в повному обсязі цих зобов’язань.

Грошові кошти в розмірі 8020 доларів США були перераховані позичальнику, використані ним в повному об’ємі, але своїх зобов’язань по кредитному договору ОСОБА_3 не виконав і не здійснює погашення кредиту.

Відповідно до розрахунку у ОСОБА_3 перед ТОВ «Укрпромбанк» станом на 09.11.2009 року виникла заборгованість в розмірі 21223,18 грн., з яких: 6099,17 грн. – прострочена заборгованість по кредиту, 244,26 грн. – прострочена заборгованість по процентах, 13882,71 грн. – сума кредиту по якому не настав термін сплати, 1068,24 грн. – поточна заборгованість по кредиту, 230,83 грн. – поточна заборгованість по процентах, 758,54 грн. – пеня, яку позивач просить стягнути солідарно з відповідачів.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, в ньому зазначених. Суду пояснив, що ОСОБА_3 кредитні кошти отримав повністю, але зобов’язання по сплаті нарахованих процентів за користування кредитними коштами не виконує.  

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав. Суду пояснив, що ОСОБА_3 дійсно брав кредит, але у зв’язку з матеріальними труднощами не зміг вчасно повернути, суму заборгованості не оспорює. ОСОБА_3 в судове засідання не з'явивився, повідомлявся належним чином про час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову  (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що 25.11.2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Волинської філії та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір за № 233/П-05 (а.с. 11-12), відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі  8020 доларів США терміном до 24.11.2010 року зі сплатою 13,5% річних.

25.11.2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Волинської філії та ОСОБА_2 було укладено договір поруки (а.с. 14), відповідно до якого поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов’язання перед банком по зобов’язаннях ОСОБА_3, що виникли з умов кредитного договору в повному обсязі цих зобов’язань.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитні кошти, надані ОСОБА_3, були отримані та використані ним повністю.  

Відповідно до п. 4.3.4. кредитного договору банк має право вимагати дострокового повного повернення кредиту, сплати процентів, за фактичний термін користування ним та штрафних санкцій (за наявності) у випадку невиконання позичальником зобов’язань за цим договором та/або порушення позичальником (його поручителями, майновими поручителями, гарантами тощо) умов договорів забезпечення виконання зобов’язань позичальником за цим договором. У випадку невиконання позичальником вимоги про дострокове виконання зобов’язань за цим договором – стягнути примусово (в т.ч. шляхом звернення стягнення на заставлене майно, стягнення заборгованості з поручителів тощо) всю заборгованість за даним договором ( кредит, проценти, штрафні санкції та інші платежі).  

З пояснень представника позивача, розрахунку заборгованості (а.с. 6), матеріалів справи встановлено, що позичальник ОСОБА_3 своїх зобов’язань за кредитним договором не виконав, чергових погашень частини кредиту та процентів у встановлений в графіку термін не вносить, повне погашення кредиту не здійснив.  

Станом на 09.11.2009 року заборгованість відповідача перед позивачем згідно розрахунку, який знаходиться в матеріалах справи, становить 21223,18 грн.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Таким чином, проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки зобов’язання ОСОБА_3, ОСОБА_2 за кредитним договором та договором поруки не виконані, то слід стягнути солідарно з відповідачів в користь позивача 21223,18 грн. кредитної заборгованості.

Крім того, слід стягнути згідно ст. 88 ЦПК України з відповідачів в користь позивача понесені ним судові витрати по 166,12 грн. з кожного, які складаються з судового збору (212,23 грн.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (120 грн.) (212,23 грн. + 120 грн. = 332,23 грн. / 2 = 166,12 грн.).

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 525, 526, 527, 530, 536, 553, 554, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 в користь товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Волинської філії 21223,18 грн. кредитної заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2 в користь товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Волинської філії по 166,12 грн. судових витрат з кожного.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                  Л.П. Іщук