Дата документу 26.02.2024

Справа № 334/8419/21

Провадження № 2/334/968/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Александровій А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до Концерну "Міські теплові мережі" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води),

встановив:

Представник Концерну «МТМ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води). Вказавши в заяві, що у період з 01.05.2014 року по 31.05.2021 року Концерн «МТМ» надав послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) в житлове приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , на загальну суму 37426,98 грн. споживачами вказаних послуг є відповідачі, які не здійснюють оплату за надані послуги у повному обсязі, у зв`язку з чим заборгованість залишається не погашеною. На підставі викладеного просив суд стягнути суму заборгованості та судовий збір.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.02.2022 року позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» задоволено в повному обсязі та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) в сумі 37426 (Тридцять сім тисяч чотириста двадцять шість) гривень 98 коп., а також судовий збір у розмірі 567,50 гривень з кожного.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.01.2024 року вищевказане заочне рішення було скасовано.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про слухання справи за його відсутності на підставі матеріалів які наявні у справі. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник ОСОБА_3 – адвокат Тивоненко Д.Р. надав суду заяву про слухання справи за відсутності відповідача та його представника. Надав суду відзив на позовну заяву у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог відносно ОСОБА_3 , так як, остання з 2009 року не проживала за адресою надання послуг: АДРЕСА_1 , застосувати строк позовної давності та стягнути витрати на правову допомогу у повному обсязі, надавши при цьому копію Договору про надання професійної правничої допомоги № 17/01 від 17.01.2023 року та копію акта № 1 надання послуг до Договору № 17/01 від 17.01.2023 року про надання правової допомоги на загальну суму 12500,00 гривень.

Відповіді ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 і ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджено письмовими документами долученими до матеріалів справи.

Відповідачі користуються послугами Концерну «Міські теплові мережі», але оплату за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) не здійснюють у повному обсязі, у зв`язку з чим, за період з 01.05.2014 року по 31.05.2021 року утворилась заборгованість у сумі 37426,98 грн., що підтверджується відповідним розрахунком та довідкою про заборгованість (а.с.5,6).

Відповідно до ст.ст. 67, 68 ЖК України наймач квартири зобов`язаний своєчасно, не пізніше 10 числа наступного місяця вносити плату за комунальні послуги, в число яких входять послуги по водопостачанню та каналізації.

Відповідно до ч.3 ст.815 ЦК наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.02.2022 року позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» задоволено в повному обсязі та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) в сумі 37426 (Тридцять сім тисяч чотириста двадцять шість) гривень 98 коп., а також судовий збір у розмірі 567,50 гривень з кожного (а.с.16-17).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.01.2024 року вищевказане заочне рішення було скасовано (а.с.60).

Доводи представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката Тивоненка Д.Р. про не проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , з 2009 року, не заслуговують на увагу суду, оскільки за період з 01.05.2014 по 01.05.2021 остання до позивача із заявою про свою тимчасову відсутність за зазначеною адресою, не зверталася, та, зважаючи на те, що тимчасова відсутність за місцем реєстрації не звільняє споживача від сплати заборгованості за надані комунальні послуги, суд дійшов висновку, що у позивача не було підстав для не нарахування заборгованості за надані послуги відповідачам.

Представником відповідача ОСОБА_3 – адвокатом Тивоненко Д.Р. заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.

Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Метою встановлення в законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, можна зробити висновок, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

У даному випадку позивач був обізнаний, що відповідачі протягом тривалого часу, а саме з травня 2014 року взагалі не здійснювали оплату за надані послуги, оскільки на рахунок позивача не надходили відповідні грошові кошти не пізніше 20-го числа наступного за розрахунковим місяця. Відповідно до розрахунку заборгованості, долученого до позову, оплата послуг з травня 2014 року не здійснювалася.

Проте, до суду із даним позовом позивач звернувся 02 листопада 2021 року, тобто зі спливом позовної давності за позовними вимогами, які заявляються за період з 01.05.2014 року до 01.11.2018 року.

За ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Таким чином, у даному випадку в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 01.05.2014 року до 01.11.2018 року слід відмовити, у зв`язку із пропуском позивачем позовної давності.

З урахуванням викладеного та наданого позивачем розрахунку заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) за період 01.05.2014 року по 01.05.2021 року, задоволенню підлягають позовні вимоги за період з 01.12.2018 року по 01.05.2021 року включно на суму 18373,38 грн..

Суд зауважує, що відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа стає споживачем житлово-комунальних послуг за умови, якщо фактично користується (чи є намір користуватися) цими послугами. Обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникають у споживачів з моменту користування цими послугами. Відповідач мав змогу також відмовитися від отримання певних послуг по даній квартирі (відключення водопостачання холодної та гарячої води, водовідведення, теплопостачання, постачання газу, тощо), відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», так як не в змозі за них сплачувати належним чином, але не скористався цією можливістю.

Всупереч вимогам закону відповідачі не здійснювали оплату за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води), а тому у позивача наявні правові підстави для стягнення заборгованості, що утворилась внаслідок несплати за надані послуги, а саме в межах строку позовної давності на суму 18373,38 грн. за період з 01.12.2018 року по 01.05.2021 року включно.

Таким чином, позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) підлягають частковому задоволенню з вищенаведених підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становить 1114,38 грн..

Вимоги представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката Тивоненка Д.Р. про стягнення витрат на правову допомогу залишити без задоволення, виходячи з наступного:

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування  представником відповідача надано: копію Договору про надання професійної правничої допомоги № 17/01 від 17.01.2023 року та копію акта № 1 надання послуг до Договору № 17/01 від 17.01.2023 року про надання правової допомоги на загальну суму 12500,00 гривень.

Однак, представником не надано належних та допустимих доказів в підтвердження сплати коштів в розмірі 12500,00 грн., зокрема, не надано  відповідної квитанції, платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що  зареєстрований у встановленому порядку.

Документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу, матеріали цивільної справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, витрати на правову допомогу у розмірі 12500,00 грн. стягненню не підлягають, у зв`язку з відсутністю документальних доказів на їх підтвердження.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 280-284, 289 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) – задовольнити частково.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ,  ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ,  ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 ,  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 , на користь Концерну «Міські теплові мережі» (п/р  НОМЕР_5 , Установа банку: Філія АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 322313, ЄДРПОУ 32121458) заборгованість за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) в сумі 18373 (Вісімнадцять тисяч триста сімдесят три) гривні 38 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 , на користь Концерну «Міські теплові мережі» (поточний рахунок № НОМЕР_6 в ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 32121458) судовий збір в розмірі 278 (двісті сімдесят вісім) гривень 60 коп., з кожного.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 26 лютого 2024 року.

       Суддя:                                                                 Козлова Н. Ю.