ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2006 р. | № 32/249пн |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Щотки С.О. |
суддів : | Мележик Н.І., Подоляк О.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Державного науково-дослідного інституту організації та механізації шахтного будівництва в особі Донецького науково-конструкторського центру |
на постанову | від 21.03.2006 р. Донецького апеляційного господарського суду |
у справі | № 32/249пн |
за позовом | ВАТ “Донецький інститут по проектуванню організації шахтного будівництва та підприємств будівельної індустрії” (надалі –Товариство) |
до | Державного науково-дослідного інституту організації та механізації шахтного будівництва в особі Донецького науково-конструкторського центру (надалі –Інститут) |
треті особи | Міністерство палива та енергетики України; Міністерство вугільної промисловості України |
про | звільнення нежитлових приміщень |
за участю представників: |
від позивача | - Берещенко Р.О. |
від відповідача | - Москаленко О.В. |
від третіх осіб | - Гук О.А. |
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2005 р. Товариство звернулось до суду з позовом до Інституту про повернення нежитлового приміщення площею 1000 м2, розташованого за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 27, шляхом примусового звільнення відповідачем цих приміщень.
В обґрунтування позовних вимог Товариство посилалось на те, що у відповідності до рішення господарського суду Донецької області від 10.03.2005 р. у справі № 12/382пд між тими ж сторонами були розірвані відносини сторін щодо безоплатного користування Інститутом приміщеннями, які належать позивачу на праві власності. Позивач звертався до відповідача з вимогою про звільнення цих приміщень, проте останній добровільно не виконав зазначену вимогу, чим порушує права позивача як власника.
В процесі розгляду справи позивачем в порядку ст. 22 ГПК України було подано зміни і доповнення до позовної заяви, у відповідності до яких він просив повернути нежитлові приміщення площею 863,40 м2, розташовані за адресою: м. Донецьк, б. Шевченко, 27, які безпідставно займає відповідач, шляхом примусового звільнення цих приміщень.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що право на зайняття спірних приміщень існує у нього відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості СРСР № 3-35-13/1717 від 02.12.1987 р. “Про вдосконалення структури управління шахтобудівельної науки” та акту приймання виробничої площі від 15.01.1988 р.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.02.2006 р. (суддя Сковородіна О.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2006 р. (судді: Діброва Г.І., Дзюба О.М., Стойка О.В.), позов задоволено з підстав правомірності та обґрунтованості позовних вимог.
Не погоджуючись з постановою, Інститут звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, зокрема, лист Мінвуглепрому СРСР від 02.12.1987 р. за № 3-35-13/1717, акт передачі виробничих площ від 15.01.1988 р., акт передачі науково-дослідного підрозділу від 09.06.1988 р.; належним чином проаналізували відносини сторін; врахували факти, встановлені судовими рішеннями у господарських справах №№ 35/412в, 12/382пд; встановили обставини переходу спірних приміщень в процесі корпоратизації у власність Товариства; дослідили обставини припинення між сторонами відносин безоплатного користування спірними приміщеннями; дійшли обґрунтованих та правомірних висновків про відсутність у відповідача правових підстав для зайняття спірних приміщень.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано та правомірно задоволено позов.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої Інститутом апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного науково-дослідного інституту організації та механізації шахтного будівництва в особі Донецького науково-конструкторського центру залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2006 р. у справі № 32/249пн залишити без змін.
Головуючий, суддя С. Щотка
С у д д і: Н. Мележик
О. Подоляк