Справа № 2-127/2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2010 року                                                                                  смт. Нижньогірський

Нижньогірський районний суд АР Крим у складі:

головуючого судді – Петрова М.О.,

при секретарі – Юденко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Нижньогірський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Гвардієць» про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПСП «Гвардієць» у якому просить стягнути з відповідача 152000 гривень боргу за договором позики, укладеним нею з вказаним підприємством 22.02.2007 року.

    Свої вимоги позивачка мотивує тим, що 22 лютого 2007 року вона уклала договір позики з ПСП «Гвардієць», за яким передала останньому 200000 гривень на розвиток підприємства, а відповідач був зобов’язаний повернути вказану суму у строк до 01 лютого 2009 року. Однак у вказаний строк відповідач гроші позивачу не повернув, у зв’язку з чим ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача суму боргу, яка на сьогодні складає 152000 гривень.

    У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов з вказаних підстав.

    Представник відповідача у суді позов не визнав, посилаючись на те, що вказана сума коштів була передана позивачкою за договором позики від 22.02.2007 року, у якому встановлено строк повернення позики до 01.03.2012 року, про що свідчить і квитанція до приходного касового ордеру від вказаної дати. Однак у подальшому у листопаді 2008 року позивачкою з ПСП «Гвардієць» було укладено інший договір позики, датований 20.01.2007 року, за яким було скорочено строк повернення суми позики до 01 лютого 2009 року, однак фактично за вказаним договором гроші не передавалися. Оскільки строк повернення позики за договором не настав, просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Відповідно до договору позики від 22.02.2007 року ОСОБА_1 передала 200000 гривень ПСП «Гвардієць». Згідно з п. 5.1. договору позичальник зобов’язаний на протязі 5 років повернути позику.

    Як слід з розділу 6 вказаного договору, строк дії договору встановлено до 01 березня 2012 року.

    Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 43 ПСП «Гвардієць» прийняло до каси від ОСОБА_1 200000 гривень 22 лютого 2007 року, що не заперечував у суді представник відповідача.

    Відповідно до договору займу, датованого 22 лютого 2007 року між позивачкою та ПСП «Гвардієць», ОСОБА_1 передала відповідачу 200000 гривень у позику, а останній зобов’язався їх повернути у строк не пізніше 01 лютого 2009 року.

    Вказаний договір було підписано позивачкою та директором ПСП «Гвардієць» ОСОБА_2, який діяв у межах наданих йому повноважень.

Як пояснила у судовому засіданні позивачка, 22 лютого 2007 року вона передала по договору позики 200000 гривень ПСП «Гвардієць», з яким уклала договір на строк п’ять років. Оскільки вона отримала вказані гроші у банку за кредитним договором і повинна була щомісяця повертати частину грошей та проценти банку, ПСП «Гвардієць» виплачував щомісяця гроші банку на погашення її зобов’язань. Оскільки ПСП «Гвардієць» з осені 2008 року перестало виплачувати їй гроші за договором позики, вона переуклала з ПСП «Гвардієць» договір позики, встановивши в ньому строк дії, що остання частина позики повинна їй бути повернена не пізніше 01 лютого 2009 року. Вказаний договір також підписала вона та директор ПСП «Гвардієць» ОСОБА_2.

Допитаний у суді колишній директор ПСП «Гвардієць» ОСОБА_2 дав суду аналогічні пояснення, вказавши що другий договір позики він укладав з позивачкою коли працював директором та мав на це відповідні повноваження. Вважає що перший договір, який вони підписували 22 лютого 2007 року не повинен діяти, оскільки було укладений новий договір, яким внесено зміни у першій договір, щодо строку повернення позики.

Таки чином суд доходить висновку, що сторони, уклавши договір в осені 2008 року, який був датований 22.02.2007 року  фактично змінили умови первісного договору позики, за яким передавалися гроші і встановили інший строк виконання зобов’язання. Договір, на який посилається позивач у позові був укладений директором ПСП «Гвардієць», який на час його підписання мав відповідні повноваження, як керівник юридичної особи. Тому доводи представника відповідача що вказаний договір є нікчемним суд не може взяти до уваги.

Також суд вважає необґрунтованими і посилання представника відповідача на те, що такий договір суперечить вимогам діючого законодавства, оскільки ним встановлена плата за користування грошовими коштами, яка складає 18 % на рік.

Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

    Самам позивачка не вимагає в суді виконання вказаної частини правочину, а саме сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

    Згідно умов договору позики, строк виконнання зобовязання встановлено договором до 01 лютого 2009 року.

Як слід зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

    Виходячи з наведеного суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

    На підставі наведеного, керуючись ст. 526, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 10, 59, 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Гвардієць», яке розташоване за адресою АР Крим, Нижньогірський район, с. Охотське, вул. Леніна, 108, п/р 260043261047 в філії відділення «Промінвестбанку» у м. Красноперекопську АР Крим, МФО 324418, ЗКПО 30889192 на користь ОСОБА_1 152000 гривень боргу та судові витрати у сумі 1550 гривень, а всього 153550 (сто п’ятдесят три тисячі п’ятсот п’ятдесят) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосія через Нижньогірський районний суд АР Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя                                                               М.О. Петров