Справа № 2-21

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2010 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого – судді     -     Сидоренко Р.В.

при секретарі         -     Золотарьовій Т.А.,

з участю позивача     -     ОСОБА_1,

його представника     -     ОСОБА_2,

представника відповідача     -     ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Охтирка справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-агро» про стягнення заборгованості по орендній платі автомобіля та витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, визнати дійсним договір оренди легкового автомобіля, та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-агро» до ОСОБА_1 про визнання договору оренди легкового автомобіля не дійсним, -

установив:

18.02.2009 р., із доповненням від 10.08.2009 р., 3.09.2009 р., позивач звернувся з позовом у суд до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, заборгованості по орендній платі автомобіля у сумі 4000 грн. та витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів на суму 700 грн., 10000 грн. моральної шкоди. Також позивач прохав визнати дійсним договір оренди легкового автомобіля НОМЕР_1 від 21 березня 2008 року укладений у письмовій формі між орендодавцем ОСОБА_1 з одного боку, та орендарем – ТОВ «Лотуре-Агро» у особі директора ОСОБА_4 діючого на підставі статуту, установити факт прийняття 21 березня 2008 року Орендарем – ТОВ «Лотуре-Агро» легкового автомобіля ВАЗ – 2105 д.н. НОМЕР_2 та його використання для службових поїздок за період з 21 березня 2008 р. по 1 грудня 2008 р. на умовах згідно договору оренди від 21 березня 2008 року.

Вимоги мотивує тим. що 21.03.2008 р. згідно наказу був прийнятий на роботу в ТОВ «Лотуре-Агро» на посаду ревізора з матеріально-технічних та економічних питань Сумського регіонального управління зазначеного підприємства. Між ним та відповідачем було укладено договір оренди належного йому легкового автомобіля №64Т від 21 березня 2008 р. із щомісячною виплатою орендної плати в розмірі 500 грн.. Автомобіль використовувався для службових поїздок згідно подорожніх листів, які щомісяця він здавав до бухгалтерії товариства. Заправлення автомобіля здійснювалось орендарем за власний рахунок у період його використання по лімітно-забірних відомостях, які він щомісяця здавав до бухгалтерії підприємства. На протязі жовтня та листопада 2008 р. у зв’язку із браком пального він за власні кошти заправляв автомобіль ПММ на АЗС м. Охтирка для використання автомобіля в службових цілях згідно договору. Фіскальні чеки він додавав до авансових звітів та здавав їх до бухгалтерії підприємства. Однак грошові кошти йому до цього часу не повернуті. Наказом № 256-К від 1.12.2008 р. він був звільнений із підприємства за згодою сторін, що підтверджується записом у трудовій книжці, однак повний розрахунок із ним проведений не був.

13.10.2009 р. ТОВ «Лотуре-Агро» звернулось до ОСОБА_1 із позовом про визнання не дійсним договору оренди належного йому легкового автомобіля №64Т від 21 березня 2008 р. посилаючись на те, що даний договір нотаріально посвідчений не був, як це передбачено законом. Крім того, позивач ставить під сумнів справжність підпису та печатки на зазначеному протоколі.

У судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали заявлені вимоги. Дійсність договору оренди обґрунтовують тим, що відсутність нотаріального посвідчення мала місце з вини підприємства, яке відмовилось це робити, пославшись на економію коштів. Факт дійсності правочину підтверджують тим, що в письмовій формі відбулась угода щодо всіх істотних умов правочину, а також відбулось повне його виконання.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визнає частково з іншими вимогами не згоден. Вимоги про визнання не дійсним договору оренди транспортного засобу підтримав у повному обсязі.

Суд уважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Установлено, що 21.03.2008 р. згідно наказу №66-1/т позивач був прийнятий на роботу на посаду ревізора з матеріально-технічних та економічних питань служби безпеки Сумського регіонального управління ТОВ «Лотуре-Агро» з окладом згідно штатного розпису. Згідно наказу №256-к від 1.12.2008 р. був звільнений із роботи за згодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 9).

Згідно довідки наданої ТОВ «Лотуре-Агро»,середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 83 грн. 72 коп.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини працівника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У судовому засіданні встановлено наявність факту порушення з боку підприємства законного права працівника на своєчасне отримання заробітної плати. Отже, вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають повному задоволенню.

Як визнали обидві сторони в судовому засіданні, заробітна платня позивачеві була виплачена із затримкою, 22.12.2009 р. З урахуванням кількості робочих днів за цей час, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 становить 1255,8 грн. (83,72Х15).

У той же час підлягають частковому задоволенню й вимоги позивача щодо відшкодування завданої йому моральної шкоди згідно ч. 1 ст. 2371 КЗпП України, так як ТОВ «Лотуре-Агро» ОСОБА_1 шляхом порушення його законних прав було завдано моральних страждань, внаслідок чого останній був змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Однак при цьому, суд також ураховує, і строк затримки виплати та суму заборгованості що підлягає стягненню на користь позивача. Тому суд уважає за необхідне стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 500 грн.

Крім того, у судовому засіданні було встановлено, що між сторонами в простій письмовій формі було укладено договір оренди належного йому легкового автомобіля НОМЕР_1 за №64Т від 21 березня 2008 р. яким було обумовлено істотні його умови, а саме – предмет договору, термін оренди, орендна плата, порядок передачі об’єкта в оренду, права та обов’язки сторін, відповідальність сторін та інші умови. (а.с. 11)

Як пояснили в судовому засіданні, кожен окремо, допитані як свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, позивач ОСОБА_1 на протязі всього часу роботи на підприємстві дійсно використовував належний йому автомобіль ВАЗ у службових цілях, тобто відбувалось виконання зазначеного вище договору.

Із показів допитаного за судовим дорученням ОСОБА_7, який на час укладення договору працював на посаді заступника директора Сумського регіонального представництва ТОВ «Лотуре-Агро», установлено, що даний договір дійсно укладався та реально виконувався. Заперечення представника підприємства про те, що зазначений свідок не мав відповідних повноважень на підписання даного договору суд не приймає до уваги, оскільки вони, окрім усних заперечень ніякими доказами більше не підтверджені й суд їх розцінює як такі, що спрямовані на уникнення виконання зобов’язання перед іншою стороною договору. Суд також прийшов до висновку що саме підприємство ухилилось від нотаріального посвідчення зазначеного правочину, а позивач наполягати на той час на цьому не міг через службову залежність з огляду на наявні трудові відносини з ним. Таким чином, із огляду на встановлені обставини, суд прийшов до висновку що факт прийняття 21 березня 2008 року Орендарем – ТОВ «Лотуре-Агро» легкового автомобіля ВАЗ – 2105 д.н. НОМЕР_2 та його використання для службових поїздок за період з 21 березня 2008 р. по 1 грудня 2008 р. на умовах згідно договору оренди від 21 березня 2008 року дійсно мав місце. Як із огляду на вищенаведені докази, так і копій акту приймання передачі транспортного засобу, актів про надані послуги згідно договору оренди, що маються в матеріалах справи (а.с. 61-69). Отже, наявні всі підстави для визнання даного правочину дійсним, як це зазначено в ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Виходячи з викладеного в задоволенні зустрічного позову підприємства до позивача має бути відмовлено.

Разом із тим, суд не може взяти до уваги авансових звітів, згідно яких як стверджує позивач, він за власний рахунок купував паливно – мастильні матеріали на автомобіль, який використовував у службових цілях, оскільки згідно довідки наданої ТОВ «Лотуре-Агро» авансові звіти не збереглися, копій самих чеків, згідно яких, як стверджує позивач, він придбавав пальне, до суду надано не було, покази свідків ОСОБА_5 ОСОБА_6 та ОСОБА_8 із цього приводу суд не може прийняти до уваги. Запревлення позивачем автомобіля для службових поїздок та подальше відшкодування зроблених витрат укладеним між сторонами договором не передбачено.

Питання про судові витрати слід вирішити у відповідності до вимог ст.ст. 84, 88 ЦПК України.

Питання про стягнення на користь сторін витрат пов’язаних із наданням правової допомоги має бути вирішене у відповідності до ст. 84, 88, п. 2 розділу ХІ „ Прикінцевих та перехідних положень” ЦПК України, постанови КМ України №590 від 27.04.2006 р. „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних із розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх, компенсації за рахунок держави”.

ОСОБА_2 представляє інтереси позивача на підставі усних заяв позивача відповідно до ч. 6, ст. 42 ЦПК України відповідно до укладеного між сторонами договору про надання правової допомоги між позивачем та фахівцем у галузі права, фізичною особою – підприємцем.

Однак ані позивачем, ані його представником до суду так і не було надано належних доказів про те, що представник є фахівцем у галузі права та фізичною особою – підприємцем (копія диплому, свідоцтво про реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності). Таким чином, у частині стягнення витрат на правову допомогу позивачеві має бути відмовлено.

На підставі викладеного, ст. 94, 115, 116, 117, 2371 КЗпП України, ст. 209, 220 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 81, 84, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-агро» на користь ОСОБА_1 - 1255 (одну тисячу двісті п’ятдесят п’ять) грн. 80 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду в сумі 500 (п’ятсот) гривень.

    Визнати дійсним договір оренди легкового автомобіля НОМЕР_1 від 21 березня 2008 року укладений у письмовій формі між орендодавцем ОСОБА_1 з одного боку, та орендарем – ТОВ «Лотуре-Агро», з іншого.

    Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-агро» на користь ОСОБА_1 – 4000 (чотири тисячі) гривень заборгованості по орендній платі легкового автомобіля.

Стягнути з ТОВ «Лотуре-Агро» судовий збір на користь ОСОБА_1 в сумі 59 грн. 50 коп., та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 37 грн. 50 коп., а всього - на суму 97 (дев’яносто сім) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-агро» до ОСОБА_1 про визнання договору оренди легкового автомобіля не дійсним відмовити.

    Рішення може бути оскаржене в Сумський апеляційний суд через Охтирський міськрайонний суд на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів із дня проголошення рішення.

СУДДЯ:                                 Сидоренко Р.В.