ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2019 рокуСправа № 912/3933/16

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3933/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні", 7333, Київська область, Вишгородський район, с. Глібівка, урочище "Лугове", будинок 1-А

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградінтерсервіс", 27100, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новоукраїнка, вул. Леніна, 62

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - гр. ОСОБА_5, АДРЕСА_4

про стягнення 3 855 937,60 грн

Представники сторін:

від позивача - Гнатюк К.В., в.о.директора, наказ №30/05 від 30.05.19;

від відповідача - Захарченко І.В., адвокат, довіреність № б/н від 13.12.18;

від 3-ї особи - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" (надалі - ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградінтерсервіс" (надалі - ТОВ "Кіровоградінтерсервіс", відповідач) про стягнення 3 860 925,41 грн, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування поданого позову зазначено про невиконання відповідачем договору складського зберігання від 01.02.2015 щодо збереження переданого на зберігання майна, внаслідок чого допущено втрату майна, а саме: Раундап Макс у кількості 17840 літрів; Пріус С.Е. у кількості 5 літрів, Біммер, К., У. у кількості 10 літрів, що є підставою для відшкодування збитків у розмірі вартості втраченого майна.

Ухвалою господарського суду від 21.10.2016 поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/3933/16, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

14.11.2016 позивачем подано розрахунок розміру збитків (том І а.с. 166-167).

Відповідачем 16.11.2016 подано клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, які долучено до справи, та 17.11.2016 подано клопотання про витребування доказів (том І а.с. 168-250, том ІІ а.с. 1-175).

Ухвалою господарського суду від 17.11.2016 клопотання відповідача задоволено та витребувано докази.

12.12.2016 відповідачем подано заяву про приєднання до справи доказів, які долучено до матеріалів справи (том ІІ а.с. 189-196).

23.01.2017 від позивача надійшли додаткові пояснення до позовної зави з копією цивільного позову ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" до ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" про відшкодування матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням (том ІІ а.с. 206-213).

09.02.2017 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" зменшує розмір позовних вимог в частині стягнення збитків за втрачені товарно-матеріальні цінності: Пріус С.Е. у кількості 5 літрів (1344,85 грн) та Біммер, К., У. у кількості 10 літрів (3642,96 грн) та просить стягнути з ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" на свою користь збитки в розмірі 3 855 937,60 грн (том ІІ а.с. 226).

21.02.2017 відповідачем подано письмові пояснення, у відповідності до яких позовні вимоги заперечено з підстав наступного: вимога позивача про повернення Раундап Макс у кількості 17840 л. позивачем не пред`являлась, а отже обов`язок відповідача повернути таке майно у відповідача не виник, тому вимога про відшкодування збитків є передчасною; зі змісту складських накладних по договору складського зберігання вбачається, що вартість спірного майна на дату початку зберігання не засвідчувалась та в матеріалах справи відсутні висновки експертних установ або Торгово-промислової палати щодо вартості товару, а отже розмір збитків не доведено; прийняття 24.10.2016 по кримінальному провадженню № 12016120020012132 на зберігання гр. ОСОБА_1 комплексу будівель по вул. Мурманська, 13Д в м. Кіровограді за місцем зберігання Раундап Макс у кількості 17840 л., належних позивачу, є обставиною, яка викликає неможливість виконання договору складського зберігання, за яку жодна із сторін не відповідає, а отже зобов`язання по такому договору припинилось 24.10.2016 на підставі ст. 607 Цивільного кодексу України (том ІІІ а.с. 5-10).

06.03.2017 відповідачем та позивачем подано заяви про приєднання до справи доказів, які долучено до матеріалів справи (том ІІІ а.с. 26-28, 35-40).

07.03.2017 від фізичної особи ОСОБА_10 , який згідно наказу ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" № 12 від 01.02.2014 прийнятий на посаду директора вказаного товариства, подано до суду письмові пояснення від 07.03.2017, в яких повідомлено, що директор ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" розпорядчого документу про створення інвентаризаційної комісії та щодо інвентаризації не приймав, заяву в правоохоронні органи стосовно привласнення матеріально-відповідальними особами товариства 17840 літрів засобу захисту рослин Раундап Макс не подавав (том ІІІ а.с. 41).

07.03.2017 від фізичної особи ОСОБА_3 , яка згідно наказу ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" № 18 від 10.05.2002 прийнята на посаду головного бухгалтера вказаного товариства, подано до суду письмові пояснення від 07.03.2017, в яких повідомлено, що головний бухгалтер до складу інвентаризаційної комісії розпорядчим документом керівника підприємства не включався, головний бухгалтер ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" ОСОБА_3 категорично заперечує факт отримання наручно будь-яких документів від представників ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" (том ІІІ а.с. 44-46).

09.03.2017 відповідачем подано заяву про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи для дослідження питання підпису особи ОСОБА_3 у вимозі № 17/10 від 17.10.2016 (том ІІІ а.с. 48).

09.03.2017 господарським судом у справі прийнято рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Згідно постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 рішення господарського суду Кіровоградської області від 09.03.2017 у справі № 912/3933/16 скасовано частково та прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" на користь ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" 2 238 028,00 грн збитків.

За результатами касаційного перегляду рішення господарського суду Кіровоградської області від 09.03.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 у справі № 912/3933/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Згідно постанови Вищого господарського суду України від 24.10.2017 зазначено, що суди належним чином не встановили за яким саме договором складського зберігання був переданий товар, по якому є нестача, та не надали умовам цього договору належної правової оцінки, зокрема, суди не з`ясували на підставі належних та допустимих доказів обставини руху товарно-матеріальних цінностей за вказаним договором; не встановлено чи відповідають матеріали інвентаризації вимогам чинного законодавства щодо їх оформлення, підстави участі представників відповідача в інвентаризаційній комісії та чи можна в такому випадку вважати Акт контрольної перевірки цінностей на складі зберігання та Акт перевірки щодо встановлення залишків товарів на складах належними і допустимими доказами нестачі товарно-матеріальних цінностей та підтвердження факту наявності у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення за нестачу майна, яке було передано йому за договором складського зберігання.

Під час нового розгляду справи відповідачем 13.12.2017 подано до справи копію обвинувального акту від 23.11.2017 відносно ОСОБА_5 (том ІV а.с. 94-98).

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким, зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

На підставі вказаного Закону розгляд справи № 912/3922/16 здійснюється за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ухвали господарського суду від 26.12.2017 ухвалено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем подано заяву про залучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_5, яка задоволена судом та ухвалою господарського суду від 25.01.2018 вказану особу залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (надалі - ОСОБА_5, третя особа).

Також відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю з підстав наступного: накладна № НУ-0000016 від 31.01.2015 не підтверджує укладення договору зберігання у спрощений спосіб, оскільки не містить всіх істотних умов договору; позивачем вимогу про повернення безпідставно набутого майна (ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України) не пред`явлено, а тому вимога про стягнення збитків є передчасною; копії наданих позивачем до справи накладних та договору складського зберігання від 01.02.2015 підтверджують виникнення між сторонами господарських зобов`язань за договором зберігання щодо Раундап Макс в кількості 56320,00 літрів, який був повернутий відповідачем в повному обсязі, а отже вимога про стягнення збитків за договором від 01.02.2015 є безпідставною; відповідач по договору складського зберігання від 01.01.2016 Раундап Макс від позивача не приймав; згідно ч. 3 ст. 950 Цивільного кодексу України зберігач відповідає за втрату, нестачу або пошкодження речі, яка передана на зберігання, лише за наявності його умислу або грубої необережності; відповідно до обвинувального акта у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , будучи матеріально-відповідальною особою за збереження ТМЦ, які перебували на зберіганні у ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" відповідно до договору складського зберігання № 62 від 01.01.2016, в період з вересня 2016 по 13.10.2016 привласнив Раундап Макс в кількості 17840 літрів, однак позивач вимогу про стягнення збитків обґрунтовує втратою за договором від 01.02.2015 зі строком дії до 31.10.2015; докази втрати відповідачем майна по договору складського зберігання від 01.02.2015 строком до 31.10.2015 та від 01.01.2016 строком до 31.12.2016 матеріали справи не містять (том ІV а.с. 141-145).

Згідно заяви відповідача від 25.01.2018 долучено до матеріалів справи копію договору складського зберігання № 62 від 05.02.2014, укладеного між сторонами, та документи щодо виконання такого договору (том ІV а.с. 168-174).

02.02.2018 позивачем на виконання вимог ухвали господарського суду щодо надання письмових пояснень з з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 24.10.2017 подано письмові пояснення, в яких зокрема, зазначено наступне: наявні в матеріалах справи докази підтверджують передання товарно-матеріальних цінностей на зберігання саме за договором від 01.02.2015, а допущення технічної описки при укладенні договору не спростовує факт передання відповідного майна 31.01.2015; матеріали інвентаризації відповідають вимогам чинного законодавства України; відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту наявності у нього майна, прийнятого на зберігання від позивача; відносини відповідача зі своїм працівником, який є матеріально відповідальною особою та який завдав матеріальної шкоди підприємству, є трудовими відносинами та не мають жодного відношення до розгляду господарської справи в суді (том ІV а.с. 182-188).

07.02.2018 позивачем подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_10 , у задоволенні якого судом відмовлено згідно ухвали від 07.02.2018.

13.02.2018 третьою особою ОСОБА_5 подано до справи письмові пояснення, в яких зазначено про заперечення проти позовних вимог та з посиланням на ст. 62 Конституції України вказано, що вина ОСОБА_5 у привласненні товарно-матеріальних цінностей не доведена, оскільки обвинувальний вирок відсутній (том V а.с. 9).

Позивачем згідно клопотання від 16.02.2018 надано для долучення до справи письмові докази (том ІV а.с. 10-18).

Ухвалою від 16.02.2018 закрито підготовче засідання у справі № 912/3933/16 та призначено справу до судового розгляду по суті в даному судовому засіданні.

В судових засіданнях оголошувалась перерва з 16.02.2018 до 02.03.2018, з 02.03.2018 до 07.03.2018, з 07.03.2018 до 13.03.2018, з 13.03.2018 до 16.03.2018.

26.02.2018 відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (том V а.с. 35-36).

02.03.2018 від третьої особи надійшли додаткові письмові пояснення з доказами (том V а.с. 38-49), в яких повідомлено, що справа за обвинуваченням ОСОБА_5 у здійсненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України перебуває в суді на стадії підготовчого судового засідання. Матеріали кримінального провадження містять позовну заяву ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" про відшкодування матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням на суму 4 443 191,33 грн до ТОВ "Кіровоградінтерсервіс".

13.03.2018 позивачем подано до справи постанову Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 922/3639/16 та позовну заяву ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, у розмірі 4 710 242,65 грн (том V а.с. 82-95).

В судовому засіданні 16.03.2018 ухвалено рішення про задоволення позову частково. З ТОВ "Кіровоградінтесервіс" стягнуто на користь ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" 2 202 526,40 грн.

За результатами апеляційного перегляду вказане рішення господарського суду від 16.03.2018 скасовано. Згідно постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2018 прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

За результатами касаційного перегляду постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2018 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.03.2018 у справі № 912/3933/16 скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судом касаційної інстанції в постанові від 17.01.2019 зазначено, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 950 Цивільного кодексу України та у нього не було правових підстав ототожнювати строк дії договору зі строком зберігання товару. Вказано, що розрахунок розміру збитків, що був здійснений судом, не ґрунтується на положеннях частини 1 ст. 950, частині 3 ст. 623 Цивільного кодексу України та, відповідно, на умовах договору, що судом враховано не було. Зазначено, що розмір збитків може бути визначений з використанням Торгово-промислової палати.

04.02.2019 матеріали справи надійшли до Господарського суду Кіровоградської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2019 справу № 912/3933/16 призначено судді Тимошевській В.В.

Ухвалою від 06.02.2019 справу № 912/3933/16 прийнято до провадження суддею господарського суду Кіровоградської області Тимошевською В.В., підготовче засідання призначено на 05.03.2019, учасникам справи запропоновано подати письмові пояснення щодо позовної заяви з урахуванням постанови Верховного Суду від 17.01.2019 та фактичних обставин, які мають місце на час нового розгляду справи.

04.03.2019 від ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" надійшли письмові пояснення, в яких відповідач просив прийняти відмову у визнанні обставин справи щодо передачі товару за видатковою накладною № НУ-0000016 від 31.01.2015 на зберігання на підставі договору складського зберігання від 01.02.2015 та заявлено клопотання про витребування від позивача оригіналів акту перевірки від 13.10.2016 та оригіналу вимоги № 17/10 від 17.10.2016 (том VI а.с. 76-78).

Також в поясненнях від 04.03.2019 відповідачем зазначено про підтримання заперечень, викладених у відзиві на позовну заяву від 09.01.2018. Вказано, що обставини втрати переданого на зберігання товару, на які позивач посилається в позові, не звільняють відповідача від обов`язку виконати своє зобов`язання щодо повернення вказаного товару, оскільки останній не позбавлений можливості набути речі такої ж кількості та якості. Згідно пояснень відповідача, ОСОБА_3 категорично заперечує факт підписання акту перевірки від 13.10.2016 та вимоги № 17/10 від 17.10.2016, тому клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи від 03.03.2017 підтримується в повному обсязі.

Позивачем 05.03.2019 подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що товариство з урахуванням постанови Верховного Суду від 17.01.2019 звернулось із запитом до Торгово-промислової палати України щодо проведення дослідження та встановлення рівня цін (ринкову вартість) на неселективний гербіцид Раундап Макс на внутрішньому ринку України станом на 31.01.2015 (том VI а.с. 83-85). Зазначено, що висновок Торгово-промислової палати України позивач отримає 15.03.2019, після чого зможе надати вмотивовані письмові пояснення щодо поданої позовної заяви.

05.03.2019 господарським судом розпочато підготовче засідання у справі, в якому оголошено перерву до 19.03.2019.

19.03.2019 продовжено підготовче засідання.

В підготовчому засіданні продовжено строк підготовчого провадження та за усним клопотанням представника позивача підготовче засідання відкладено на 18.04.2019.

10.04.2019 позивачем подано письмові пояснення від 09.04.2019 до позовної заяви з урахуванням постанови Верховного Суду від 17.01.2019, до яких додано відповідь Торгово-промислової палати України від 05.04.2019 про результати цінового моніторингу та висновок експерта від 30.10.2017 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12016120020012132 (том VI а.с. 111-129).

У поясненнях від 09.04.2019 позивачем зазначено, що незважаючи на вищезазначені розрахунки ринкової вартості гербіциду Раундап Макс експертної установи та Торгово-промислової палати, позивач підтримує заявлені в позовній заяві вимоги в повному обсязі, а саме про стягнення з відповідача 3 855 937,60 грн. На думку позивача, про що вказано в поясненнях, посилання Верховного Суду на необхідність застосування пункту 5.1. договору зберігання є безпідставним, адже сторони договору повинні керуватись викладеними в ньому умовами тільки в разі пошкодження прийнятого на зберігання товару; натомість, визначення вартості товару сторонами в договору не врегульовано. Зазначено, що обґрунтовуючи розмір збитків позивачем разом з позовною заявою надано бухгалтерську довідку, згідно якої вартість недостачі гербіциду Раундап Макс в кількості 17 840 літрів становить 3 855 937,60 грн, розмір яких не заперечено відповідачем. Також вказано, що відповідач не спростував презумпцію своєї вини.

17.04.2019 відповідачем подано до справи письмові пояснення (том VI а.с. 137-138), в яких відповідачем на пояснення позивача вказано, що посилання позивача на те, що вартість гербіциду Раундап Макс згідно бухгалтерської довідки є узгодженою з відповідачем, є безпідставним. В даних поясненнях відповідачем також заперечено надані позивачем докази згідно пояснень від 09.04.2019 на предмет їх належності як доказів на підтвердження розміру збитків та заперечено передачу товару згідно накладної від 31.05.2015 за договором зберігання від 01.02.2015. У вказаних поясненнях відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю та стягнути з позивача судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційних та касаційної скарг в загальному розмірі 219 960,66 грн.

18.04.2019 судом продовжено підготовче засідання, в якому постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.05.2019.

03.05.2019 господарський суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 03.05.2019 представником позивача позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 855 937,60 грн підтримано повністю; представником відповідача заперечено у задоволенні позовних вимог та підтримано клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

В судовому засіданні 03.05.2019 оголошено перерву до 10.05.2019. Позивачу в порядку ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України надано можливість подати додаткові письмові пояснення щодо клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

10.05.2019 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення (том VI а.с. 162-165), в яких зазначено, що встановлення факту отримання відповідачем вимоги № 17/10 від 17.10.2016 не має істотного значення, оскільки шляхом пред`явлення позовної заяви, яка є предметом розгляду даної судової справи, доведено до відповідача всі вимоги. Також у поданих поясненнях позивач не погодився з твердженням відповідача про наявність у позивача заборгованості за договором зберігання від 01.02.2015 та запереченням відповідача щодо підписання акту перевірки від 13.10.2016. Зазначено, що в діях відповідача вбачаються ознаки зловживання процесуальними правами з метою затягування розгляду справи по суті.

10.05.2019 господарський суд продовжив судове засідання з розгляду справи по суті, в якому оголошено перерву до 27.05.2019.

Згідно ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України сторонам надано можливість подати додаткові письмові пояснення з питань, які виникли при розгляді справи, а саме: позивачу - щодо обставин передачі товару згідно накладної від 31.01.15 на зберігання за договором від 01.02.15; відповідачу - щодо долученого до матеріалів справи висновку експерта в кримінальному провадженні.

16.05.2019 позивачем подано до справи додаткові письмові пояснення, в яких зазначено, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують передачу товару - Раундап Макс, який придбано позивачем у ТОВ "Монсанто Україна", в загальній кількості 98 560 літрів відповідачу на зберігання за договором від 01.02.2015, у тому числі за накладною від 31.01.2015 (том VІ а.с. 175-178). Позивач вважає наявними усі елементи цивільного правопорушення, що надає підстави для стягнення з відповідача збитків у розмірі 3 955 937,60 грн та вказано про суперечливість поведінки відповідача з приводу визнання і заперечення певних обставин.

20.05.2019 відповідачем подано до справи пояснення, в яких зазначено, що висновок експерта від 30.10.2017 у кримінальному провадженні не є належним доказом у справі, оскільки правовідносини по даній справі та правовідносини по кримінальному провадженню № 12016120012132 виникли за різних обставин (том VІ а.с. 182).

27.05.2019 господарським судом продовжено судове засідання у справі.

Присутніми в судовому засіданні 27.05.2019 представниками сторін оголошено подані до справи письмові пояснення.

В судовому засіданні судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

В судовому засіданні 27.05.2019 досліджено докази у справі та оглянуто оригінали витребуваних згідно клопотання відповідача документів, а саме - акти інвентаризації від 13.10.2016 та вимогу № 17/10 від 17.10.2016.

В судовому засіданні 27.05.2019 оголошено перерву до 31.05.2019.

В судовому засіданні 31.05.2019 представником відповідача повідомлено про не підтримання клопотання від 26.02.2018 про залишення позову без розгляду, з підстав чого господарський суд не розглядає таке клопотання.

Третьою особою свою участь або участь свого представника в засіданнях суду під час нового розгляду не забезпечено, про причини вказаного суду не повідомлено. Третя особа є такою, що належним чином повідомлена про дату, час та місце засідань суду у справі, що підтверджується направленням судом ухвал у даній справі на всі відомі адреси ОСОБА_5 , у тому числі на адресу його представника, а також поштовими повідомленнями про вручення відповідних ухвал суду.

Виходячи з положень п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд розглядає справу за відсутності третьої особи.

Справа розглядається з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, яка була подана 09.02.2017 (том ІІ а.с. 226) та яка була прийнята судом під час первісного розгляду і сума по якій - 3 855 937,60 грн збитків підтримується позивачем під час нового розгляду справи.

При розгляді справи враховуються всі подані у справу пояснення і докази.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, які наведено в обґрунтування позовних вимог і заперечень проти позову, прийнявши до уваги пояснення третьої особи, які подавались до суду під час первісного розгляду та врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.01.2019, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2015 між ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" (Зберігач) та ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" (Поклажодавець) укладено договір складського зберігання (надалі - Договір), за умовами якого Зберігач приймає від Поклажодавця на зберігання засоби захисту рослин, мінеральні добрива, насіння та садивний матеріал (надалі - товарно-матеріальні цінності, ТМЦ) за адресою: м. Кіровоград, вул. Мурманська, 13Д, до вимоги повернення (том І а.с. 30-31).

Договір підписано керівниками товариств та скріплено печатками.

Згідно пункту 2.5. Договору, Договір дійсний з моменту укладання і діє до 31 жовтня 2015 року та в любому випадку до повного виконання прийнятих на себе зобов`язань.

Як повідомляє позивач, на виконання Договору від 01.02.2015 на зберігання ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" було передано засоби захисту рослин (ЗЗР) - Раундап Макс в загальній кількості 98 560 літрів за наступними накладними:

№ НУ - 0000016 від 31.01.2015 в кількості 42240,00 літрів;

№ НУ - 0000069 від 26.02.2015 в кількості 14080,00 літрів;

№ НУ - 0000071 від 26.02.2015 в кількості 14080,00 літрів;

№ НУ - 0000070 від 26.02.2015 в кількості 14080,00 літрів;

№ НУ - 0000072 від 26.02.2015 в кількості 14080,00 літрів.

Копії вказаних накладних долучено до матеріалів справи (том І а.с. 56-59), їх оформлення (підписання, прийняття товару за накладними) відповідач не заперечує.

Зазначений товар було придбано позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю "Монсанто Україна", на підтвердження чого до матеріалів справи надано копію договору купівлі-продажу від 26.01.2015 з додатками, видаткові та товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату та виписки по банківських рахунках на підтвердження розрахунку (том І а.с. 68-159).

Позивач зазначає, що керівник відповідача ОСОБА_10 повідомив позивача про можливу втрату матеріальних цінностей телефонним зв`язком, яку допустили матеріально-відповідальні особи ТОВ "Кіровоградінтерсерівс", а саме ЗЗР Раундап Макс у кількості 17 840 літрів, про що останній звернувся з відповідною заявою до Кіровоградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, які по даному факту порушили кримінальне провадження.

На підтвердження наведеного позивачем додано до матеріалів справи Витяг з кримінального провадження № 12016120020012519, дата та час внесення до ЄРДР 06.10.2016 (том І а.с. 160).

12.10.2016 директором ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" прийнято наказ про проведення інвентаризації товарних запасів, які знаходяться на відповідальному зберіганні на складі ТОВ "Кіровоградінтерсерівс", який розташовано за адресою: м. Кіровоград, вул. Мурманська, 13Д (том І а.с. 61). Вказаним наказом визначено склад комісії з інвентаризації.

13.10.2016 складено Акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей на складі зберігання ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" (м. Кіровоград, вул. Мурманська, 13Д), згідно якого виявлено нестачу, зокрема, 17 840,00 літрів Раундап Макс (том І а.с. 62).

Також складено Акт залишків товарів на складах, згідно якого, як зазначає позивач, зафіксовано нестачу ЗЗР Раундап Макс в кількості 17840 літрів (том І а.с. 63).

Посилаючись на викладене та зазначаючи, що відповідачем не виконано умови Договору щодо збереження переданого йому на зберігання товару та допущено його втрату, що є порушенням договірних зобов`язань, позивач, посилаючись, зокрема, на п. 1 ч. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України, просить стягнути з ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" збитки у вигляді вартості втраченого майна Раундап Макс в кількості 17840 літрів, що становлять за розрахунком позивача 3 855 937,60 грн.

При вирішенні спору господарський суд враховує, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів (ч. 1 ст.67 Господарського кодексу України).

Господарський договір, як це передбачено ст. ст. 173-175, 179 Господарського кодексу України, є підставою виникнення майново-господарського зобов`язання, в силу якого зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної виконання її обов`язку.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 1 ст. 957 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності

Товарний склад, згідно ст. 956 Цивільного кодексу України, є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов`язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності.

Частиною 3 ст. 957 Цивільного кодексу України встановлено, що договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Як вбачається з матеріалів справи, прийняття товару на зберігання оформлено між сторонами шляхом складення та підписання накладних. Оскільки вказаний документ не відноситься до складських документів, перелік яких наведено в ст. 961 Цивільного кодексу України, господарський суд застосовує до спірних правовідносин положення ст. 937 названого кодексу. Згідно наведеної норми, письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Таким чином, навіть за відсутності оформлення домовленості сторін у єдиному документі вимога щодо письмової форми договору вважається дотриманою у разі наявності підписаного зберігачем документа, що підтверджує прийняття речі на зберігання.

Одночасно слід відмітити, що відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Відтак, додержання вимоги щодо форми договору зберігання не свідчить одночасно про досягнення сторонами згоди щодо всіх його істотних умов, тобто про укладення договору.

До істотних умов договору частина 3 ст. 180 Господарського кодексу України відносить умови про предмет, ціну та строк дії договору.

Строком дії господарського договору, згідно ч. 7 наведеної норми, є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше.

За положеннями ч.ч. 1-3 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Отже, за загальним правилом на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними договору, не поширюються умови укладеного договору. В той же час закон дозволяє сторонам домовитись про те, що умови договору застосовуються й до відносин між ними, які виникли до його укладення. Тобто, вказаний виняток може мати місце лише за згодою сторін.

За твердженням позивача товар на зберігання за Договором зберігання від 01.02.2015 передавався згідно накладної від 31.01.2015 та накладних від 26.02.2015.

Відповідач оформлення (підписання, скріплення печаткою) вказаних накладних та прийняття по ним товару не заперечив. При цьому, не заперечено прийняття на зберігання за Договором від 01.02.2015 Раундап Макс в кількості 56 320 літрів згідно накладних від 26.02.2015.

Однак, під час нового розгляду справи ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" надано пояснення від 04.03.2019, в яких відповідач просив прийняти відмову у визнанні товариством обставин щодо передачі товару за видатковою накладною № НУ-0000016 від 31.01.2015 на зберігання на підставі договору складського зберігання від 01.02.2015. За поясненням відповідача, вказана накладна взагалі не містить в собі будь-яких істотних умов договору, а тому не може підтверджувати виникнення на підставі такої накладної будь-яких договірних відносин між сторонами. При новому розгляді справи відповідачем підтримано відзив від 09.01.2018, в яких викладено заперечення щодо прийняття товару за накладною №НУ-0000016 від 31.01.2015 на зберігання відповідачем.

Господарський суд зазначає, що за правилами ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Матеріалами справи встановлено, що до укладення Договору складського зберігання від 01.02.2015 між сторонами був укладений договір складського зберігання № 62 від 05.02.2014 зі строком його дії до 31.12.2014 (том ІV а.с. 169-170). Наступний договір зберігання, як вже встановлено вище, було укладено 01.02.2015 року зі строком дії до 31.10.2015 року. Ще один договір зберігання було укладено між сторонами 01.01.2016 року зі строком дії до 31.12.2016 року (том І а.с. 32-33).

За поясненням позивача, правовідносини сторін за договором № 62 від 05.02.2014 фактично закінчились із закінченням строку дії такого договору, Будь-яке майно за вказаним договором по закінченню його строку на зберіганні у відповідача не залишилось, невиконанні за таким договором зобов`язання відсутні.

Наведене відповідач не заперечив.

Таким чином, на момент передачі відповідачеві ЗЗР Раундап Макс за накладною № НУ-0000016 від 31.01.2015 закінчив строк дії договір зберігання від 05.02.2014 і товар за таким договором на зберіганні тоді як наступний Договір зберігання укладено, згідно зазначеної на ньому даті, 01.02.2015, тобто наступного дня після прийняття товару за накладною від 31.01.2015.

Згідно умов Договору від 01.02.2015 товарно-матеріальні цінності за таким Договором зберігаються за адресою: м. Кіровоград, вул. Мурманська, 13Д (пункт 1.1. Договору).

Перелік майна, його кількість і оцінка засвідчуються складською накладною, що видається після передачі товару на зберігання (пункт 1.3. Договору).

Плата за зберігання товарів за цим Договором становить 4000,00 грн з ПДВ на місяць (навіть коли товар не зберігався повний місяць на складі, але був переданий на зберігання) та підлягає сплаті шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Зберігача чи внесенням готівкою до каси підприємства не пізніше 3-х банківський днів з моменту отримання рахунків (пункт 6.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору зберігач зобов`язаний здійснювати належне зберігання товарів, вести складський облік товарів, що знаходяться на зберіганні, фіксувати належним чином кількість (коробів, ящиків, мішків) товарів при прийнятті їх на зберігання та при частковому отриманні товару Поклажодавцем (представником Поклажодавця).

Згідно накладної № НУ-0000016 від 31.01.2015 та товарно-транспортних накладних від 30.01.2015 (том І а.с. 56, 111-113) товар Раундап Макс загальною кількістю 42 240,00 літрів доставлений в місце розвантаження за адресою: м. Кіровоград, вул. Мурманська, 13Д, де отриманий відповідачем, що відповідає адресі місця зберігання товару за Договором.

Відповідачем згідно клопотання від 16.11.2016 долучено до матеріалів справи Звіти про рух товарів ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" на зберіганні в ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" (Звіт), до кожного з якого додано накладні на приймання товару відповідачем (том І а.с. 168-172, 180-250, том ІІ а.с. 1-168).

Згідно Звіту про рух товарів ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" на зберіганні в ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" за січень зафіксовано наявність на складі № 11 станом на 01.02.2015 товару Раундап Макс в кількості 42 240,00 літрів (том І а.с. 180). Вказаний Звіт засвідчено підписами в.о. завідуючого базою матеріально-відповідальною особою та бухгалтером, а також затверджено директором ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" 01.02.2015. До Звіту відповідачем додано накладну № НУ-0000016 від 31.01.2015 (том І а.с. 181).

Відповідно до Акту № ОУ-000398 здачі-прийняття робіт (надання послуг), який підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств, ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" було надано ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" послуги зі зберігання товару за лютий 2015 року на суму 4 000,00 грн з ПДВ, які оплачені позивачем (том І а.с. 35).

Згідно Звіту про рух товарів ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" на зберіганні в ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" за лютий, склад № 11, який підписано відповідальними особами відповідача та затверджено директором ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" 01.03.2015, щодо товару Раундап Макс зафіксовано наступне: залишок на 01.02.2015 - 42 240,00 літрів, приход - 56 320,00 літрів, видаток - 60,00 літрів, залишок на 01.03.2015 - 98 500,00 літрів (том І а.с. 182-183).

Таким чином, наведені вище документи свідчать про те, що Раундап Макс за накладною № НУ-0000016 від 31.01.2015 було прийнято ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" від ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" саме на зберігання та відповідачем надавались послуги зі зберігання названого товару.

Ведення вказаного обліку зберігання товару згідно Звіту, оформлення Акту № ОУ-000398 надання послуг за зберігання товару за лютий 2015 року за ціною, яка погоджена в Договорі від 01.02.2015, а також часткова видача такого майна зі зберігання 19.02.2015 згідно накладної № НУ-0000035 (том І а.с. 189) і оформлення відповідного Акту по вантажно-розвантажувальним роботам за лютий 2015 (том І а.с. 34), свідчить, що зберігання майна, прийнятого за накладною № НУ-0000016 від 31.01.2015, здійснювалось ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" в межах виконання Договору складського зберігання від 01.02.2015.

Відсутність посилання у зазначених вище документах на Договір не спростовує наведеного. Як вже встановлено вище, відповідачем визнано обставини прийняття Раундап Макс на зберігання за Договором від 01.02.2015 згідно накладних від 26.02.2015 в загальній кількості 56 320 літрів. Згідно Звіту за лютий 2015 року відповідачем видано позивачеві 60 літрів Раундап Макс, зафіксовано залишок на 01.03.2015 98500 літрів, тобто враховано кількість Раундап Макс, який прийнято за накладною № НУ-0000016 від 31.01.2015 (42 240 + 56 320 - 60 = 98500). Крім того, станом на дату видачі відповідачем позивачеві Раундап Макс за накладною № НУ-0000035 від 19.02.2015, на зберіганні ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" було відсутнє інше назване майно. Раундап Макс в кількості 56320 літрів був прийнятий відповідачем за іншими накладними 26.02.2015.

Кількість Раундап Макс, яка відображена в наступних Звітах про рух товарів ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" на зберіганні в ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" за березень, квітень, травень , червень , липень , серпень , вересень , жовтень 2015 року, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2016 року також враховує Раундап Макс, який прийнято відповідачем за накладною № НУ-0000016 від 31.01.2015.

Тобто, в межах виконання Договору від 01.02.2015 відповідачем оформлювались єдині документи, в яких було відображено рух на зберіганні Раундап Макс, у тому числі, прийнятий за накладною № НУ-0000016 від 31.01.2015.

Позивач, в свою чергу стверджує що передав Раундап Макс за накладною № НУ-0000016 від 31.01.2015 відповідачеві саме на зберігання за Договором від 01.02.2015 та отримував послуги зі зберігання за Договором від 01.02.2015, у тому числі щодо вказаного товару.

З підстав викладеного господарський суд дійшов висновку, що наведені вище фактичні дії обох сторін свідчать про застосування умов Договору від 01.02.2015 щодо зберігання Раундап Макс , прийнятого відповідачем від позивача за накладною № НУ-0000016 від 31.01.2015, що відповідає, зокрема, положенням ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.

Суд також враховує посилання позивача на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, в якій зазначено наступне: " Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.".

Отже, дії відповідача, який спочатку оформляє документи щодо зберігання товару, а потім заперечує наявність правовідносин зі зберігання такого товару, не можна визнати добросовісними.

Згідно приписів частини 1 ст. 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Зберігач приймає від Поклажодавця на зберігання товарно-матеріальні цінності до вимоги повернення.

Відповідно до пункту 2.5. Договору даний Договір діє до 31.10.2015 року та в любому випадку до повного виконання прийнятих на себе зобов`язань.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 28.03.2018 зі справи №444/9519/12 поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст (п. 29). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього (п. 35).

Таким чином, строк зберігання товару за Договором сторонами не встановлено та відповідач зобов`язаний повернути прийнятий на зберігання товар за вимогою позивача.

Матеріалами справи підтверджено, що 17.10.2016 ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" оформлено вимогу № 17/10 по повернення 17840 літрів Раундап Макс або про відшкодування збитків у розмірі вартості вказаного майна (том 3 а.с. 23).

Згідно відмітки, яка міститься на примірнику вимоги, дана вимога отримана бухгалтером ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" ОСОБА_3 17.10.2016.

Однак, згідно пояснень ОСОБА_3 до суду від 07.03.2017 заперечено отримання даною особою будь-яких документів від представників ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні", у т.ч. вимоги № 17/10 від 17.10.2016 (том ІІІ а.с. 44).

Виходячи з викладених заперечень та відсутності інших доказів, які б свідчили про надання відповідачеві вимоги № 17/10 від 17.10.2016 про повернення товару, господарський суд дійшов висновку про не доведення матеріалами справи обставин звернення ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" до ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" з вимогою № 17/10 від 17.10.2016.

01.03.2017 позивач засобами поштового зв`язку надсилає ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" вимогу № 01/03, в якій вимагає повернути у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги Раундап Макс у кількості 17840 літрів, а у разі його втрати чи неможливості повернення - відшкодувати збитки у розмірі вартості зазначеного майна, що становить 3 855 937,60 грн (том ІІІ а.с. 24, 25).

У відповідь на вказану вимогу, яка надійшла до ТОВ "Кіровоградінтесервіс" без дати та номера, відповідачем в листі від 04.03.2017 № 66 повідомлено про припинення зобов`язання за Договором в порядку ст. 607 Цивільного кодексу України у зв`язку з тим, що по кримінальному провадженню № 12016120020012132 комплекс будівель по вул. Мурманська, 13Д в м. Кіровограді 24.10.2016 визнано речовим доказом та передано на зберігання гр. ОСОБА_1 , що свідчить про неможливість виконання зобов`язання зі зберігання (том ІІІ а.с. 27, 28).

Будь-яке інше листування між сторонами з приводу повернення Раундап Макс не здійснювалось, докази повернення позивачеві Раундап Макс в кількості 17840 літрів в матеріалах справи відсутні.

Як встановлено матеріалами справи, до того як направити відповідачеві вимогу від 01.03.2017 про повернення Раундап Макс в кількості 17840 літрів, позивачем на підставі наказу директора ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" проведено інвентаризацію товарних запасів, які знаходяться на зберігання ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" за адресою: м. Кіровоград, вул. Мурманська, 13Д (том І а.с. 61).

Згідно Акту контрольної перевірки інвентаризації цінностей на складі на зберігання ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" (м. Кіровоград вул. Мурманська, 13Д), складеного інвентаризаційною комісією позивача, зафіксовано нестачу товарно-матеріальних цінностей, зокрема Раундап Макс в кількості 17 840 літрів (том І а.с. 62).

Окрім того, Актом інвентаризації на 13.10.2016 (залишки товарів на складах), який складено комісією в складі посадових осіб ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" та посадових осіб ТОВ "Кіровоградінтерсервіс", зафіксовано, що фактичний залишок на складі по вул. Мурманська, 13Д в м. Кіровограді товару Раундап Макс становить 2700 літрів, тоді як за даними обліку має становити 20540 літрів (том І а.с. 63). Отже, нестача Раундап Макс складає 17840 літрів, що зазначено у вигляді рукописного напису в Акті.

В листі від 04.03.2017 на вимогу позивача про повернення Раундап Макс в кількості 17840 літрів ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" категорично заперечило факт нестачі товарно-матеріальних цінностей.

Під час розгляду справи відповідачем заперечено докази втрати майна за Договором та заперечено підписання бухгалтером ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" ОСОБА_3 Акта інвентаризації на 13.10.2016. Крім того вказано, що обставини щодо втрати переданого на зберігання товару, на які позивач посилається, не звільняють відповідача від обов`язку виконати своє зобов`язання щодо повернення товару, оскільки він не позбавлений можливості набути інші речі такої ж кількості та якості.

Господарський суд відхиляє наведені вище заперечення на підставі наступного.

Пунктом 3.2. Договору передбачено обов`язок Зберігача надавати Поклажодавцю можливість огляду товарів, вжиття заходів, необхідних для забезпечення схоронності товарів.

Умови Договору та положення законодавства, які регламентують правовідносини зі зберігання, не встановлюють окремого порядку проведення Поклажодавцем огляду та перевірки наявності на зберіганні товару, а тому складення таких документів в порядку проведення інвентаризації чи в іншій довільній формі не суперечить вимогам законодавства. Суд вважає, що визначальним в даному випадку є участь в складені документів щодо перевірки всіх учасників правовідносин зі зберігання, тобто виключення односторонності документа.

Як вже зазначено вище, Акт інвентаризації на 13.10.2016 (залишки товарів на складах) складено обома учасниками Договору. Твердження відповідача про не підписання зазначеного Акта головним бухгалтером ОСОБА_3 не спростовує наведених обставин, оскільки такий акт зі сторони ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" підписано в.о. завідуючим складом ОСОБА_5 та скріплено печаткою вказаного товариства.

Матеріали справи не містять доказів втрати печатки ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" або підтвердження обставин її незаконного використання. Крім того, відповідач не подавав до суду клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_3 , а клопотання від 09.03.2017, яке розглянуто судом, стосувалось лише дослідження підпису вказаної особи на вимозі позивача № 17/10 від 17.10.2016 (том ІІІ а.с. 48).

Окрім того, розмір нестачі Раундап Макс в кількості 17 840 літрів, який зафіксований Актом інвентаризації, з точністю до літра співпадає із заявою директора ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" ОСОБА_10 від 05.10.2016 року до органів поліції про викрадення засобу захисту рослин Раундап Макс в кількості саме 17 840 літрів (т. ІІІ а.с. 173-174).

Зазначена заява директора відповідача до органів поліції про викрадення засобів захисту рослин сама по собі хоч і не є беззаперечним доказом нестачі товарно-матеріальних цінностей, однак свідчить про те, що ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" в особі уповноваженої особи (директора) самостійно повідомлено про обставини відсутності Раундап Макс в кількості саме 17 840 літрів. Посилання у вказаній заяві на те, що відповідний товар знаходився на зберіганні за договором від 01.01.2016 не спростовує обставин повідомлення про викрадення майна, що фактично знаходилось на зберіганні за Договором від 01.02.2015, оскільки докази передачі відповідачеві Раундап Макс на зберігання за Договором від 01.01.2016 матеріали справи не містять.

Окрім того, згідно Звітів про рух товарів ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" на зберіганні в ТОВ "Кіровоградінтерсервіс", які оформлено посадовими особами відповідача, загальна кількість отриманого на зберігання Раундап Макс (приход) становить 98 560 літрів, повернуто (видаток) 80720 літрів, залишок на 01.10.2016 - 17840 літрів.

Тобто, сам відповідач зафіксував наявність на зберіганні неповернутого позивачу товару Раундап Макс в кількості 17840 літрів станом на 01.10.2016.

Господарський суд констатує, що матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем зі зберігання Рандап Макс в зазначеній у Звітах кількості залишку - 17840 літрів.

Твердження відповідача у відповіді на вимогу позивача повернути Раундап Макс в кількості 17840 літрів про припинення зобов`язання в порядку ст. 607 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки в постанові слідчого СВ Кіровоградського ВП ГУ Національної поліції в Кіровоградської області Балацького В.П від 24.10.2016 йдеться про визнання речовим доказом нерухомого майна, як будівель, що мають значення речового доказу по кримінальному провадженню, а не товарно-матеріальних цінностей, що в них знаходяться (том ІІ а.с.190).

З матеріалів справи вбачається, що 29.09.2016 слідчим суддею Кіровського районного суду міста Кіровограда винесено ухвалу про надання слідчому СВ Кіровоградського ВП ГУ Національної поліції в Кіровоградської області Балацькому В.П. дозволу на проведення обшуку (один раз) комплексу будівель по вул. Мурманської, 13Д в м. Кропивницькому , власником та фактичним володільцем якого є ТОВ "Кіровоградінтерсервіс", з метою відшукання та вилучення засобів захисту рослин: гербіциду "Амінка" в каністрах ємністю по 20 л, гербіцину "Аргумент" в каністрах ємністю по 20 л, гербіцину "Капрал" в каністрах ємністю по 5 л, фунгіциду "Раназол Ультра" в каністрах ємністю по 5 л. гербіциду "Євро-Ланг" в каністрах ємністю по 5 л, гербіциду "Преміум Голд" в каністрах ємністю по 20 л. (том І а.с.173).

29.09.2016 слідчим СВ Кіровоградського ВП ГУ Національної поліції в Кіровоградської області Балацьким В.П за участю потерпілого та в присутності понятих складено протокол обшуку згідно якого виявлено та вилучено засоби захисту рослин: Фаер, Милафурон, Бетадим, Кай-р, Контадор Макси ТН, Амінка, Аргумент, Бату, Беркут, Біммер, Грізний, Євро-Ленд, Ефірон, Капрал, Лемур, Майтус, Микадо, ММ 600, Риназол Ультра , Серп, Скоразол, Табезон, Талант, Фатрін, Фосміній, Шаман, Евро-Ланг, Преміум Голд, Добриво Нертус (том І а.с.174-178).

Даний факт підтвердив відповідач в поясненнях від 21.02.2017 р. (том ІІІ а.с.8-10).

Таким чином, доказів вилучення правоохоронними органами засобу захисту рослин Раундап Макс та визнання його речовим доказом по кримінальній справі сторонами суду не подано.

Крім того, господарський суд не вбачає підстав для застосування до вимоги позивача про повернення товару положень пункту 3.9. Договору, якими передбачено право відповідача затримати товар до повного розрахунку за послуги зберігання, оскільки про вказане притримання відповідач не повідомляв. Тобто, докази реалізації ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" свого права на притримання товару за наявності заборгованості ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" за послуги зберігання матеріали справи не містять.

Господарський суд також констатує, що матеріали не містять доказів фактичної наявності у ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" на зберіганні товару Раундап Макс в кількості 17840 літрів. Так, відповідачем під час розгляду справи не надано до матеріалів справи жодного доказу на підтвердження наявності вказаного товару.

Твердження відповідача про те, що останній не позбавлений можливості набути інші речі такої ж кількості та якості не ґрунтуються на нормах законодавства, оскільки умови Договору не передбачають право Зберігача користуватися чи розпоряджатися переданим на зберігання товаром. Згідно приписів ст. 944 Цивільного кодексу України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі. Виходячи з положень ст. 957 Цивільного кодексу України до відносин сторін можуть застосовуватися положення про договір зберігання лише у разі якщо товарний склад має право розпоряджатися речами, визначеними родовими ознаками.

Окрім того, як вже встановлено вище, ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" за відсутності законодавчо визначених підстав не повернув зі зберігання Раундап Макс в кількості 17840 літрів за вимогою ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" від 01.03.2017, чим порушив умови Договору щодо повернення товару за вимогою Поклажодавця.

З підстав вищевикладеного та оскільки обов`язок зберігача щодо забезпечення схоронності речі вважається виконаним належним чином у разі, зокрема, повернення поклажодавцеві речі у стані, в якому вона була прийнята на зберігання з урахуванням зміни її природних властивостей, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження фактичної наявності Раундап Макс в кількості 17840 літрів та доказів його повернення, господарський суд дійшов висновку про підтвердження матеріалами справи обставин втрати (нестачі) Раундап Макс в кількості 17840 літрів, що був переданий відповідачу на зберігання за Договором від 01.02.2015.

Статтею 950 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі, зокрема, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач , приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

За змістом ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у виді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками; вини боржника.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

У справах зазначеної категорії на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому сліду відмітити, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Як встановлено вище, ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" порушено умови Договору від 01.02.2015 щодо забезпечення схоронності товару - Раундап Макс в кількості 17840 літрів, що призвело до його втрати (нестачі), що підтверджено Актами інвентаризації станом на 13.10.2016 та не спростовано відповідачем під час розгляду справи. Як наслідок - заподіяння позивачу збитків у вигляді вартості такого майна та наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідачі із заподіяними збитками.

Відповідач в порушення частини 2 ст. 614 Цивільного кодексу України не підтвердив належними та допустимими доказами, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, та не довів суду відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання.

Частиною 2 ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

Відповідно до правил ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 951 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту ч. 3 ст. 22, ст. 951 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 225 Господарського кодексу України суд, відповідальність зберігача за втрату, нестачу або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, є обмеженою, а саме збитки, завдані поклажодавцю в разі втрати (нестачі) речі, обмежуються розміром її вартості.

З матеріалів справи слідує, що розмір заподіяних збитків позивач визначає вартістю Раундап Макс в кількості 17840 літрів, щодо якого встановлено втрату (нестачу), за ціною придбання такого товару у ТОВ "Монсанто Україна" згідно накладної № 0903690954 від 26.02.2015 в розмірі 216,14 грн за літр (том І а.с. 116, 166-167).

Судом встановлено, що згідно пункту 5.1. Договору від 01.02.2015 зберігач несе відповідальність перед Поклажодавцем у випадку втрати, знищення, псування ТМЦ з вини зберігача:

а) за пошкодження, які призвели до погіршення якості настільки, що подальше використання за призначенням стало неможливим («істотне пошкодження») у розмірі повної вартості прийнятого на зберігання товару;

б) за інші пошкодження - у розмірі суми, на яку знизилася вартість цінностей.

Зазначені суми розраховуються виходячи з вартості на дату початку зберігання. У спірних випадках або для встановлення «істотного пошкодження» і вартості товару (пункт «а») сторони мають право залучити представників експертних установ або ТПП.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.01.2019, місцевий господарський суд розмір збитків визначив за розрахунком позивача виходячи із вартості придбання Товару станом на час його придбання, встановивши при цьому, що товар був переданий на зберігання наступного дня після його придбання (т.5 а.с.123). Отже розрахунок розміру збитків, що був здійснений судом, не ґрунтується на положеннях частини 1 статті 950 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 623 цього Кодексу, та відповідно, на умовах договору, що судом апеляційної інстанції враховано не було. При цьому слід зазначити, що із викладеного вбачається те, що розмір збитків може бути визначений з використанням Торгово-промислової палати.

За приписами ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

В письмових поясненнях до суду від 09.04.2019 позивач не погодився з посиланням Верховного Суду на необхідність застосування пункту 5.1. Договору, оскільки, на думку позивача, сторони договору повинні керуватися викладеними в ньому умовами тільки в разі пошкодження прийнятого на зберігання товару (том VІ а.с. 112).

Однак, в судовому засіданні представник позивача визнав обґрунтованим застосування положень наведеного пункту Договору до спірних правовідносин.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, змісту пункту 5.1. Договору та відсутності заперечень обох сторін Договору щодо застосування його положень, у тому числі, до випадку втрати ТМЦ з вини Зберігача, господарський суд дійшов висновку, що розмір збитків у разі втрати (нестачі) ТМЦ має визначатися виходячи з вартості на дату початку зберігання.

Відповідач згідно наданих до суду заперечень і пояснень повідомляє про повернення позивачеві Раундап Макс, який було прийнято на зберігання за Договором за накладними від 26.02.2015. Щодо Раундап Макс , який було передано відповідачу за накладною від 31.01.2015, відповідач стверджує про відсутність правовідносин зі зберігання товару за такою накладною. Однак, зазначені твердження відповідача спростовано вище.

Натомість позивач, здійснює розрахунок розміру збитків, виходячи з вартості придбання Раундап Макс за останньою видатковою накладною, за якою товар придбавався у ТОВ "Монсанто Україна" 26.02.2015.

З матеріалів справи слідує, що Раундап Макс, який передавався відповідачу на зберігання за накладними від 31.01.2015 та від 26.02.2015, є річчю, визначеною родовими ознаками та вимірювався в даному випадку в літрах. В матеріалах справи відсутні докази, що Раундап Макс , який приймався на зберігання ТОВ "Кіровоградінтерсервіс", зберігався згідно прийнятої партії по кожній накладній окремо. Також відсутні докази ведення обліку товару на зберіганні згідно переданих партій по накладним. Натомість, Звіти про рух товарів на зберіганні обліковують такий товар по загальній кількості отриманого і повернутого.

З підстав викладеного господарський суд вважає, що сторонами не доведено належними доказами за якою саме з оформлених на зберігання накладних не було повернуто Раундап Макс та виявлено його втрату (нестачу).

Згідно матеріалів справи накладні, за якими Раундап Макс передавався на зберігання відповідачу, не містять будь-яких відомостей щодо вартості переданого товару. Тобто, представниками позивача та відповідача не засвідчувалась вартість засобу захисту рослин Раундап Макс на дату початку зберігання.

В силу приписів ч. 3 ст. 623 Цивільного кодексу України, посилання на які міститься також в постанові Верховного Суду від 17.01.2019, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Однак, в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження ринкової ціни Раундап Макс.

Як вже зазначено вище, згідно розрахунку позивача розмір збитків визначено за вартістю придбання Раундап Макс в ТОВ "Монсанто Україна" згідно видаткової накладної № 0903690954 від 26.02.2015. Дата придбання названого товару співпадає з датою передачі його на зберігання відповідачу, однак за вказаною накладною придбано 14080 літрів Раундап Макс, тоді як кількість втрати (нестачі) вказаного товару, становить 17840 літрів.

Інші видаткові накладні на придбання позивачем Раундап Макс не відповідають датам передачі такого товару на зберігання.

Умовами Договору визначено, що розмір збитків може визначатися з використанням Торгово-промислової палати, про що також зазначено в постанові Верховного Суду від 17.01.2019.

Позивачем надано до матеріалів справи лист Торгово-промислової палати України від 05.04.2019 № 878/08.1-7.3 "Про результати цінового моніторингу", за змістом якого повідомлено, що орієнтовні ціни-пропозиції неселективного гербіциду - Раундап Макс, виробництва Монсанто, станом на 31.01.2015 можуть становити: каністра 20л - мінімум з ПДВ за літр - 150,48 грн та максимум з ПДВ за літр - 177,57 грн (том VІ а.с. 113-114).

Тобто, в даному листі Торгово-промисловою палатою повідомлено про орієнтовні роздрібні ціни-пропозиції, тоді як позивач жодним чином не мотивує та не доводить, що такі ціни є саме ринковими цінами зазначеного товару. Окрім того, як вже зазначено вище, матеріалами справи не підтверджується, що зі зберігання не було повернуто саме Раундап Макс, який передавався на зберігання за накладною від 31.01.2015.

Не містить відомостей щодо ринкової вартості Раундап Макс на відповідну дату і висновок експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12016120020012132 (том VІ а.с. 121-128).

Суд наголошує, що доведення розміру збитків покладено саме на позивача. Натомість, розрахунок розміру збитків, який надано позивачем ще під час первісного розгляду справи 14.11.2016, не ґрунтується на умовах Договору та положеннях ч. 3 ст. 623, ч. 1 ст. 950 Цивільного кодексу України.

Господарським судом Кіровоградської області згідно рішення від 16.03.2018 було прийнято запропонований позивачем спосіб визначення вартості переданого на зберігання товару на підставі вартості, за якою поклажодавець придбав товару у третіх осіб (том V а.с. 123). Розмір збитків було визначено згідно середньої вартості названого товару за ціною її придбання 30.01.2015.

Верховним Судом в постанові від 17.01.2019 зроблено висновок про невідповідність такого розрахунку умовам Договору і вимогам законодавства та звернуто увагу, що розмір збитків згідно Договору може визначатися з використанням Торгово-промислової палати.

Позивачем під час нового розгляду справи надано до суду названий вище лист Торгово-промислової палати України від 05.04.2019, в якому вартість Раундап Макс є іншою від вартості, що використовується позивачем в розрахунку. Тобто, наданий позивачем у справу доказ суперечить розрахунку позивача, тоді як іншого розрахунку з урахуванням листа Торгово-промислової палати позивачем до суду не надано, як і не підтверджено відповідність первісного розрахунку умовам Договору та вимогам законодавства з урахуванням висновків суду касаційної інстанції та встановлених вище обставин.

В силу положень ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З підстав вищенаведеного господарський суд дійшов висновку про не доведення позивачем розміру заподіяних збитків, що є підставою для відмову у задоволенні позову, так як не доведено одну із складових елементів складу правопорушення - розміру збитків.

При вирішенні спору господарським судом також враховано, що цивільний позов ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" до ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" про відшкодування матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням, залишено без розгляду згідно ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18.05.2018.

Також враховано, що обвинувальний акт не є доказом, який підтверджує вину особи у вчиненні кримінального правопорушення, тоді як вирок суду відсутній.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем за подання позовної заяви судовий збір покладається на позивача. При цьому, надмірно сплачений позивачем судовий збір внаслідок зменшення розміру позовних вимог підлягає поверненню останньому з бюджету за клопотанням про його повернення після надходження до суду такого клопотання.

Згідно пояснень від 17.04.2019 відповідач просить покласти на позивача судовий збір, сплачений ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" за подання апеляційних та касаційної скарг, в розмірі 219 960,66 грн.

Враховуючи, що господарський суд відмовляє у задоволенні позову та керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, господарський суд покладає сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційних та касаційної скарг на позивача, однак в розмірі, який відповідає правильному розміру судового збору, що підлягав сплаті, а саме:

- згідно платіжного доручення № 132 від 28.04.2017 (том ІІІ а.с. 101) сплачено за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду від 09.03.2017 судовий збір у розмірі 63 705,41 грн, тоді як правильною є сума судового збору - 63 622,97 грн (судовий збір за подання позову про стягнення 3 855 937,60 грн становить 57 839,06 грн (1,5%) та за подання апеляційної 63 633,97 грн (110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви ));

- згідно платіжного доручення № 86 від 19.09.2017 (том ІV а.с. 36) сплачено за подання касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції від 05.09.2017 судовий збір в розмірі 69 496,66 грн, тоді як правильним розміром судового збору є 69 406,87 грн (120%);

згідно платіжних доручень № 184 від 26.04.2018 та № 172 від 10.04.2018 (том V а.с. 138, 150) сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду від 16.03.2018 в загальному розмірі 86 758,59 грн, що є правильною сумою судового збору (150%).

Таким чином, господарський суд покладає на позивача судові витрати відповідача у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційних та касаційної скарги в розмірі 219 788,43 грн.

Надмірно сплачений відповідачем судовий збір підлягає поверненню останньому за відповідним клопотанням про його повернення.

Будь-які інші судові витрати учасниками справи не заявлялись.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" (7333, Київська область, Вишгородський район, с. Глібівка, урочище "Лугове", будинок 1-А, ідентифікаційний код ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградінтерсервіс" (27100, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новоукраїнка, вул. Леніна, 62, ідентифікаційний код ) 219 788,43 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційних та касаційної скарг.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Належним чином засвідчені копії рішення направити Товариству з обмеженою відповідальністю "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" за адресою: 07333, Київська область, Вишгородський район, село Глібівка, урочище "Лугове", будинок 1-А; Товариству з обмеженою відповідальністю "Кіровоградінтерсервіс" за адресою: 27100, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новоукраїнка, вул. Леніна, 62; ОСОБА_5 за адресами: АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; представнику гр. ОСОБА_5 - адвокату Попову Р.О. за адресою: 25006, Кіровоградська обл., Кропивницький, вул. Шевченка, буд. 34, оф. 26.

Повне рішення складено 07.06.2019.

Суддя В.В.Тимошевська