Справа № 439/1218/18 Головуючий у 1 інстанції: Бунда А.О.

Провадження № 22-ц/811/326/19 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні представниці відповідача АТ «Українська залізниця» - Пантюшевої Н.М., позивачки ОСОБА_1 , що представляє свої інтереси та інтереси неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та її представника Рудакевича Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» від імені якого діє Регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на рішення Бродівського районного суду Львівської області в складі судді Бунди А.О. від 20 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 20 грудня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 500 000.00 (п`ятсот тисяч) гривень.Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 500 000.00 (п`ятсот тисяч) гривень.Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 500 000.00 (п`ятсот тисяч) гривень. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська залізниця» в користь держави судовий збір в розмірі 2114.40 грн.

Дане рішення оскаржило АТ «Українська залізниця», від імені якого діє Регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» в особі представника Пантюшевої Н.М.

В своїй апеляційній скарзі просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вважають, що рішення ухвалено судом при недоведеності належними та допустимими доказами обставин заподіяння моральної шкоди, які суд визнав встановленими і доведеними та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Зазначають, що суд не взяв до уваги те, що ремонтник штучник споруд ОСОБА_4 не дочекавшись приходу вантажного поїзда по непарній колії, без дозволу керівника робіт ОСОБА_5 , самовільно вийшов на непарну колію для продовження виконання робіт, при цьому не переконавшись у відсутності курсування поїзда на колії, на якій виконувалися дані роботи. Крім цього, зазначають, що суд не зазначив доказів, які доводять та підтверджують встановлені судом обставини заподіяння моральної шкоди позивачу та її неповнолітнім дітям та розміру цієї шкоди, а також не зазначив норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування. Вважають, що судом не враховано той факт, що ОСОБА_4 порушено ст. 14 ЗУ «Про охорону праці». Крім цього, вказують на те, що стягнення судом по 500000 грн. моральної шкоди на користь позивача та її неповнолітніх дітей при недоведеності у справі обставин протиправності діянь Залізниці при заподіянні травмування джерелом підвищеної небезпеки ОСОБА_4 , а також наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням Залізниці, а також без оцінки всіх доказів в їх сукупності свідчить про ухвалення судом рішення з порушенням ч.2 ст. 89 ЦПК України, що призвело до неправильного застосування судом засад цивільного законодавства, зокрема в частині справедливого, розумного і добросовісного визначення судом розміру відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представниці відповідача на підтримання апеляційної скарги, позивачки та її представника в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення, апеляційної скарги, відзиву на неї, а також усних та письмових заяв та пояснень учасників справи у судах обох інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.3 Конституції України, ст.ст.4, 5, 12, 81, 89, 141 ЦПК України, ст. 23, 1167, 1168, 1187 ЦК України, п. 5 ч. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року та задовольняючи позов частково, - виходив з того, що 29 серпня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_2 . 25 березня 2016 року внаслідок групового нещасного випадку на виробництві на Бродівській дистанції колії регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_4 загинув. Загиблий працював ремонтником штучних споруд, а на день своєї смерті був залучений, у зв`язку з недостатньою укомплектованістю дистанції монтерами колії, до виконання робіт по догвинчуванню клемних та закладних болтів залізничної колії на перегоні Рудня Почаївська - Верба Бродівської дистанції колії, що засвідчено Актом № 1 про нещасний випадок, пов`язаний виробництвом(Форма Н-1) та Актом проведення спеціального розслідувані нещасного випадку(Форма Н-5) від 08.06.2016. Відповідно до розділу 4 (п. 4.2.2.) Акту форми Н-5 з причин настання нещасного випадку встановлено невиконання посадовими особами ПАТ «Українська залізниця» покладених на них посадових обов`язків. Відповідно до розділу 6 Акту форми Н-5 нещасний випадок стався в робочий час під час виконання потерпілими трудових обов`язків внаслідок порушення посадовими особами ПАТ «Українська залізниця», зокрема, (начальником дільниці дистанції колії, шляхового майстра дистанції колії, бригадира по поточному утримані і штучних споруд, машиніста електропоїзда) нормативних актів з охорони і безпеки праці. Аналогічні висновки комісії з розслідування нещасного випадку містяться також в розділах 7 та 10 Акту форми Н-1. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15.03.2017р. у с № 461/5334/16-а підтверджено відповідність змісту актів форми Н-1 та фактичним обставинам справи, в тому числі і щодо встановлення винних дій які спричинили настання нещасного випадку. Крім цього, суд вважав встановленим, що позивачам однозначно у зв`язку із смертю ОСОБА_4 була заподіяна моральна шкода, що полягала у передчасній втраті близького родича, члена сім`ї, який був для позивачів улюбленим чоловіком та батьком. Передчасна втрата близької людини внаслідок групового нещасного випадку на виробництві на Бродівській дистанції колії регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» однозначно спричиняє для позивачів душевні страждання, переживання, розпач, непоправну втрату життєвих зв`язків із близькою людиною та ряд інших, які слід вважати тривають протягом тривалого часу. Однак, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що розмір моральної шкоди, з врахуванням характеру, обсягу та тривалості моральних страждань, підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів в розмірі по [500 000,00] грн. на кожного.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до ПАТ «Українська залізниця» (на даний час АТ «Українська залізниця», у якому просила про відшкодування моральної шкоди в сумі по 1000000 грн. в її користь та в користь малолітньої доньки ОСОБА_2 та неповнолітнього сина ОСОБА_3 у зв`язку зі смертю чоловіка та батька ОСОБА_4 , який загинув внаслідок нещасного групового випадку на виробництві.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що 29 серпня 1998 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено шлюб, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_2 . 25 березня 2016 року внаслідок групового нещасного випадку на виробництві на Бродівській дистанції колії регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» її чоловік ОСОБА_4 загинув. Загиблий працював ремонтником штучних споруд, а на день своєї смерті був залучений, у зв`язку з недостатньою укомплектованістю дистанції монтерами колії, до виконання робіт по догвинчуванню клемних та закладних болтів залізничної колії на перегоні Рудня Почаївська - Верба Бродівської дистанції колії. Даний факт засвідчено Актом № 1 про нещасний випадок, пов`язаний виробництвом (Форма Н-1) та Актом проведення спеціального розслідувані нещасного випадку (Форма Н-5) від 08.06.2016 р., які містять, серед іншого відомості щодо вини відповідача у смертельному травмуванні потерпілих. Законність актів форми Н-1 та Н-5 була предметом судового розгляд у справі за позовом ПАТ «Українська залізниця» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання незаконними та скасування форми Н-І та Н-5, зобов`язання до вчинення дій. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15.03.2017 р. у справі № 461/5334/16-а в задоволенні вказаного позову відмовлено. Після смерті ОСОБА_4 була призначена за рахунок коштів Фонду соціального страхування України одноразова допомога сім`ї потерпілого та одноразова допомога і помісячні страхові виплати дитині потерпілого та позивачці, як утриманці потерпілого, у разі втрати годувальника, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Відповідач жодних грошових виплат для соціальної підтримки сім`ї потерпілого чи бодай окремих соціально вразливих членів цієї сім`ї не надавав.

Як вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорювалось 29 серпня 1998 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено шлюб (а.с.29), в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 (а.с.31), а ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_2 (а.с.30).

25 березня 2016 року внаслідок групового нещасного випадку на виробництві на Бродівській дистанції колії регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_4 - загинув (а.с.28).

Загиблий працював ремонтником штучних споруд, а на день своєї смерті був залучений, у зв`язку з недостатньою укомплектованістю дистанції монтерами колії, до виконання робіт по догвинчуванню клемних та закладних болтів залізничної колії на перегоні Рудня Почаївська - Верба Бродівської дистанції колії, що засвідчено Актом № 1 про нещасний випадок, пов`язаний виробництвом(Форма Н-1) та Актом проведення спеціального розслідувані нещасного випадку(Форма Н -5) від 08.06.2016 (а.с.4-11 та а.с.12-22).

Відповідно до розділу 4 (п. 4.2.2.) Акту форми Н-5 з причин настання нещасного випадку встановлено невиконання посадовими особами ПАТ «Українська залізниця» покладених на них посадових обов`язків.

Відповідно до розділу 6 Акту форми Н-5 нещасний випадок стався в робочий час під час виконання потерпілими трудових обов`язків внаслідок порушення посадовими особами ПАТ «Українська залізниця», зокрема, (начальником дільниці дистанції колії, шляхового майстра дистанції колії, бригадира по поточному утримані і штучних споруд, машиніста електропоїзда) нормативних актів з охорони і безпеки праці.

Аналогічні висновки комісії з розслідування нещасного випадку містяться також в розділах 7 та 10 Акту форми Н-1.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15.03.2017р. у с № 461/5334/16-а (а.с.23-27) підтверджено відповідність змісту актів форми Н-1 та фактичним обставинам справи, в тому числі і щодо встановлення винних дій, які спричинили настання нещасного випадку.

Також, відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, за ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Крім цього, згідно ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Також відповідно до ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Так, щодо обставин заподіяння шкоди, то слід вказати про те, що смерть чоловіка та батька позивачів внаслідок нещасного випадку на виробництві, підтверджено вказаними вище доказами, які окремо перевірялись у іншій справі та слід вважати окремо підтверджують як факт заподіяння смерті потерпілому під час виконання трудових обов`язків, так і, зокрема, вину відповідача у спричиненні такої шкоди, а також спричинення такої внаслідок джерела підвищеної небезпеки.

Крім цього, слід вважати очевидним, що передчасна втрата чоловіка та батька, тим більше при наявності близьких життєвих зв`язків, для будь-якої людини однозначно спричиняє моральні страждання, що мало місце і у даному випадку чого відповідачем фактично не оспорювалось та не спростовано.

Аналізуючи причини та спосіб завдання моральної шкоди позивачам, визначаючи характер, глибину душевних страждань, зважаючи на вимоги розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що розмір визначений судом першої інстанції для відшкодування моральної шкоди позивачам правильно визначений та не підлягає зміні.

Так, передчасна смерть чоловіка та батька дітей, надзвичайно близької для позивачів людини, фактично однієї з найближчих у їх житті - однозначно спричинила втрату надзвичайно важливого життєвого зв`язку, який поновлений бути не може та відповідно завдає довготривалих та глибоких душевних страждань.

Також, слід врахувати і те, що батько та чоловік позивачів загинув у молодому віці у 42 роки. З дружиною у шлюбі ОСОБА_4 прожив майже вісімнадцять років. У позивачки, яка стала вдовою та у загиблого у шлюбі народилось двоє дітей на даний час 15 та 12 років. Подружжя поєднували тісні, близькі, сімейні стосунки, також загиблий був годувальником у сім`ї. Відповідно втрата чоловіка, батька її дітей завдає позивачці (дружині загиблого) непоправної втрати та різку зміну у її особистому житті, життєвих планах, спричиняє глибокий та тривалий душевний біль та страждання, а також змушує докладати значних додаткових зусиль для зміни свого життєвого ритму, організації свого та життя дітей.

Діти ж, які стали напівсиротами втративши одного з батьків, втратили можливість у дитячому та юнацькому віці отримати допомогу та підтримку від батька, належне виховання, матеріальну допомогу, що відновлені у будь-який спосіб бути не можуть. Крім цього, вони втратили і можливість тривалого життєвого зв`язку з одним із батьків протягом свого майбутнього життя. Вказане не може не впливати на їх подальше як дитяче та юнацьке, так і доросле життя. Та зумовлює для них непоправні зміни у їх житті.

Зважаючи на наведене, а також належне матеріальне становище відповідача, що у даному випадку відповідає за заподіяну моральну шкоду, а саме те, що такий є юридичною особою, що не відноситься ні до сектору малого, ні середнього бізнесу, який тривалий час повноцінно функціонує та відповідно наділений належними фінансовими можливостями для відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню визначений судом першої інстанції правильно та не підлягає перегляду чи зміні.

Доводи апеляційної скарги по суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Тому, слід вважати доводи апеляційної скарги безпідставними та саму скаргу слід відхилити, оскаржуване ж рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» від імені якого діє Регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» - залишити без задоволення.

Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 20 грудня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 06 червня 2019 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра