ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5331/19 Справа № 201/13740/18 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

Категорія: 27 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів – Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря – Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2019 року про забезпечення позову

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа – приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Іванютін-Сандомирський Леонід Олегович, про визнання договору позики неукладеним, –

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2019 року представник ОСОБА_2 – ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 27.12.2018 року № 5150, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В. щодо звернення стягнення на 1 989 700,00 грн., винесеного на виконання оскаржуваного договору позики грошових коштів від 21.11.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Іванютіним-Сандомирським Л.О., зареєстрований в реєстрі за № 114.

Заява мотивована тим, що предметом спору по справі є визнання договору позики неукладеним, однак на підставі вказаного договору приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В. був вчинений виконавчий напис № 5150 та відкрито виконавче провадження і приватним виконавцем вчинено певні виконавчі дії щодо його примусового виконання, а тому невжиття вказаних заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду та призведе до негативних наслідків для позивача. Також представником заявника зазначено, що захід забезпечення позову відповідає вимогам закону та буде достатнім і співмірним відповідно до позовних вимог.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2019 року заява про забезпечення позову задоволена.

Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису від 27.12.2018 року № 5150, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування вказаної ухвали та ухвалення нового рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу відповідача – без задоволення.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

В заяві про забезпечення позову, не зазначено, яким чином може бути утруднене та буде неможливим в майбутньому виконати судове рішення у разі задоволення позовних вимог.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції в своїй ухвалі належним чином не обґрунтував, яка сама існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Разом з тим, згідно абзацу 3 пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” № 9 від 22.12.2006 року, ухвала про забезпечення позову повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Статтею 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову. Так, п.6 ч.1 ст.150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Однак, у порушення зазначених вище вимог процесуального закону, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд першої інстанції не обґрунтував причини застосування саме такого виду забезпечення позову, а саме наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Як убачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог ОСОБА_2 є визнання договору позики неукладеним.

Зважаючи на те, що між сторонами у даній справі відсутній спір щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в той же час такий спір є предметом розгляду у іншій справі, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для забезпечення позову в обраний позивачем спосіб відсутні.

Таким чином, забезпечуючи позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 27.12.2018 року № 5150, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В., суд першої інстанції не звернув увагу, що такий вид забезпечення позову не є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали діяла і не була скасована ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.01.2019 року, якою було задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі № 201/970/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В., приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Даною ухвалою зупинено стягнення за виконавчим написом, вчиненим 27.12.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В., зареєстрованим в реєстрі за № 5150, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 заборгованості за договором позики в розмірі 1 989 700,00 грн.

Тобто, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції повторно вирішив питання про забезпечення позову, яке було предметом розгляду у справі № 201/970/19.

Також, колегією суддів установлено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.03.2019 року скасована ухвала про забезпечення позову від 28.01.2019 року по справі № 201/970/19, та яка у теперішній час оскаржена в апеляційному порядку.

Відповідно до частини 2 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Ураховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2019 року – скасувати.

У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 – ОСОБА_5 про забезпечення позову – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко