УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/14409/17 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 26 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Григорусь Н.Й.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/14409/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Житомирське обласне управління Акціонерне товариство «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04 березня 2019 року, ухвалене головуючим суддею Перекупкою І.Г. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Житомирське обласне управління Акціонерне товариство «Ощадбанк» (далі Банк, Товариство) звернулось до суду із даним позовом, в якому після його уточнення просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про іпотечний кредит №9125905 від 23.08.2013 у розмірі 511 653 грн. 52 коп. та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог Банк зазначав, що 23.08.2013 між ним та ОСОБА_1 було укладено договір №9125905 про іпотечний кредит, відповідно до якого надано кредит в сумі 495000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19 % на рік. У порушення умов договору відповідач зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 22.11.2018 утворилась заборгованість у розмірі 511653 грн. 52 коп. і складається із: 318306 грн. 23 коп.- загальна сума прострочених чергових платежів за кредитом (по основному боргу); 73536 грн. 03 коп.- загальна сума прострочених платежів по відсоткам; 33587 грн. 13 коп.- загальна сума пені за несвоєчасну сплату основних платежів за кредитом; 9607 грн. 97 коп.- загальна сума пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом; 47065 грн. 58 коп.- загальна сума інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості по основному боргу; 11263 грн. 80 коп. - загальна сума інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості по відсоткам; 14661 грн. 58 коп.-3%річних від прострочених сум заборгованості по основному боргу; 3625 грн. 20 коп.-3%річних від прострочених сум заборгованості по відсоткам.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 04 березня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Житомирське управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за Договором про іпотечний кредит № 9125905 від 23.08.2013 у розмірі 511653 грн. 52 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що в справі відсутні докази посадових повноважень заступника начальника управління Житомирське обласне управління Акціонерне товариство "Ощадбанк" ОСОБА_2 та економіста ОСОБА_3 . посвідчувати розрахунки заборгованості. Суд першої інстанції не застосував строк позовної давності до вимог позивача за заявою відповідача.

Також вважає, що позивач пропустив встановлений п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України річний строк позовної давності для вимог про стягнення пені та трирічний строк позовної давності для вимог про стягнення суми основного боргу. Окрім того, вказує, що заборгованість виникла в листопаді 2014 року, тобто вже в листопаді 2014 року позивач отримав право звернутися з позовом до неї про стягнення заборгованості. Крім того, до участі в справі не було залучено ОСОБА_4 , який є іпотекодавцем за іпотечним кредитом, про стягнення коштів за яким прийняв оскаржуване рішення суд першої інстанції, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, а обставини наявності іпотекодавця встановлені рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 27 липня 2017 року по справі № 295/15012/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги із наведених у ній підстав.

Представник Банку апеляційну скаргу не визнав, вважає рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідач ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явилась будучи належно повідомленою про час і місце судового засідання, заяв та клопотань не подала, відтак суд вважає за можливе справу розглянути у її відсутності в порядку ст. 372 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 367 ЦПК України, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було виконано належним чином та у строки, передбачені кредитним договором грошові зобов`язання, та прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Проте такі висновки суду не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 23 серпня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит №9125905. Відповідно до п.2.1, п. 2.2 вказаного договору, Банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 495000,00 грн. з кінцевим терміном повернення кредитних коштів не пізніше 22 серпня 2018 року, а позичальник зобов`язувався прийняти, належним чином використати та повернути в передбачені цим договором строки кредит, сплатити проценти в розмірі 19,00% річних у порядку, на умовах та в строки, визначених договором.

На виконання зобов`язань даного договору 23.08.2013 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, останній передав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме : житловий будинок загальною площею 354,2 кв.м. та земельну ділянку площею 0,0620 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать йому на праві власності.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, у листопаді 2016 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за вказаним вище кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення цієї заборгованості.

Вказані обставини встановлені рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 27 липня 2017 року у справі № 295/15012/16-ц, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

При цьому, ухвалюючи згадане рішення колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для дострокового повернення кредиту шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, разом з цим відмовила у задоволенні даного позову з інших підстав - відсутність у матеріалах справи доказів дійсної вартості майна з метою його реалізації (житлового будинку загальною площею 354,2 кв.м. та земельної ділянки площею 0,0620 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Крім того, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 ).

За змістом частини третьої статті 509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, що відповідним чином має впливати на порядок та спосіб виконання сторонами власних зобов`язань.

За правилом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно, кожна сторона у договірному зобов`язанні має діяти розсудливо та добросовісно, розуміючи значення своїх дій та приймаючи на себе усі юридичні наслідки таких дій.

Враховуючи, що таке рішення про дострокове повернення кредитних коштів шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки приймалося саме банком, незалежно від того, чи були ці позовні вимоги задоволені, згадані зміни настали та є обов`язковими для позивача.

З огляду на те, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти та пеню за кредитом, то після листопада 2016 року (звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки) позивач не міг здійснювати такі нарахування.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України у редакції 2004 року).

Із урахуванням наведеного суд і сам не позбавлений можливості зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з наданим позивачем. Незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови в позові.

Враховуючи встановлені обставини справи та наведені норми матеріального закону, суд приходить до висновку, що із відповідачки на користь Банку підлягає до стягнення заборгованість за кредитним договором, яка згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 01.12.2016 року становить 318306 грн. 23 коп. - заборгованості по тілу кредиту та 12743 грн. 65 коп. - прострочених відсотків, а всього - 331049 грн. 88 коп.

При цьому, колегія суддів вважає, що є необґрунтованими вимоги банку про стягнення пені в період до листопада 2016 року, виходячи з наступного.

У пункті 11.1.2 кредитного договору сторони домовились, що до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням цього Договору (у тому числі щодо грошових Зобов`язань - повернення суми Кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені тощо), застосовується строк позовної давності у 30 (тридцять) років.

Проте, як зазначалось вище, пред`явивши позов про дострокове повернення всієї суми кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

Нормою ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність для стягнення пені - 1 рік.

З даним позовом Банк звернувся у грудні 2017 року, тому вимога про стягнення пені у період до листопада 2016 року задоволенню не підлягає, оскільки заявлена поза межами позовної давності.

Що стосується позовних вимог Банку про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів виходить з таких мотивів і обрахунків.

Згідно з Рекомендаціями щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року № 362-97р, вважається, що сума, внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 01 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

Оскільки прострочення виконання зобов`язання слід обраховувати із 01.12.2016 року по 22.11.2018 року (уточнення Банком позовних вимог), то при розрахунку інфляційних втрат враховуються індекси інфляції починаючи з грудня 2016 по листопад 2018 включно.

Загальний відсоток інфляції розраховується шляхом множення усіх показників інфляції за відповідний період.

Індекс інфляції за грудень 2016 року становив 100,9 %, у 2017 році - за січень - 101,1; за лютий - 101,0; за березень - 101,8; за квітень - 100,9; за травень - 101,3; за червень - 101,6; за липень - 100,2; за серпень - 99,9; за вересень - 102,0; за жовтень - 101,2; за листопад - 100,9; за грудень - 101,0, а за рік 113,7), у 2018 році - за січень - 101,5; за лютий - 100,9; за березень - 101,1; за квітень - 100,8; за травень - 100,0; за червень - 100,0; за липень - 99,3; за серпень - 100,0; за вересень - 101,9; за жовтень - 101,7; за листопад - 101,4, а всього - 108,9). Всього за вказаний період - 127,9 %.

Сума інфляції розраховується за формулою: сума боргу х процент інфляції - сума боргу.

Таким чином, інфляційні втрати відповідно до суми боргу в розмірі 331049 грн. 88 коп. за період з 01.12.2016 року по 22.11.2018 року складають 82431 грн. 42 коп. (331049 грн. 88 коп. х 124,9 % - 331049 грн. 88 коп.).

Сума трьох процентів річних розраховується за формулою: (сума боргу х 3 % х кількість прострочених днів) / 365 (кількість днів у році).

Кількість прострочених днів у період з 01 грудня 2016 року по 22 листопада 2018 року становить 721день.

Таким чином, три проценти річних за вказаний період складають 19618 грн. 10 коп. (331049 грн. 88 коп. х 3 % х 721 дні / 365 днів).

Відповідно до заяви Банку про збільшення позовних вимог та доданого до неї розрахунку заборгованості (а.с. 123,128-134), загальна сума інфляційних втрат, яку позивач просив стягнути на його користь становить 58329,38 грн. (47065,58+11263,80), 3 % річних від прострочених сум заборгованості - 18286,78 грн. (14661,58+3625,20).

Тому суд, діючи в межах заявлених позовних вимог, дійшов висновку, що стягненню підлягає саме заявлена позивачем сума - 58329,38 грн. інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості та 18286,78 грн. - 3 % річних від прострочених сум заборгованості.

Суд першої інстанції вирішуючи спір зазначених обставин не врахував та як наслідок дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, що в силу статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового - про часткове задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що Банк пропустив трирічний строк позовної давності для вимог про стягнення суми основного боргу колегією суддів відхиляються, оскільки звернувшись у листопаді 2016 року із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки ПАТ «Державний ощадний банк України» цим самим перервав вказаний строк.

Інші аргументи особи, що подала апеляційну скаргу, на правильність зазначених вище висновків суду апеляційної інстанції не впливають, а зводяться власного тлумачення скаржником вимог чинного законодавства та характеру спірних правовідносин.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Встановлено, що за подання позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» сплачено 7674,80 грн. судового збору, ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги - 11512,20 грн.

Оскільки позов задоволено на 79,67 %, апеляційна скарга відповідно на 20,33 %, то із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Житомирське управління АТ «Ощадбанк» підлягає до стягнення 3774 грн. 08 коп. понесених судових витрат.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04 березня 2019 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Житомирське управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за Договором про іпотечний кредит № 9125905 від 23.08.2013 р. у розмірі 407 666 грн. 04 коп. з яких: 318 306,23 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 12743,65 грн. - загальна сума прострочених платежів по відсоткам; 58329,38 грн. - загальна сума інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості по основному боргу та відсоткам; 18286,78 грн. - загальна сума 3% річних від прострочених сум заборгованості по основному боргу та відсоткам.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Житомирське управління АТ «Ощадбанк» 3774 грн. 08 коп. понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 05 червня 2019 року