Справа № 350/2359/18

Провадження № 22-ц/4808/628/19

Головуючий у 1 інстанції Максимів І. В.

Суддя-доповідач Василишин

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Василишин Л.В.,

суддів: Матківського Р.Й., Максюти І.О.,

секретаря Бойчука Л.М.

за участю ОСОБА_1

представника апелянта ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду від 13 березня 2019 року в складі судді Максиміва І.В., ухвалене у смт. Рожнятів, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на дитину, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на дитину.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що у них з відповідачем є двоє дітей - дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Рожнятівського районного суду від 16 серпня 2007 року шлюб між ними розірваний, дітей залишено на проживанні разом з матір`ю. Згідно рішення Рожнятівського районного суду від 16 серпня 2007 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до досягнення ними повноліття.

Дочка ОСОБА_5 на даний час досягла повноліття, навчається на першому курсі ОР бакалавр денної форми навчання в Навчально-науковому інституті мистецтв ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» за спеціальністю «Музичне мистецтво» на контрактній формі навчання. За період навчання дочки в університеті з 2018-2019 роки, нею оплачено вартість освітньої послуги у розмірі 17 400,00 грн, а також за проживання дочки в гуртожитку 5 200,00 грн. Таким чином, вартість додаткових витрат на дитину становить 22 600,00 грн.

Посилаючись на відмову відповідача повернути половину сплачених коштів на навчання дитини просила стягнути з ОСОБА_4 50 % додаткових витрат на дочку ОСОБА_5 , яка продовжує навчатися, а саме кошти у твердій грошовій сумі у розмірі 11 300,00 грн.

Рішенням Рожнятівського районного суду від 13 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що відповідач в добровільному порядку відмовляється повернути їй половину сплачених коштів на навчання дитини, мотивуючи тим, що він сплачує аліменти в розмірі 800,00 грн в місяць, що в рік становить 9 600,00 грн. Вказаної суми не вистачає на сплату половини вартості навчання за контрактом. При визначенні суми аліментів не було враховано вартості навчання дитини, проживання її у гуртожитку, проїзд до навчання, а тому для захисту прав дитини, виникло право на компенсацію додаткових витрат на дочку.

Крім того, відповідач не враховує, що дочка повинна харчуватися, одягатися, доїжджати до місця навчання. Дочка має талант до музики, про що свідчать результати конкурсів в яких вона ставала неодноразовим лауреатом та переможцем. Дочка навчається із метою отримати фах відповідно до здібностей, нахилів та таланту.

Зазначає, що Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.

У зв`язку з вищенаведеним, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу та вказав, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки незгода позивача із сумою, присудженою на утримання повнолітньої доньки не може бути підставою для повторного звернення на предмет стягнення коштів на навчання дочки, але вже під виглядом стягнення додаткових витрат на дитину. Кошти, котрі були витрачені на навчання дитини не є додатковими витратами, дані правовідносини регулюються статтею 199 СК України на підставі якої позивач уже зверталася до суду. Крім того, позивач не довела, що вказані у позові кошти були витрачені у зв`язку із особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали з вищенаведених підстав.

Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечила, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що витрати, які понесла позивач на навчання дочки у вищому навчальному закладі не є додатковими витратами, що викликані особливими обставинами. Оплата витрат на навчання дочки у вищому навчальному закладі та оплата за проживання в гуртожитку вже були предметом дослідження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11 жовтня 2000 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 35).

Із довідки №06-04/09-13/640 від 04 березня 2019 року, виданої Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника вбачається, що ОСОБА_5 навчається на першому курсі ОР бакалавр денної форми навчання в Навчально-науковому Інституті мистецтв ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» за спеціальністю «Музичне мистецтво» на умовах контракту (а.с. 36).

Як вбачається з договору № 00046/06-04/б про надання освітніх послуг навчальними закладами від 21 червня 2018 року ОСОБА_5 закінчить навчання у липні 2022 року, вартість освітньої послуги за перший рік навчання становить 17 400,00 грн (а.с.37)

Згідно квитанцій № 5107882 від 10 вересня 2018 року, № 0.0.1199190164.1 від 29 листопада 2018 року, №0.0.1101314026.1 від 06 серпня 2018 року ОСОБА_1 сплатила кошти за навчання дочки в розмірі 17 400,00 грн (а.с.7-9)

Рішенням Івано-Франківського апеляційного суду від 28 січня 2019 року рішення Рожнятівського районного суду від 14 листопада 2018 року змінено в частині визначення розміру аліментів та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у твердій грошовій сумі у розмірі 800,00 грн щомісячно до припинення навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років, починаючи стягнення з 24 жовтня 2018 року (а.с.41-44)

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою - третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов`язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).

Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Разом з тим, статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання).

Саме такі висновки щодо застосування статті 185 СК України висловлені в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року № 6-1296цс15.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції на підставі належним чином досліджених доказів, з урахуванням всіх фактичних обставин справи, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про стягнення з відповідача додаткових витрат, пов`язаних з навчанням, оскільки вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину, передбачені статтею 185 ЦК України, можуть бути пред`явлені лише до досягнення дитиною повноліття, та не поширюються на правовідносини, які виникають між батьками та повнолітньою дитиною, яка продовжує навчання.

Суд першої інстанції також дійшов вірного висновку про те, що з відповідача уже стягуються витрати пов`язані з навчанням дочки у спосіб стягнення з нього аліментів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи. Інші доводи апеляційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи.

Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рожнятівського районного суду від 13 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 04 червня 2019 року.

Суддя-доповідач Л.В. Василишин

Судді: Р.Й. Матківський

І.О. Максюта