Р І Ш Е Н Н Я Справа №2-66/2010
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 лютого 2010 року
Краматорский міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Ткачової С.М.
при секретарі Хоронько М.В.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, представника третьої особи – ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди ,-
В С Т А Н О В И В:
04.09.2009 р. до Краматорського міського суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, який звернувся з позовом до ВАТ Краматорський завод важкого верстатобудування про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання наказу № 151-в від 17.07.2009 року незаконним, відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн., стягнення витрат на правову допомогу.
Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала і суду пояснила, що з 29.09.2003 року , згідно наказу № 636–к від 26.09.2003 року , ОСОБА_1 працює на ВАТ КЗВВ на посаді вантажника у складі штату складського господарства. Згідно наказу ( розпорядженню) №137 від 29.01.2009 року він був переведений вантажником в відділ 753 ОМТС и К. 10.07.2009 року біля 9-00 охороною заводу ОСОБА_5 виявлена спроба крадіжки з центрального складу вантажниками ОСОБА_1 метизної продукції загальною вагою 275 кг на загальну суму 3024,14 грн., таким чином вантажником було порушено п.4.9. Правил внутрішнього трудового розпорядку. Відповідно до рапорту 7/7 начальника відділу охорони на ім’я директора по безпеці, було доведено, що приблизно о 9-00 годині, виявлено що вантажники Пономарьов та ОСОБА_1 вивезли 3 мішки з продукцією. Розпорядженням ОСОБА_5 начальник зміни ОСОБА_4 спостерігав за діями цих вантажників та виявлено, що замість того, щоб відвезти продукцію в термічний цех, як це було передбачено службовою запискою, вони відвезли цю продукцію в інший бік заводу до кімнати водіїв транспортного цеху. В присутності свідків було проведено огляд кімнати водіїв та складено Акт, відібрані пояснення від вантажників Пономарьова та ОСОБА_1. Відповідно до наказу № 19 від 18.08.2004 року про організаційні міри по посиленню контролю за виконанням пропускного та внутріоб’єктового режиму матеріали про крадіжку на другий робочий день повинен бути переданий адміністрації заводу для прийняття рішення. Відповідно до п.9.12. цього наказу до винних осіб керівництвом заводу застосовуються міри дисциплінарного, матеріального впливу. Наказом № 151-в від 17.07.2009 року позивач звільнений по п.2 ст.41 КЗпП України, в зв’язку із втратою довіри, в той же день позивач отримав копію наказу про звільнення. Вважає, що відповідачем виконані всі вимоги законодавства при звільненні позивача, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Представник третьої особи – ОСОБА_4, у судовому засіданні позов не визнала і надала пояснення такі ж як і ОСОБА_3, просила в задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги уточнив і суду показав, що з 29.09.2003 року , згідно наказу № 636–к від 26.09.2003 року , він працює на ВАТ КЗВВ на посаді вантажника у складі штату складського господарства. Згідно наказу ( розпорядженню) №137 від 29.01.2009 року він був переведений вантажником в відділ 753 ОМТС и К. 10.07.2009 року він та його напарник по території заводу назбирали метизні матеріали в мішки та відвезли до кімнати водіїв. В присутності свідків було проведено огляд кімнати водіїв та складено Акт, відібрані пояснення від нього та Пономарьова . Вважає, що їх помилка, що вони не сповістили майстра, про те, що назбирали по території заводу продукцію. Наказом № 151-в від 17.07.2009 року він звільнений по п.2 ст.41 КЗпП України, в зв’язку із втратою довіри, копію наказу отримав 17.07.2009 року. З наказом не згодний, тому що крадіжку не робив, вважає, що він був звільнений незаконно. Просить, щоб суд зобов’язав відповідача поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 5094,72 грн., визнати звільнення незаконним, визнати наказ № 151-в від 17.07.2009 незаконним, стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.
Вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши зібрані по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 29.09.2003 року, згідно наказу № 636–к від 26.09.2003 року , ОСОБА_1 працює на ВАТ КЗВВ на посаді вантажника у складі штату складського господарства. Згідно наказу ( розпорядженню) №137 від 29.01.2009 року він був переведений вантажником в відділ 753 ОМТС и К. ( а.с.34, 39 )
Наказом №151-в від 17.07.2009 р. позивач звільнений з 17.07.2009 р. по ст. 41 п.2 КЗ п П України ( в зв’язку з втратою довіри), копію наказу ОСОБА_1 отримав 17.07.2009 року а.с.- 35, про що не заперечують сторони.
Згідно протоколу № 2 від 16.07 2009 року засідання профспілкового цехового комітету відділу МТС і К в присутності позивача , профспілка надала згоду на його звільнення, а.с.36
Відповідно до ст.. 233 КЗпП України працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення.
У судовому засіданні позивач не надав суду доказів про те, що він пропустив місячний строк звернення до суду з поважних причин, не просив поновити строк звернення до суду.
При таких обставинах позовні вимоги позивача про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання наказу № 151-в від 17.07.2009 року незаконним - не підлягають задоволенню.
Позовні вимоги позивача в частині виплати моральної шкоди не підлягають задоволенню за таких обставин.
Відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, їх тривалість, факт відновлення судом порушених прав позивача, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що у вимогах позивача про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
Розглядаючи питання про розподіл судових витрат, згідно зі ст.88 ЦПК України, суд дійшов до висновку, що з позивача на користь Держави необхідно стягнути витрати на інформаційно технічне забезпечення у сумі 37 грн., та судовий збір в доход місцевого бюджету у сумі 59,50 грн. В стягненні витрат на правову допомогу на користь позивача слід відмовити.
Керуючись ст.ст.8,14,15,88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 41, 233, 237-1 КЗ п П України, суд –
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди , відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в доход місцевого бюджету судовий збір у розмірі 59,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.
Вступна та резолютивна частини рішення постановлені та проголошені 16.02.2009 року. Повний текст рішення виготовлений 16.02.2009 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано в Краматорський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Донецької області через Краматорський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя:
Рішення ухвалене й надруковане в нарадчій кімнаті в єдиному екземпляра.
Суддя: