Справа № 2а-455/10/0114
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 лютого 2010 року Нижньогірський районний суд АР Крим в складі:
головуючого судді - Петрова М.О.
при секретарі - Юденко Г.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у смт. Нижньогірський справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим про визнання дій відповідача протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни,
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просить зобов’язати провести нарахування йому, як особі, яка має статус дитини війни, підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2008-2009 роки у сумі 1958 гривень 70 копійок, а також зобов’язати Управління пенсійного фонду в Нижньогірському районі АР Крим в подальшому здійснювати виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Позов мотивований тим, що позивач має статус дитини війни, у відповідності з Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, тому йому щомісячно повинна виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але у вказаний період її було виплачено не в повному обсязі.
Позивач у судове засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд задовольнити вимоги з мотивів, які наведено у позові.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, а також письмове заперечення проти позову. Свої заперечення відповідач мотивує тим, що позивач має статус дитини війни, але мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” застосовується, виключно для встановлення розміру пенсій, призначених згідно вказаного Закону. Крім того, для надбавок до пенсії по іншим нормативним актам поняття „мінімальна пенсія за віком” не застосовується; фінансування виплат здійснюється з державного Бюджету України. ПФУ реалізацію нормативних розпоряджень і пенсійних програм здійснює шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибуткових частин бюджету Пенсійного фонду України, також на момент звернення до суду не був визначений механізм розрахунку підвищення пенсій, передбачених ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, в зв’язку з чим відсутні підстави відносно зобов’язання управління провести перерахунок пенсії та забезпечити виплату, а також просять врахувати пропущення позивачем строку для звернення до суду.
Відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливим відповідно до положень ст. 122 ч. 3 КАС України, розгляд і вирішення справи здійснити в порядку письмового провадження без проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши матеріали справи разом із письмовими запереченнями представника відповідача, проаналізувавши усі наявні по справі докази у їх сукупності, суд вважає позов частково обґрунтованим та частково доведеним, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Як вбачається з матеріалів справи позивач народився 18 вересня 1936 року, є пенсіонером за віком та має статус дитини війни в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, що не спростовується у письмових запереченнях відповідача та підтверджується посвідченням №215516.
За таких обставин, виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом.
Так ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2008 року стаття 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” була викладена у наступній редакції: „Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Але, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у редакції цього Закону від 18.11.2004 року № 2195-1У, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.
Положення ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” щодо виплати щомісячної держаної допомоги як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком в 2009 році неконституційними визнані не були, не скасовані та незмінені, тому є чинними
Судом встановлено, що відповідач не нараховує державну соціальну допомогу, що повинна виплачуватися позивачеві замість пенсії, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, посилаючись на норми законів України Про Державний Бюджет України відповідного року, яким зупиняється дія ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, у тому числі і для дітей війни.
Згідно із ч.3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Частиною другою ст.. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.п 6 п.2.2 розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.03.2008 року за № 209/14900, саме на територіальні управління пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов’язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, є Пенсійний фонд України.
Таким чином, суд доходить до висновку, що належним відповідачем по справі, який зобов’язаний відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.. 58 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги позивачу є Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим.
Посилання відповідача на ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” щодо її застосування виключно для визначення розміру пенсії, призначених Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а також на те, що для надбавок до пенсії по інших нормативних актах поняття „мінімальна пенсія за віком” не застосовується, в законодавстві відсутнє визначення розміру, з якого обчислюється надбавка до пенсії по ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” безпідставні та необґрунтовані, так як згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в його постановах від 27.05.2008 р № 08/111, 08/119, 08/138, 08/151, 08/152, 08/153, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений Законом України „Про Державний Бюджет України” на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
При цьому, враховуючі положення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру місячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у наступному розмірі: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Судом встановлено, що відповідачем у 2008 році позивачу виплачувалась щомісячна соціальна державна допомога як особі, яка має статус «Дитина війни» частково відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року.
Розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2008 рік, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року та проведених відповідачем виплат необхідно здійснювати за наступною формулою:
(розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений на певний період х 30 %) – фактично сплачена відповідачем сума державної соціальної допомоги за один місяць = розмір щомісячної державної соціальної допомоги недоплаченої позивачу.
Таким чином, щомісячна державна соціальна допомога позивача за 2008 рік буде складати:
- за вересень (482 гривни х 30%)=144,60-48,20=96,40 гривень
- з жовтня по грудень (498 гривень х 30%) = 149,40 - 49,80 = 99,60 гривень щомісячно.
Відповідно до статті 54 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році діє прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли в грудні 2008 року. При цьому, розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Тобто, у 2009 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить 498 гривень.
Доводи відповідача щодо відсутності, не виділення, неперерахування бюджетних коштів за забезпечення виплат допомоги у розмірі, передбаченому Законом, неправомірні, неспроможні і не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для відмови у позові, так як відповідач є органом, який зобов’язаний здійснювати нарахування та виплату зазначених сум допомоги у встановлених законом розмірах.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.. 27 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що позивач має право на донарахування недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитина війни з дня визнання Конституційним судом України неконституційними відповідних норм законів України Про державний бюджет України на відповідний рік, а доводи відповідача щодо відсутності механізму та невизначеності, органом, за рахунок яких коштів, в якому процедурному порядку слід нараховувати та виплачувати вказану категорію соціальних гарантій, є безпідставними.
Відповідно до ст.. 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 ст. 100 КАС України, згідно якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач у запереченнях наполягає на застосуванні наслідків пропущення позивачем строків звернення до суду.
Оскільки адміністративний позов поданий позивачем до суду 08.09.2009 року, позовні вимоги мають бути задоволені частково в межах річного строку на звернення до суду, за період з 08.09.2008р. по 31.08.09р. (оскільки позивачем надано докази щодо отримання недоплаченої допомоги як дитині війни саме за цей період).
З урахуванням усього вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що порушенні діями Управління Пенсійного Фонду України в Нижньогірському районі АР Крим права позивача у сфері публічно-правових відносин, будуть захищені та відновлені шляхом: покладення судом обов’язків на відповідача нарахувати та виплачувати в подальшому позивачу як дитині війни недоплачене щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На підставі наведених вище доводів, суд вважає, що місячна державна соціальна допомога дітям війни за період з 08.09.2008 року по 31.08.2009 року , яка підлягає виплаті позивачу, складає 1788 гривень згідно наступного розрахунку:
за період з 08.09.2008 року по 30.09.2009 року 144,60 грн. (482,00грн. х 30%)
за період з 01.10.2008 року по 31.08.2009 року 149,40 грн. (498,00грн. х 30%)
але ж фактично позивачу за вказаний період було виплачено 596 гривень , тобто недоплачена сума складає 1192 гривни та підлягає до виплати позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,158-163, КАС України,
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим, що виразились у не виконанні вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” незаконими.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим провести донарахування та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленому ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 08.09.2008 року по 31.08.2009 року у розмірі 1192 гривни.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим в подальшому нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленому ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” .
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Нижньогірський районний суд АР Крим шляхом подачі у десятиденній строк з дня проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя М.О.Петров