Судове рішення #7948
1/67

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

07 червня 2006 р.                                                                                   

№ 1/67  


Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      

Щотки С.О.

суддів :

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу


ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”

на  постанову

від 02.03.2006 р. Львівського

апеляційного господарського суду

у  справі

№ 1/67

за  позовом

ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”

(надалі –Компанія)

до

КП “Водотеплосервіс”

(надалі –Підприємство)

про

стягнення 328557,86 грн.

за участю представників:


від позивача

-  Саква Д.Ю.

від відповідача

-  Корнага Н.Т.


В С Т А Н О В И В:


В жовтні 2005 р. Компанія звернулась до суду з позовом до Підприємства про стягнення 218554,20 грн. основного боргу, 38997,50 грн. пені, 43987,73 грн. інфляційних нарахувань, 11719,64 грн. відсотків річних, 15298,79 грн. штрафу, мотивуючи вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті природного газу, поставленого за договором на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 06/03-2127 ТЕ-15 від 25.06.2003 р.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 20.12.2005 р. (суддя Соботник В.В.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 20723,75 грн. пені, 43987,73 грн. інфляційних нарахувань, 11719,64 грн. відсотків річних; відмовлено в частині стягнення 18273,75 грн. пені та 15298,79 грн. штрафу; в частині стягнення основного боргу провадження у справі припинено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.2006 р. (судді: Дух Я.В., Зданкевич З.І., Краєвська М.В.) рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.12.2005 р. в частині стягнення 20723,75 грн. пені скасовано, в позові в цій частині відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою, Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.    

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів.

Задоволення господарськими судами позову частково у даній справі не можна визнати законним і обґрунтованим, позаяк судами не досліджені обставини справи, які мають значення для правильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі  вимоги процесуального  законодавства  і  всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.

Законом України “Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР” ( Закон від 8 жовтня 1999 року - N 1136-ХІV, Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 48, ст.420 ) стаття 214 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) викладена в такій редакції:

“Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також: три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів”.

У прикінцевих положеннях передбачено, що цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг.

Крім того, положення ст. 1 Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” передбачають, що заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) (далі - житлово-комунальні послуги) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир (далі - громадяни), яка склалася на дату набрання чинності цим Законом (1 липня 2003 року) перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.

Статтею 5 названого Закону встановлено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом договору № 06/03-2127 ТЕ-15 від 25.06.2003 р. сторони визначили постачання природного газу для потреб, зокрема, населення.

Проте, в порушення ст. 43 ГПК України, питання про те, чи пов'язане допущене відповідачем прострочення виконання грошового зобов'язання з оплатою населенням комунальних послуг та чи була реструктуризована заборгованість населення по оплаті за поставлений природний газ і в якому розмірі судами не досліджувались, юридична оцінка названим обставинам надана не була.


Розглядаючи справу в частині стягнення пені суди не звернули уваги на те, що в даному випадку мають місце господарські правовідносини, і, як наслідок, не визначилися з питанням, які норми права в даному випадку підлягають переважному застосуванню: ч. 6 ст. 232 ГК України, чи ст. ст. 257, 258 ЦК України, не встановивши належним чином порядок нарахування пені та порядок обчислення позовної давності за вимогою про її стягнення. Вирішення цього питання є важливим в даному випадку, так як згадані норми передбачають різний строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій. Водночас, суди не проаналізували ці відносини з урахуванням положення ст. 266 ЦК України, відповідно до якого зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). А відмовляючи у стягненні пені у зв’язку із сплином позовної давності апеляційний господарський суд поважність чи неповажність причин пропущення позовної давності не досліджував, що не відповідає ч. 5 ст. 267 ЦК України.

Викладене свідчить про те, що судами при розгляді справи не були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають ст. ст. 84, 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або  вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над  іншими, збирати  нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв’язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.


Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд


ПОСТАНОВИВ:


Касаційну скаргу ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.12.2005 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.2006 р. у справі № 1/67 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.



Головуючий, суддя                                                                      С. Щотка   




С у д д і:                                                                                          Н. Мележик




                                                                                                        О. Подоляк

  • Номер:
  • Опис: про стягнення 192 849,08 грн.
  • Тип справи: Позовна заява(звичайна)
  • Номер справи: 1/67
  • Суд: Господарський суд міста Києва
  • Суддя: Щотка С.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 25.01.2010
  • Дата етапу: 26.02.2010
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація