РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2019 року м. Рівне

Справа № 559/2709/18

Провадження № 22-ц/4815/817/19

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Гордійчук С.О., Хилевича С.В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1

розглянув у порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану її представником- адвокатом Рідченко Марією Володимирівною на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 березня 2019 року у складі колегії судді Ральця Р.В., проголошене в м.Дубно

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2018 року Аакціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного 31 січня 2012 року кредитного договору відповідач отримала кредит у розмірі 3300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою процентів за його користування згідно тарифів банку. ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного й повного погашення кредиту, внаслідок чого, станом на 13 листопада 2018 року виникла заборгованість в розмірі 12106,05 грн., з яких 4659,86 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 6 393,52грн. - пеня та комісія, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 552,67 грн. - штраф (процентна складова).

З наведених підстав, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 21.01.2012 року в загальному розмірі 12 106,05 грн.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 березня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 31.01.2012 року в розмірі 5659,86 грн., яка складається з нарахованих відсотків у розмірі 4659,86 грн. та пені в розмірі 1000 грн. вирішено питання розподілу судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не виконала зобов`язань за кредитним договором внаслідок чого виникла заборгованість, яку вона має сплатити на користь банку, за винятком штрафів, які, з нарахованою пенею, є одним видом цивільно-правової відповідальності і їх одночасне застосування за одне й теж саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за договором кредиту свідчить про недотримання положень ст.61 Конституції України. В зв`язку з перевищенням збитків, за ініціативою суду була зменшена пеня до 1 тис. грн.

24 квітня 2018 року через суд першої інстанції ОСОБА_1 подала до Рівненського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачка не визнає факту видачі їй кредитної картки, оскільки зверталася до банку за отриманням картки для отримання зарплати. У наданій позивачем на підтвердження своїх вимог анкеті-заяві від 31 січня 2012 року відсутні будь - які відомості та відмітки про вид кредитної картки, з проханням надати кредитний ліміт та його розмір. Матеріали справи не містять інформації про строк дії кредитної картки, її номер, умов та тарифів, які діяли на момент укладеного договору, номеру рахунку відкритого на її ім`я та рух коштів по ньому, що свідчить про те, що видавалася інша картка на інших умовах. Вважає висновки суду про отримання кредитної картки на підставі заяви-анкети від 31.01.2012 року та погашення нею кредитних коштів недоведеними. Вказує, що кошти списувались банком автоматично із її зарплатного рахунку невеликими сумами, на що вона уваги не звернула.

У запереченнях на апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» вважає, що рішення судом першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків не спростовують. Просить її залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 6 травня 2019 року відкрито апеляційне провадження, а ухвалою від 13 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про розгляд справи за її участю.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Таким вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що 31 січня 2012 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, у якій заповнила графи особистих даних, вказала, що вона працює у відділі освіти Дубенської райдежадміністрації, отримує заробітну плату в розмірі 1035,96 грн., у графі вибору кредитних карток та бажаного кредитного ліміту відмітки відсутні, виявила бажання оформити на своє ім`я зарплатну картку.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до пункту 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку для надання послуг банк відкриває клієнту картку, її вид визначений у пам`ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена в заяві.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 31 січня 2012 року між ним та відповідачкою було укладено кредитний договір (без номера), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 3 300грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі визначених тарифами.

На підтвердження вказаних обставин банк надав суду копію анкети-заяви від 31 січня 2012 року, розрахунок заборгованості, Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з умов та правил надання банківських послуг Приватбанку.

Однак надані позивачем Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з умов та правил надання банківських послуг Приватбанку не містить підписів ОСОБА_1

Також в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про номер карткового рахунку, дати вручення картки відповідачці, повідомлення їй пін-коду, строку дії картки саме за цим позовом та наданим розрахунком заборгованості.

Як вбачається з копії анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява містить інформацію про те, що ОСОБА_1 виявила бажання оформити на своє ім`я зарплатну картку.

Заперечуючи проти позову відповідачка вказує, що заповнювала вказану анкету-заяву з метою отримання зарплатної картки, кредитної картки «Універсальна» за цією заявою вона не отримувала, кредитними коштами не користувалася.

Частиною другою статті 77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Анкета-заява від 31 січня 2012 року не містить відомостей про оформлення відповідачкою кредитного договору у розмірі та на умовах, зазначених у позовній заяві, в ній наведені лише умови отримання зарплатної картки.

Підписом у анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, що є договором приєднання, відповідач погодилася з умовами та правилами, однак з цієї анкети-заяви не вбачається суми наданого кредитного ліміту. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року справа № 700/3902/15-ц, від 07 червня 2018 року справа № 755/17553/16, від 06 червня 2018 року справа № 364/594/17, від 24 травня 2018 року справа № 630/366/16-ц, від 10 травня 2018 року справа № 357/16301/15-ц.

Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру заборгованості, оскільки банком не доведено укладення кредитного договору з дотриманням передбаченої законом форми. Тому позовні вимоги про стягнення грошових сум згідно з умовами такого договору не можуть бути задоволені.

В оцінці спірних правовідносин апеляційний суд також виходить з того, що захищене статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) право на справедливий судовий розгляд передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Таким чином, суд першої інстанції вищевикладеного не врахував та дійшов помилкового висновку про доведеність вимог АТ КБ «ПриватБанк» й наявність правових підстав для часткового стягнення з відповідачки суми заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 31.01.2012 року.

Відповідно до ч.1 та ч.13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесені витрати по оплаті судового збору при подачі позовної заяви віднести за рахунок позивача. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 06.05.2019 року ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору при подачі апеляційної скарги.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 367, п.2 ч.1 ст. 374, 376, 381, 382, 384, п.2 ч.3 ст.389, 390 ЦПК України, ст.ст. 634, 1048,1050 ЦК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану її представником адвокатом Рідченко Марією Володимирівною задовольнити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 березня 2019 року скасувати.

Акціонернному товариству комерційний банк «ПриватБанк» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 31.01.2012 року у сумі 12106,05 грн. відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає, крім наявності випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.

Судді: Бондаренко Н.В.

Гордійчук С.О.

Хилевич С.В.