Справа №11а-1837 2006 р. Головуючий у 1 інстанції Милейко Є.Д. Доповідач Самойленко А.І.
УХВАЛА
Іменем України
20 червня 2006 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Самойленко А.І. суддів Яременка А.Ф., Свіягіної І.М.
з участю прокурора Красної К.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції на вирок Микитівського районного суду м.Горлівки Донецької області від 30 березня 2006 року, яким
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Донецька,
мешканця м.Горлівки Донецької області, не
судимого відповідно до ст.55 КК України 1960
року
засуджено за ст. 185 ч.З КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі
ст.ст.75, 76 КК України засудженого звільнено від відбування покарання, якщо
протягом іспитового строку 2 роки він не вчинить нового злочину і виконає
покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне
проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти
органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або
роботи, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої
системи.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1066 гривень на відшкодування матеріальної шкоди.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 31 жовтня 2005 року з метою вчинення крадіжки проник у будинок, який належить ОСОБА_2 в м.Горлівці Донецької області, звідки таємно викрав майно, яке належить поткерпілій на загальну суму 1100 гривень.
В апеляції прокурор просить скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд з тих підстав, що суд першої інстанції неправильно установив фактичні обставини вчинення злочину, оскільки безпідставно виключив з обвинувачення ОСОБА_1 кваліфікуючу ознаку злочину - вчинення крадіжки повторно, неправильно застосувавши вимоги ст. 55 КК України 1960 року.
Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено матеріалами справи ОСОБА_1 був засуджений вироком цього ж суду від 20.11.1998 р. за ст.ст.81 ч.З, 140 ч.2, 42 КК України 1960 року на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, а 24 квітня 2001 року був звільнений від покарання умовно-достроково на 11 місяців 21 день.
Таким чином, ОСОБА_1 фактично відбував покарання строком менше ніж З роки. Згідно вимог ст.55 ч.З КК України 1960 року якщо особа у встановленому законом порядку була достроково звільнена від покарання, то строк погашення судимості обчислюється, виходячи з фактично відбутого покарання з моменту звільнення від відбування покарання.
Оскільки ОСОБА_1 фактично відбув покарання строком менше ніж три роки, строк погашення цієї судимості відповідно до п.5 ч.1 ст.55 КК України становить 3 роки і повинен обчислюватись з 24 квітня 2001 року. На момент вчинення злочину, за який ОСОБА_1 засуджено оспорюваним вироком, тобто, на 31 жовтня 2005 року, строк погашення попередньої судимості - 3 роки минув, через що суд першої інстанції обгрунтовано визнав цю судимість ОСОБА_1 погашеною і виключив з обвинувачення кваліфікуючу ознаку злочину, передбаченого ст. 185 КК України - вчинення крадіжки повторно.
Доводи апеляції прокурора про необхідність обчислювання строку погашення судимості з дня умовно-дострокового звільнення від покарання, але виходячи із строку призначеного, а не фактично відбутого покарання, суперечать змісту ст.55 ч.З КК України 1960 року і тому не можуть бути визнані обгрунтованими.
Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Вирок Микитівського районного суду м.Горлівки Донецької області від 30 березня 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.