справа №2-451 /07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 лютого 2007 року.

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі головуючої судді                                Кушнір Н.В.

при секретарі                                      Данчук Л.А.

з участю позивача                              ОСОБА_1

представника відповідача адвоката ОСОБА_16

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Рівному цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оржівської дитячої музичної школи про скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

встановив:

У поданій до суду заяві позивач просить поновити її на посаді викладача Оржівської дитячої музичної школи, скасувати накази про накладення на неї дисциплінарних стягнень НОМЕР_1 та НОМЕР_2, стягнути з відповідача на її користь заподіяну моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. та середній місячний заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі, який буде визначено в судовому засіданні на підставі відповідної довідки, яка підлягає витребуванню з відповідача.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що з 1 вересня 2002 року працювала за сумісництвом у Оржівській дитячій музичній школі. Наказом по Оржівській дитячій музичній школі НОМЕР_3 її було звільнено з роботи за п.З ст.40 КзпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Звільнення вважає незаконним, виходячи з наступного.                        

Дійсною причиною її звільнення була особиста неприязнь до неї з невідомих для її

причин адміністрації школи.                                                              

Вона має відповідну вищу освіту, дванадцятий розряд та звання «старший вчитель». За період роботи у відповідача випустила трьох учнів, виховала двох лауреатів обласних конкурсів. Щорічно готувала учнів на звітні концерти, виступала в якості-концертмейстера, брала активну участь у методичній роботі, проводила відкриті уривки, методичні заняття, надавала методичну допомогу у підготовці до конкурсу іншим викладачам. Документацію завжди вела відповідно до встановлених вимог та у встановлені строки, так" як має досвід у такій роботі в зв'язку з тим, що основним її місцем роботи є ІНФОРМАЦІЯ_2, де працює з 1991 року та входить до кращих викладачів школи. Вона любить дітей, вміє налагодити з учнями психологічний контакт, до роботи відноситься надзвичайно сумлінно, так як вважає свою професію справою її життя. За час роботи у відповідача постійно брала участь у засіданнях педагогічних рад, проведенні батьківських зборів та в господарських роботах школи. З учнями, батьками та колегами по роботі мала хороші стосунки, завжди поводилася з ними коректно і з повагою.

Але, починаючи з 2006 року директор зазначеної школи - ОСОБА_2 почала створювати їй нестерпні умови роботи. Почалося з того, що 20.11.2006 року директор поставила її перед фактом, що у неї безпідставно і без пояснень забирають двох учнів та передають іншим викладачам, давши вказівку негайно переробити розклад. Вже наступного дня

 

 

2

вона, із здивуванням для себе, побачила на дошці оголошень в доступному для учнів і батьків місці наказ про винесення їй догани.

Цей факт вразив її, так як директор школи розуміла, що зміни в розкладі необхідно було погодити з учнями і батьками, а за такий короткий термін це зробити було неможливо. Крім того, в неї не відбиралося жодних письмових пояснень, її не ознайомлювали ні з якими доповідними записками або актами, де б було зафіксовано систематичне невиконання та нехтування зауважень адміністрації школи щодо вчасного та належного ведення документації, на підставі яких їй було оголошено догану. Даний наказ не відповідав вимогам діловодства, оскільки в ньому не зазначалася підстава оголошення догани.

У наказі про оголошення догани та наказі про звільнення директор зазначає, що вона невчасно вела документацію, але в грудні 2006 року дирекція школа навмисно провокувала таку ситуацію, унеможливлювала виконання нею роботи. Так, коли вона приносила для затвердження новий розклад, директор його не приймала і відправляла навмисне до завуча, який в дні, коли вона працювала, на роботі відсутній з невідомої причини. Коли ж вона здала розклад завучу, він пом'яв його, викинув і став кричати, принижуючи при цьому її людську та вчительську гідність.

22 січня 2007 року на її вимогу її було ознайомлено із наказом про звільнення обсягом на одну сторінку, приблизно з двох речень, а згодом видали витяг з наказу об'ємом вже на три сторінки, виготовлений письмово. У видачі копії наказу про оголошення догани та довідки їй відмовлено. Ознайомившись із документом, вона з подивом для себе дізналася, що на час звільнення їй було оголошено вже дві догани: одну 23.10.2006 року, про яку вона навіть не знала, другу - 23.11.2006 року, хоча розпорядження про догану, яке було вивішено на дошці оголошень, датоване 21.11.2006 року.

Щодо заподіяння моральної шкоди, то директор та завуч школи постійно зазирали в клас та безпричинно викликали її в кабінет директора під час проведення нею уроків, постійно вимагали написати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням. Під час розмов директор та завуч поводили себе некоректно, дозволяли собі кричати, лаятися, 28.10 та 23.12. проводилися педради і на них дирекція постійно її ображала в брутальній формі. Після таких розмов у неї піднімався тиск, уроки було проводити важко, це все бачили діти. Адміністрація переслідувала також і її учнів, вимагала у них щоденники, не приймала підготовлений на певний час технічний залік з незрозумілих причин, занижували учням оцінки. Усе це паралізувало навчальний процес, негативно відбивалося на фізичному та психічному здоров'ї її учнів та неї.

Наказ про оголошення догани - це акт індивідуальної дії. Дисциплінарні стягнення відповідно до ст.48 КЗпП України не заносяться навіть до трудової книжки працівника, а директор школи дозволила собі вивісити його на дошці оголошень, чим принизила її гідність як особистості, вчителя, спеціаліста з великим стажем роботи та бездоганною репутацією, перед учнями, батьками та колегами по роботі.

Заподіяну моральну шкоду вона оцінює у 10 000 грн.

Крім того, внаслідок вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням, вона втратила майже двохмісячний заробіток.

У судовому засіданні позивач підтримала позов повністю і по алогічних мотивах.

По суті спору додатково показала, її звільнення проведено незаконно необґрунтовано, як і накладення дисциплінарних стягнень, про що їй навіть не було відомо.

Розпорядження НОМЕР_4, яке згодом в розумінні адміністрації відповідача стало наказом про догану було з таким текстом: " Згідно ст.139 про порушення трудової дисципліни за систематичне невиконання та нехтування зауважень адміністрації шкоди щодо вчасного та належного ведення документації, відповідно до ст.147 КЗпП України викладачу ОСОБА_1 оголосити догану.

На вимогу дирекції розклад подавався один, як вони говорили "для перевіряючих", а викладачі працювали по іншому. Така ситуація склалася вже багато років і лише після її звільнення був зроблений єдиний розклад для всієї школи. Особисто вона працювала двічі на тиждень: ІНФОРМАЦІЯ_1, уроки не пропускала, декілька уроків восени 2006 року на прохання

 

 

3

батьків ОСОБА_3 проводила у нього вдома, які в подальшому і не зарахував завуч і вони не були їй оплачені.

25 грудня 2006 року вона на роботу приїхала пізніше, зустріла батьків своїх учнів, які сказали їй, що ходили до директора, щоб вона її не звільняла. Біля 18 год. до неї зайшла директор і повідомила про її звільнення, згодом приїхав ОСОБА_4 і також став на неї морально тиснути.

Хоче додати, що з правилами внутрішнього трудового розпорядку була ознайомлена лише 23.12.2006 року на останній педраді, головою профкому ОСОБА_5 була обрана лише 09 грудня 2006 року, до цього її обов'язки виконував завуч ОСОБА_4, ОСОБА_5 вона ніколи не бачила, оскільки працюють в різних філіалах в різний час, зустрічалися лише на педрадах, як і з ОСОБА_6 - ще одним членом профкому. В матеріалах справи є акт за підписом ОСОБА_7 -секретаря профкому від 14.12.2006 року, що не може відповідати дійсності, оскільки дана особа з 2 по 19 грудня 2006 року була на навчальній сесії і на роботі не з"являлася.

Директор школи 25 грудня 2006 року у присутності учня ОСОБА_8 дозволила собі висловитися нецензурними словами в її адресу.

Батьки її учнів навіть написали листа до редакції газети з проханням висвітлити ситуацію, що сталася в Оржівській дитячій музичній школі. У газеті директор дала коментар, що позивач порушувала трудову дисципліну, що не відповідає дійсності, які і те, що в учнів за час навчання не змінювалися викладачі, хоча у зв'язку з величезною плинністю кадрів, яка відбувається у відповідача у зв'язку з негативною психологічною ситуацією в колективі, що створила дирекція школи, у дітей за роки навчання дуже часто змінюються викладачі.

Незаконне звільнення з роботи, дії адміністрації, що йому передували, призвело до тривалих моральних страждань, приниження її честі, гідності і ділової репутації як спеціаліста, до пригніченого настрою і неспокою, погіршення стану здоров'я, необхідності лікування, втрати заробітку, приниження авторитету серед учнів, батьків та колег по роботі, друзів і знайомих, що вимагає від її затрати додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки люди мистецтва є творчими людьми, вони дуже вразливі і чутливі до негативного середовища.

У зв'язку з погіршенням стану здоров'я вона була змушена лікуватися у кардіолога, була на прийомі 24.11. 2006 року та 25.01.2007 року, на даний час проходить курс лікування.

Представник відповідача позов не визнав, вважає, що заподіяння моральної шкоди позивачем не доведено, показав, що свідками відповідача дані вичерпні пояснення, які підтверджують те, що позивач була звільнена законо та підставно. Позивач з жовтня 2006 року систематично порушувала правила трудового розпорядку, хоча була з ними ознайомлена, оскільки приходила на роботу на 20 хв. пізніше, а йшла з роботи на 30 хв. раніше, проводила уроки вдома в учнів, не внесла зміни в розклад. У зв"язку з цим завучем школи на неї складалися доповідні записки, від будь-яких пояснень позивач відмовлялася, хоча можна було порозумітися, тому двічі були винесенні догани, а згодом позивач була звільнена із-за систематичного невиконання розпорядження дирекції відповідача.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, з'ясувавши обставини та вивчивши

матеріали справи, прийшов до таких висновків.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на "засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.  

Згідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті .обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Відповідно до ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Як встановлено судом, позивач працювала у відповідача за сумісництвом з 1 вересня 2002 року по 26 грудня 2006 року, коли була звільнена з роботи за п.З ст.40 КзпП України за

 

4

систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Як показала свідок ОСОБА_9 лише вона з позивачем працювала у понеділок та четвер у відповідача, звільнилася за власним бажанням 12.02.07 року після неприємної розмови з батьком завуча школи, який сказав, що "звільнили ОСОБА_1, ти будеш наступною", тому, враховуючи нездорову атмосферу в колективі, організовану претензійну травлю дирекцією школи окремих викладачів, вона вирішила звільнитися. На педрадах в цьому навчальному році до позивача було вкрай недоброзичливе ставлення, яке, зокрема виразилося у виразах директора та завуча в присутності інших педагогів: "задерла голову і пішла", "ми вас заставимо звільнитися", "ви тупа, і я це доведу", "ну що ви хочете, вам що, 100 грам налити?"

Даний свідок підтвердила той факт, що ніякого розкладу у школі за час її роботи в ній не було, час занять записував завуч на папірцях, які вона представила в судове засідання, та те, що 23.11.2006 року на дошці оголошень було вивішено розпорядження про догану позивачу, датований 21.11.2006 року, текст якого позивач переписала собі в блокнот, на її запитання до директора з приводу догани, та відповіла, що " нехай всі бачать, який ви викладач, догана висіла, висить і буде висіти ".

Як показала свідок ОСОБА_10 - бувший викладач відповідача, доцент гуманітарного університету, у відповідача навчальний процес організовано стихійно, вона особисто мала в день по 9 уроків без перерви, всі інші викладачі працювали таким самим чином, оскільки це зручно для дітей. Характеризує позивача як дуже принципового, вимогливого, талановитого вчителя, яка веде викладання на найвищому рівні, випускає методичну літературу, готує талановитих майбутніх студентів, викладала в університеті.

Свідок ОСОБА_11 ствердила, що її донька останні роки навчалася у позивача, жодних зауважень до роботи даного викладача вона не має, уроки завжди проводилися в повному об"ємі. Після Нового року директор у грубій формі повідомила батьків, діти яких навчалися у позивача, про її звільнення "по статті", а свідок сказала, що п"ятого викладача за час навчання доньки не хоче, тому після звільнення ОСОБА_1 донька перейшла на навчання в музичну школу по її основному місцю роботи. Батьки дітей написали заяву у відділ культури та туризму, в газету "Рівне вечірнє" про неподобства у відповідача і їх особливо обурили неправдиві свідчення директора школи у коментарі до статті, яка долучена до матеріалів справи.

Дані факти підтвердила свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні, додатково показала, що протягом трьох років з донькою безкоштовно займалася позивач у вільний від навчання час, готуючи її до конкурсів та виступів, вона стала лауреатом багатьох конкурсів.

Свідок ОСОБА_13- мама учениці позивача та викладач відповідача і секретар його

профкому також ствердила, що до позивача як до висококваліфікованого педагога вона не має

жодних претензій, уроки з її донькою ОСОБА_14 завжди проводилися в повному обємі, дитина

дуже ними задоволена. Урок у ОСОБА_1 по спеціальності у доньки розпочинався- о 13-00,

оскільки раніше дитина не могла прийти у зв"язку із заняттями в загальноосвітній школі, як і

інші діти, про що всім загальновідомо і про те, що у розкладі урок з її Дитиною; стоїть об 12-40

вона навіть не знала, оскільки розклад як такий у школі не існує. Разом з  ним, вважає, що

вчителі повині дотримуватися розкладу, хоча як це можна було б зробити у даному випадку,

вона пояснити не може.

Щодо складання відповідних актів, які знаходяться в справі, то вона їх складала і підписувала, оскільки позивач категорично відмовлялася знайомитися Г з будь-якими доповідними та наказами. Наказу про догану позивачу на дошці оголошення вона не бачила, чому один з актів підписаний нею під час перебування на сесії, вона пояснити не може.

Свідок ОСОБА_5 - голова профкому відповідача показала, що позивач не є членом профспілки, але профком розглядав подання директора про дачу згоду на її звільнення, оскільки директор сказала, що потрібно щось вирішувати з цим викладачем, бо дирекція вимагає, а позивач завжди мовчить. Вона вважає, що розклад для викладача святе, а про порушення позивачем трудової дисципліни їй відомо з розмов з директором та завучем як на педраді, так і у особистих бесідах, оскільки вони останнім часом доволі часто спілкувалися. Особисто саму ОСОБА_1, крім педрад, вона ніколи не бачила, оскільки вони працювали у різних філіалах у різний час і як вона працює, сказати не може, але словам дирекції довіряє.

 

5

Як показала свідок ОСОБА_2 - директор школи претензії до позивача виникли у квітні-травні минулого року, але у зв"язку з нехваткою кадрів вона прийняла позивача на роботу. 19 жовтня 2006 року надійшла доповідна від завуча про те, що позивач запізнюється на роботу, в цей день з нею дирекція та профком провели бесіду, але від пояснень позивач відмовилася і 23 жовтня 2006 року винесена догана, від підпису про ознайомлення з якою позивач відмовилася. 18 листопада 2006 року від двох батьків, які навчалися у ОСОБА_1, надійшли заяви про переведення їх дітей до інших вчителів, у зв"язку з чим вона вимагала переробити розклад, але позивач і цю вимогу проігнорувала, в зв"язку з чим 23 листопада 2006 року була винесена друга догана. Згодом від завуча знову надійшла доповідна про те, що позивач проводить уроки з учнем ОСОБА_3 в нього вдома без дозволу дирекції. Дати будь-які пояснення з цього приводу позивач відмовилася. За таких умов 26.12.2006 року позивач була звільнена з роботи.

ОСОБА_1 взагалі не спілкувалася з дирекцією школи, завуча ігнорувала, переписку з ним вела на сторінках журналу, що є грубим порушенням вимог діловодства. Вона особисто позивача ніколи не ображала, в клас до неї не зазирала, у дітей, яких навчала позивач, зараз новий вчитель і батьки нею задоволені.

Свідок ОСОБА_4 показав, що про запізнення позивача на роботу йому стало відомо із записів у книзі реєстрації прибуття на роботі, дати будь-які пояснення з цього приводу позивач відмовилася. Він вимагав у позивача переписати розклад у зв"язку із зміною навантаження, тобто викреслити два прізвища дітей, які перейшли навчатися до інших вчителів, цього позивач також не зробила. Він також відмовився зарахувати уроки, які проводилися із ОСОБА_3 вдома, бо у такому випадку дирекція позбавлена можливості проконтролювати якість проведених уроків. У позивача перед наказами ніяких пояснень не відбиралося, а після їх оголошення складалися акти про те, що вона відмовилася ознайомитися з наказом.

Можливо, позивач і раніше проводила уроки без перерв, але він цього не помічав, того, що було вказано у попередньому розкладі, не пам"ятає, вважає, що проведення уроків викладачем без перерв є неправильним, крім того, позивач цього за своїм основним місцем роботи не дозволяє, там вона робить все як слід.

Показання сторін та свідків про обставини даного спору підтверджуються документами, дослідженими в судовому засіданні та долученими до справи.

Щодо наказів про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, то відповідачем не доведено навіть сам факт ознайомлення позивача з правилами внутрішнього трудового розпорядку саме 01 вересня 2006 року, оскільки позивач та свідок ОСОБА_9 стверджують, що це відбувалося 23 грудня 2006 року на останній педраді. Правила внутрішнього трудового розпорядку не затверджені належним чином, на них це вказана дата затвердження, та підстава їх затвердження наказом відповідача, який також у книзі -наказів відсутній. Та й сама книга наказів в порушення вимог з діловодства не прошнурована, розпочалася лише з 01 вересня 2006 року, всі накази написані однією кульковою ручкою, що враховуючи тривалий час їх написання, ставить під сумнів оформлення" її протягом семи

місяців.                                                                                                      

Підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни і має бути зафіксований сам факт порушення Вида як одна з ознак порушення трудової дисципліни є цілком необхідною для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Якщо працівник виявив належну дбайливість при виконанні своїх трудових обов'язків, він не може вважатись винним. Суд вважає, що у даному випадку позивач виявила належну дбайливість при виконанні свої обов'язків, оскільки іншого не доведено відповідачем, так як встановлено судом і це не заперечується сторонами і батьками дітей позивач в повній мірі виконували свої викладацькі обов'язки, уроки проводила в повній мірі і на належному рівні.

При застосуванні обох дисциплінарних стягнень директором школи було порушено вимоги ст.149 КЗпП України, яка зазначає, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під

 

 

6

розписку. Такі вимоги щодо порядку застосування дисциплінарних стягнень директором дотримано не було. На думку суду, представлення даних копій у додаткове попереднє судове засідання 07 лютого 2007 року, а оригіналів у судове засідання 21 лютого 2007 року, а не на вимогу позивача 22 січня 2007 року не є належним виконанням даної вимоги закону.

Роботодавцю для обґрунтування законності звільнення необхідно доводити 1/ систематичність порушення трудової дисципліни, 2/ наявність вини працівника в порушенні, З/ дотримання роботодавцем процедури фіксації і застосування фактів порушення трудової дисципліни.

Такими, що систематично порушують трудову дисципліну, визнаються працівники, які мають дисциплінарне стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на них трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку або іншими документами, що регламентують трудові обов'язки працівників, і які отримали його знову протягом року після застосування попереднього стягнення.

Звільнення за п.З ст.40 КЗпП України допускається тільки при наявності вини працівника.

Звільнення за вказаною підставою допускається лише при дотримання процедури, а саме фіксації факту вчинення дисциплінарного проступку,

·        відібрання   у   працівника   письмового   пояснення   щодо   факту   порушення   до оголошення стягнення,,

·        врахування тяжкості вчиненого проступку та завданої ним шкоди, обставин, за яких було вчинено проступок, і попередню роботи винного,

·        повідомлення працівника під розписку про застосування стягнення,

·        наявність відповідних повноважень в особи або органу, який застосовує стягнення,

застосування дисциплінарного стягнення до працівника не пізніше шести місяців з дня його вчинення.

Суд вважає, що при звільненні позивача відповідачем порушено й вимоги ч.З ст.149 КЗпП України - не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок і попередня робота працівника. Всупереч вимогам ст.60 ЦПК України відповідач не надав доказів про те, що некваліфіковані дії позивача і допущені ним помилки негативно позначились на навчальному процесі, потягли за собою інші порушення прав та законних інтересів осіб. Разом з тим, в справі наявні численні копії почесних грамот про заохочення позивача, її позитивна характеристика за основним місцем роботи, свідки в судовому засіданні показали, що батьки дітей і самі діти були задоволені викладанням позивача, жодних нарікань з цього боку не було, позивач дійсно є висококваліфікованим спеціалістом, яка вболіває за своїх учнів та їх навчання.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що позивач не була членом профспілки відповідача, про що навіть не відомо голові профкому, тому не було необхідності дотримувати згоду профкому на її звільнення, і сам порядок такого отримання викликає сумнів в його достовірності, як і зошит / не підписаний /, який представлений на вимогу суду де наявні лише два протоколи: НОМЕР_5 про обрання голови та секретаря ПК та НОМЕР_6 про розгляд подання директора та дачі згоди на звільнення позивача. При цьому, як ствердила позивач та голова і секретар профкому, таке засідання відбулося 23.12.2006 року після педагогічної ради, де гостро виступала позивач щодо недоліків дирекції в роботі, прискіпливого відношення до неї та її учнів, та профспілкових зборів, і член профкому ОСОБА_6 на ньому був відсутній.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно постанови Кабінету міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" та Порядку обчислення середньої заробітної плати" середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 27 грудня 2006 року і по

 

 

7

день винесення рішення 23 лютого 2007 року - по 28.60 грн. - середньоденний заробіток. 42 робочих дні X по 28 грн. 60 коп. = 1 201 грн. 55 коп.

Щодо стягнення моральної шкоди, то неможливість для позивача отримати заробітну плату становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном, як передбачено у першому реченні першої частини статті 1 Протоколу № 1 / рішення у справі "ОСОБА_15 проти України" № 41030/02 /. Суд вважає, що економічні труднощі не можуть виправдати таке порушення.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум, чого адміністрацією музичної школи зроблено не було.

Ст.1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Ст.З Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров"я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Під власне моральною шкодою маються на увазі душевні страждання, пов"язанні із заподіянням як фізичної, так і майнової шкоди, а також душевні страждання, не пов"язанні ні з тією, ні з іншою. Моральну шкоду, на відміну від майнової, не можна вимірювати у грошах, але це не означає, що вона не може бути компенсованою в будь-якій формі. Нічого дивного в тому немає, що людина, в котрої через чужу провину відібрали життєві радощі, задоволення, духовні блага, бажає компенсації грошима, які відкривають джерела людських задоволень. Можливою є, зокрема грошова компенсація, розмір якої визначений не за принципом еквівалентності, а виходячи з обставин конкретної справи, ступеня й характеру моральної шкоди, майнового стану потерпілих. Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, неможливо відшкодувати в повному обсязі, адже немає / і не може бути / точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи, тощо. Компенсацією за заподіяну моральну шкоду призначають для пом'якшення якоюсь мірою тяжких для потерпілих наслідків. Ще у XVII ст. голландський юрист Гуго Гроцій писав " ...гроші при бажанні потерпілого можуть оплатити...завдану гідності шкоду, адже гроші є загальне мірило корисності речей..."

Згідно з роз"ясненнями, що містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду

України від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування

моральної (немайнової) шкоди", у випадках, передбачених ст.440-1 ЦК України /1961 року/,

так і іншими законодавчими актами, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд

визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві

моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини

відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан

здоров"я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність

вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

В усіх випадках незаконного розірвання трудового договору ініціативи, роботодавця наявне обмеження трудової честі працівника. У його має місце стан страху, приниження, безпорадності, сорому, переживання іншого дискомфортного стану у зв"язку з неможливістю продовжити активну трудову діяльність через втрату роботи.

Задовольняючи даний позов, суд виходить з того, що спричинення моральної шкоди позивачу відповідачем підтверджується доказами, добутими в судовому засіданні і полягає у отриманні нею моральних переживаннях внаслідок протиправних дій відповідача, втраті душевного спокою, моральних переживаннях у зв'язку з приниженням честі, гідності, порушенням життєвих зв'язків через неможливість продовження звичного ритму життя.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує, що внаслідок протиправних дій відповідача, вчинених у присутності сторонніх людей були принижені честь і гідність потерпілої, яка позитивно характеризується. Суд також врахував характер і тривалість страждань позивача, стан її здоров'я, та обставини, за яких їй була заподіяна моральна шкода, та те, що позивач усвідомлювала, що її приниження було очевидним і стало предметом обговорення серед жителів селища та співробітників. Суд враховує вимоги розумності та

 

 

8

справедливості та відповідно до встановлених судом обставин таке відшкодування моральної шкоди визначає у розмірі 5 000 грн.

Отже, суд приходить до висновку, що в наявності порушення права позивача, за захистом якого спрямоване його звернення до суду, а отже позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню

В зв'язку з задоволенням позову відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути судовий збір та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, від сплати яких позивач звільнений.

Відповідно до п.2, 4 ст.217 ЦПК України необхідно допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення оплати за час вимушеного прогулу у розмірі середньої заробітної плати за один місяць, а саме 715 грн.

На підставі наведеного, ст.З Конституції України, 1167 ЦК України, п.З ст.40, 116, 117, 147-149, п.2, 4 ст.217 , 235 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати " та Порядку обчислення середньої заробітної плати, керуючись ст.ст.57, 59, 88, 209, 213-215 ЦПК України суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Оржівської дитячої музичної школи про скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задоволити частково.

Скасувати наказ по Оржівській дитячій музичній школі НОМЕР_1 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Скасувати наказ по Оржівській дитячій музичній школі НОМЕР_2 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Поновити ОСОБА_1 на посаді викладача Оржівської дитячої музичної школи.

Стягнути з Оржівської дитячої музичної школи на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1 201 грн. 55 коп.

Стягнути з Оржівської дитячої музичної школи на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в межах платежу за

один місяць у розмірі 715 грн.                                                                    

Стягнути з Оржівської дитячої музичної школи на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.                                                                                           

 

 

Рішення в частині поновлення на роботі та стягненні середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської „області через Рівненський районний суд з поданням в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням в 20-денний строк апеляційної скарги після подачі цієї заяви.

Рішення може бути також оскаржене і без подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження у 10-денний строк рішення набуває законної сили після закінчення цього строку.

Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але не подано в подальшому апеляційну скаргу в 20-денний строк, то рішення набирає законну силу.