Справа № 22-522/06 головуючий у 1 інстанції: Бондаренко Ю.О.
Категорія - 31 доповідач: Чужа Ю.Г.
ПОСТАНОВА
іменем України
11 липня 2006 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі: головуючого Чужі Ю.Г., суддів: Дроботі В.В., Власова С.О., при секретарі Гусар Н.В., з участю апелянта ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Мукачівського міськрайонного суду від 26 квітня 2006 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної та матеріальної шкоди, -
встановила:
У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Вимоги мотивував тим, що в 1993 році він звільнившись в запас з військової служби, здав службову квартиру у військовому містечку закритого гарнізону і був направлений для постановки на військовий облік по місцю свого народження та призиву на військову службу в м. Мукачево Закарпатської області.
На квартирний облік був поставлений в 1993 році однак до теперішнього часу житлом не забезпечений.
Після набрання чинності (1999 рік) Закону України "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист" (далі Закон) він, як ветеран військової служби, набув право на отримання безвідсоткового кредиту на індивідуальне будівництво чи придбання житла і вирішив ним скористатися.
Всі намагання отримати кредит виявилися марними, оскільки Кабінет Міністрів України, в супереч ст. 13 Закону, не розробив і не затвердив нормативно-правовий акт, який регулює порядок надання таких кредитів.
В 2005 році він звертався до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність Кабінету Міністрів України, однак в суді вияснилося, що обов'язок розробки положення, про порядок надання кредитів, Кабінет Міністрів поклав на відповідача - Міністерство оборони України.
Не дивлячись на те, що Законом було обумовлено строк (один місяць) на розробку та прийняття положення, таке не розроблено до теперішнього часу.
Така протиправна бездіяльність відповідача заподіяла йому значних матеріальних та моральних збитків. Матеріальні збитки оцінює у 397180,32 грн., а моральні 100000 грн.
Посилаючись на дані обставини просив постановити рішення, яким бездіяльність Міністерства оборони визнати протиправною та стягнути з відповідача в його користь в рахунок погашення матеріальних та моральних збитків 497180, 32 грн.
Постановою Мукачівського міськрайонного суду, від 26 квітня 2006 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Будучи незгідним з даною постановою позивач ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, ОСОБА_1, в апеляційній скарзі ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог.
В суді апеляційної інстанції позивач апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.
Справа розглянута, в порядку ч. 4 ст. 196 КАС України, у відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, однак повторно в судове засідання не з'явився.
Заслухавши апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача суд першої інстанції виходив з того, що Закон надає право позивачу отримати безвідсотковий кредит на придбання чи будівництво житла, однак на час звернення позивача до суду порядок надання такого кредиту не встановлений і такий встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З цим висновком суду погодитися в повній мірі не можна.
Відповідно до п. 7 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" позивач, як ветеран військової служби, що потребує поліпшення житлових умов і перебуває на квартирному обліку має право на отримання безвідсоткового кредиту на індивідуальне житлове (кооперативне) будівництво чи придбання житла з урахуванням встановленої законодавством норми жилої площі на сім'ю і погашенням його в повному розмірі за рахунок Міністерства оборони України.
Згідно ст. 13 Закону Кабінет Міністрів України протягом одного місяця з дня введення в дію цього Закону (1 січня 1999 року) зобов'язаний розробити та прийняти нормативно-правові акти для забезпечення дії Закону, в тому числі і положення про порядок надання безвідсоткових кредитів ветеранам військової служби.
Встановлено, що питання розробки положення Кабінетом Міністрів було доручено Міністерству оборони України, яке по сьогоднішній день положення не розробило і не передало його для розгляду та затвердження Кабінету Міністрів.
Зволікання (бездіяльність) відповідача протягом такого тривалого часу визнати законним не можна. Позов в частині визнання бездіяльності Міністерства оборони України щодо зволікання у розробці нормативно-правового акту про порядок надання ветеранам військової служби безвідсоткового кредиту для будівництва чи придбання житла слід визнати протиправним.
Колегія суддів констатує, що висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання бездіяльності відповідача протиправною не відповідають обставинам справи, що згідно п. З ч. 1 ст. 202 КАС України, є підставою для скасування постанови суду в цій частині та ухвалення нової постанови про задоволення вимоги позивача.
Не вірно, на думку колегії суддів, суд першої інстанції визначив та стягнув з позивача в користь держави 4971,80 грн. судових витрат.
В порушення ч. 1 ст. 88 та п.З ч. З Прикінцевих та перехідних положень КАС України суд першої інстанції не врахував майновий стан позивача і не звільнив його від належних до оплати судових витрат.
В цій частині постанова суду також підлягає скасуванню із ухваленням нової постанови про звільнення позивача від сплати судових витрат.
Що стосується постанови суду в частині відмови позивачу у задоволенні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди, колегія суддів вважає, що в цій частині висновки суду ґрунтуються на законі та матеріалах справи.
Позивач, в супереч ст. 71 КАС України, не довів тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги про стягнення шкоди, а тому постанова суду першої інстанції в цій частині є законна та обґрунтована.
Керуючись ст.ст. 160,198, 202,207 КАС України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Мукачівського міськрайонного суду від 26 квітня 2006 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання бездіяльності Міністерства оборони України щодо зволікання у розробці нормативно-правового акту про надання кредиту ветеранам військової служби скасувати та в цій частині ухвалити нову постанову, якою:
Бездіяльність Міністерства оборони України щодо розробки нормативно-правового акту про надання безвідсоткового кредиту на індивідуальне житлове будівництво чи придбання житла ветеранам військової служби визнати протиправною.
Зобов'язати Міністерство оборони України протягом місяця, з дня набрання законної сили даної постанови, розробити та направити на затвердження Кабінету Міністрів України нормативний акт про встановлення порядку надання безвідсоткових кредитів ветеранам військової служби на індивідуальне (кооперативне) будівництво чи придбання житла відповідно до п. 7 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Постанову Мукачівського міськрайонного суду від 26 квітня 2006 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави державного мита в розмірі 4971,8 грн. скасувати звільнивши позивача від судових витрат повністю.
В решті постанову залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.