Справа 2-64/07

РІШЕННЯ

Іменем України

м. Скадовськ                                                                           06 березня 2007 року

Скадовський районний суд Херсонської області в складі:

головуючої судді                     - Ведмідської Н.І.

при секретарі               - Талановій В.П.

за участю представника позивача ОСОБА_3 представника відповідача ОСОБА_4 розглянувши    у відкритому судовому засіданні    цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання договору дійсним та визнання права власності на житловий будинок, -

ВСТАНОВИВ:

20.10.2006 року позивачка звернулася в суд з позовною заявою до відповідача про визнання договору дійсним та визнання права власності на житловий будинок, в якій просила визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 укладений 20 липня 2006 року між нею та відповідачем, а також визнати за нею право власності на зазначений житловий будинок.

До судового засідання позивачка з'явилася, позовні вимоги підтримала, та в обґрунтування пояснила, що в березні 2006 року їй від ОСОБА_5 стало відомо, що після смерті його матері, він успадкував житловий АДРЕСА_1 який після отримання правоустановчих документів бажає продати за 3000 доларів США, або за еквівалентну суму у гривнях. Вона домовилася з відповідачем про купівлю цього будинку.З метою прискорення оформлення правоустановчих документів відповідача, на її прохання відповідач 01.03.2006 року видав їй доручення на право оформлення спадкових прав та право продажу за ціну та на умовах за її розсудом, вказаний житловий будинок. Після цього вона віддала відповідачеві завдаток за будинок у сумі 1000грн. Під час оформлення спадкових прав відповідача вона ще неодноразово різними сумами віддавала відповідачеві гроші за будинок, що взагалі становить 3500 грн., про отримання яких відповідач написав розписку. Залишок суми - 7000грн. вона пообіцяла сплатити йому пізніше, після продажу автомобіля. Вона розуміла, що 3500грн. та обіцяні 7000 грн. не дорівнюють за еквівалентом 3000 доларів США, але різницю між обумовленою вартістю будинку та цими сумами, вони з відповідачем домовилися вважати її витратами на оформлення документів щодо спадкових прав та надання йому інших послуг. У вересні 2006 року ОСОБА_5 скасував доручення та ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу будинку.

Представник позивача позов підтримав та вважає що він підлягає задоволенню так як сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, позивачка частково виконала договір, а відповідач ухиляється від нотаріального його посвідчення.

Відповідач, до судового засідання з'явився, позов не визнав, та пояснив, що він дійсно після отримання спадщини мав бажання продати позивачці будинок за 3000 доларів США, або у гривнях за еквівалентом, що становить приблизно 15000грн. Він дав згоду на оформлення позивачкою документів щодо права спадщини, для чого видав їй довіреність. В якості авансу позивачка передавала йому різними частками гроші, сума яких на період 20.07. 2006 року склала 3500 грн. При цьому вона повідомила, що остаточні 7000 грн. сплатить після продажу автомобіля. Після його підрахунку виявилося, що наданий йому аванс та обіцяні 7000 грн. навіть приблизно за еквівалентом не дорівнюють 3000 доларів США, тобто раніше обумовленій вартості будинку. Про продаж будинку за іншою, нижчою вартістю він з позивачкою не домовлялися. Ніякі послуги позивачка йому не надавала та витрат щодо оформлення його спадкових прав не несла. Прийшовши до висновку, що позивачка не сплатить йому й обіцяні 7000 грн., він у вересні скасував довіреність та вважає, що позивачка намагалася його обманути. Він згоден повернути всі отримані від позивачки гроші.

Представник позивача вважає позов необгрунтованим, так як сторони не тільки не виконали умови договору, а саме остаточно не розрахувалися за майно, а й взагалі не досягли згоди щодо істотних його умов, тобто вартості будинку. На час отримання грошей, відповідач не був власником будинку, як не є ним на теперішній час. Таким чином він позбавлений права укладати щодо цього будинку будь-які угоди.

Окрім цього позивачка просить визнати дійсним договір купівлі-продажу укладений 20.07.2006 року між нею та відповідачем, тоді як на той час на підставі діючої довіреності від 01.03.2006 року, вона була представником відповідача, а представник згідно з законодавством не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє у своїх інтересах.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки судом встановлено наступне:

15.05.1994 року померла мати відповідача ОСОБА_5, що підтверджено свідоцтвом про смерть І-КГ № НОМЕР_1 від 30.08.2006 року.

Згідно довідки БТІ, АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_5.

 Відповідач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини 01.03.2006 року та у зв'язку з пропуском строку прийняття спадщини, у видачі свідоцтва про право на спадщину йому відмовлено.

Відповідач не заперечує про те, що мав намір продати будинок після оформлення права на спадщину за 3000 доларів США або у гривнях за еквівалентом та отримав від позивачки до укладення договору лише 3500 грн.

Таким чином , суму передану позивачкою відповідачеві слід вважати авансом, а не завдатком, як вказує позивачка, тому що вона не є сумою сплаченою в рахунок належних з неї як з боржника платежів.

Згідно з нотаріально посвідченою довіреністю від 01.03.2006 року, позивачці надано право представляти відповідача при оформленні спадкових прав та продажі на свій розсуд житлового АДРЕСА_1. Вказану довіреність скасовано відповідачем лише в вересні 2006 року і це сторони не оспорюють.

Згідно ч.3 ст.238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах.

Суд вважає, що вимога позивачки про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, який на її думку було укладено 20.07.2006 року між нею та відповідачем під час коли вона була представником відповідача, суперечить діючому законодавству.

Відповідно до ч.2ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна з сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

В судовому засіданні не знайшли своє об'єктивне підтвердження доводи позивачки про те, що вона з відповідачем дійшла згоди щодо істотних умов договору купівлі-продажу.

Так сплачені позивачкою відповідачеві 3500грн. та обіцяні 7000 грн. не дорівнюють за еквівалентом 3000 доларів США. Згідно довідки Скадовського відділення ВАТ'Державний ощадний банк України", на 20.07.2006 року офіційний курс долара США складав 505грн. за 100 доларів., комерційний курс складав 500-507 грн. за 100 доларів США. Таким чином 3000 доларів США на 20.07.2006 року становило відповідно 15000- 15210 грн.

Відповідач заперечував проти того, що він погодився зменшити вартість будинку, або зарахувати недоплачену позивачкою різницю на рахунок отриманих від неї послуг та витрат щодо оформлення його спадкових прав.

Позивачка не надала судові будь-яких доказів з приводу наданих відповідачеві послуг та понесених витрат у зв"язку з оформленням спадкових прав відповідача.

Таким чином, доводи позивачки з цього приводу свого об'єктивного підтвердження  не знайшли.

Суд вважає, що за таких обставин не можна вважати, що сторони досягли домовленості щодо істотних умов договору, тобто вартості будинку.

Той факт, що позивачкою не    сплачено відповідачеві навіть обіцяні 7000 грн., дає право вважати,

що нею не виконані істотні умови договору навіть у її суб'єктивному розумінні.

У зв'язку з тим, що умова про вартість предмету купівлі-продажу є істотною умовою договору, слід

вважати, що сторони щодо цієї умови не домовилися.

З ч.1ст.317 ЦК України вбачається, що право розпоряджатися майном належить власникові. Тобто, тільки власник має право визначити юридичну долю майна, в тому числі продати її.

Враховуючи, що АДРЕСА_1 на теперішній час належить ОСОБА_5. Відповідач власником майна не є, його позбавлено права вчиняти будь-які угоди з приводу розпорядження цім майном. З цього виходить, що відповідач не може бути учасником договору, який позивачка просить визнати дійсним.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України суд ,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1про визнання договору дійсним та визнання права власності на житловий будинок - відмовити .

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області через Скадовський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення або протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.