ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 р.Справа № 440/4527/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2019 року, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, повний текст складено 11.02.19 року по справі № 440/4527/18

за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2

до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області , Диканського районного сектора Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 звернулися до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області , Диканського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог посилалися на те, що неповнолітній ОСОБА_2 просить органи державної міграційної служби оформити паспорт громадянина України у формі книжечки. Позиач особисто звертався до територіального підрозділу ДМС в Полтавській області із заявою видати паспорт у формі книжечки. Листом Диканського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 02.11.2018 року повідомлено заявника про те, що паспорт громадянина України видається виключно у формі картки. Таким чином, на думку позивача, територіальний підрозділ у спірних правовідносинах прийняв неправомірне рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки та не навів будь-яких підстав (визначених законом) для відмови в його оформленні.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2019 р. адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області , Диканського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Диканського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області щодо відмови у оформленні та видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ. Зобов`язано Диканський районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Диканським районним сектором Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права; судом першої інстанції неправильно вирішено спір по суті, при прийнятті рішення суд першої інстанції керувався виключно доводами позивача та не брав до уваги доводи відповідачів, що свідчить про неповне з`ясування обставин, які мають суттєве значення для справи. Вказує, що відповідачем розглянуто заяву - звернення, листом від 02.11.2018 за № 5322-18443/5322-18 про результати розгляду поінформовано заявників у визначені законодавством порядку та строки, надавши відповідне роз`яснення щодо оформлення паспорта громадянина України. А тому вважає, що відповідачем у рамках спірних правовідносин дотримано вимог законодавства про звернення громадян у повному обсязі. Отже, права позивача не порушено рішеннями, діями або бездіяльністю, а його заяву розглянуто відповідачем у строки та порядку, передбачені законодавством про звернення громадян. Вказує, що з 1 листопада 2016 року і до сьогодні правове регулювання спірних відносин є таким, що для оформлення паспорта громадянина України в іншій формі, ніж у формі ID картки, вже немає законних підстав. Позиція УДМС в зазначеній справі підтверджується судовою практикою, зокрема, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 у справі № 802/2284/17-а, постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018 у справі № 802/2561/17-а. На підставі вищевикладеного просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Від ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначають, що дана справа відповідає ознакам зразкової справи № 806/3265/17, що розглядалася Верховним судом. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також просять розгляд справи провести без участі позивача та його представників.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи.

Позивачі в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибули про дату, час та місце розгляду справи повідомлені заздалегідь та належним чином.

Представник управління Державної міграційної служби України в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 02.11.2018 року до Диканського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області звернулись ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с. Стасі, Диканський район, Полтавська область) та його батьки ОСОБА_1 , ОСОБА_3 із заявою про оформлення ОСОБА_2 паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховною Ради України від 26.06.1992 року (а.с. 42-47).

До заяви від 02.11.2018 року були додані дві фотокартки для оформлення паспорту, копія свідоцтва про народження заявника, копії паспортів батьків заявника(/а.с.42). При собі заявники мали оригінали вказаних документів, що не заперечується відповідачем та підтверджується показами свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_4

Листом Диканського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 02.11.2018 за № 5322-18443/5322-18 заявників повідомлено, що відсутні законні підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.

Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо оформлення паспорту громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у формі паспортної книжечки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у зразковій справі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що ОСОБА_5 за своїми релігійними переконаннями відмовляється від оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки, оскільки така картка містить в собі безконтактний електронний носій із персональними даними, від обробки яких вона відмовляється. Посилається також на норми Закону України "Про громадянство України", Положення про паспорт громадянина України, відповідно до яких передбачено дві форми паспорта: книжечка і картка, і ОСОБА_5 реалізувала своє право на отримання паспорту у формі книжечки шляхом подання відповідної заяви до територіального підрозділу міграційної служби.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 32 Основного Закону не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частин першої, другої статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. За змістом частини четвертої цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Відповідно до статті 3 Закону № 987-XII кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №987-XII громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується. За змістом частини третьої цієї статті, ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з частинами другою, десятою статті 5 Закону № 987-XII церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Релігійна організація зобов`язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку.

За змістом частини першої статті 92 Основного Закону, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 року № 2235-III (далі Закон № 2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до статті 5 Закону № 2235-III, постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується .

Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Водночас, Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року № 5492-VI (надалі Закон № 5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно зі статтею 13 Закону № 5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.

Відповідно до частин 2, 4, 6 статті 14 Закону № 5492-VI, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

Отже, вказаним Законом також передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.

Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб`єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.

Відповідно до частини сьомої статті 16 Закону № 5492-VI, уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо:

1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;

2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);

3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа;

4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Отже, зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа. Вказаним Законом не передбачено визначення поняття "документ", і разом з цим в силу положень ст.21 цього Закону визначено, що паспортом громадянина України є документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Відтак, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області , Диканського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області у своєму листі на звернення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 зобов`язане було вказати одну з вище перерахованих підстав для відмови у оформленні паспорта ОСОБА_2 у формі книжечки, оскільки паспорт громадянина України в розумінні статті 21 вказаного Закону є документом.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області , Диканського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області своїм листом лише повідомили заявнику про те, що паспорт громадянина України по досягненню відповідного віку видається у формі картки.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про наявність протиправної бездіяльності Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області , Диканського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області щодо не оформлення паспорту громадянина України ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки.

Відтак, зважаючи на те, що Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Диканського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області не наведено жодних зауважень щодо поданої заяви та доданих до неї документів, з урахуванням ст.16 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області , Диканського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області проявили бездіяльність щодо не оформлення ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" також передбачено можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки.

Тому, не вбачається відсутності у Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Диканського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області можливості видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Диканського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області своїми діями щодо не оформлення паспорта громадянина України ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки порушують її особисті права, що не відповідає основоположним приписам Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року).

Беручи до уваги суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову дозволяє отримати паспорт громадянина України у тому вигляді, як того просить позивач), а також правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № Пз/9901/2/18 (№806/3265/17).

Зважаючи на положення статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 19 вересня 2018 року у згаданій зразковій справі, є обов`язковим для судів при ухваленні рішень у типових справах.

За правилами статті 291 КАС суди повинні враховувати висновки Верховного Суду у зразковій справ під час ухвалення рішення у типовій справі.

При цьому колегія суддів зазначає, що в рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № Пз/9901/2/18 зазначено право будь якого громадянина надавати чи не надавати згоду на відповідну обробку персональних даних, тому наявність чи відсутність релігійних переконань, в даній справі, не потребує доведення, оскільки первинною є саме наявність чи відсутність згоди на відповідну обробку персональних даних.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір по суті, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. На думку Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що законодавець, приймаючи Закон України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Аналізуючи вищенаведене, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області , Диканського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області своїми діями прямо порушують права ОСОБА_2 передбачені статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, оскільки неоформлення йому паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, обмежує його права, що встановлені законом, і не є необхідними в демократичному суспільстві.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 806/3265/17, колегія суддів приходить до висновку що вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 , слід задовольнити і для належного захисту порушених прав позивача слід зобов`язати Диканський районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області оформити та видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює твердження відповідача, що Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області , Диканського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області не приймалось рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України в формі книжечки, а заява ОСОБА_2 була розглянута Управлінням Державної міграційної служби України в Полтавській області , Диканського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області як звернення у межах строку визначеного ЗУ «Про звернення громадян» та надано позивачу письмову відповідь на його заяву з відповідними роз`ясненнями щодо оформлення та видачі паспорту громадянина України.

Так дійсно такі роз`яснення наявні, але визначено у відповіді, що при наданні вказаних документів видаються паспорти лише у формі ІD-картки, що обґрунтовано розцінене позивачем як відмова у оформленні і видачі паспорту у формі паспортної книжечки.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що позивач фактично оскаржує протиправну бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області , Диканського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, яке повинно було вчинити відповідні дії для надання можливості ОСОБА_2 отримати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, при її первинному зверненні.

Крім того, як вже було зазначено вище, жодних зауважень щодо поданої заяви та доданих до неї документів відповідь Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Диканського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області не містить.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до копії заяви ОСОБА_2 від 23.10.2018р. про видачу паспорта громадянина України, документи для отримання паспорта громадянина України надані ОСОБА_2 в повному обсязі згідно додатків до заяви про видачу паспорта (а.с. 11).

Актів Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області , Диканського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про відсутність зазначених в додатках до заяви документів до суду не надано.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в Листі від 02.11.2018 № 5322-18443/5322-18 Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області , Диканського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області відсутні посилання на те, що заява ОСОБА_2 від 23.10.2018р. про видачу паспорта громадянина України була розглянута в порядку передбаченому Законом України "Про звернення громадян".

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що яким би чином не була розглянута заява ОСОБА_2 від 23.10.2018р. про видачу паспорта громадянина України, вона не змінює її суть, як заяви про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки.

Щодо посилань Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області , Диканського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на те, що видача паспорта у формі книжечки вже не є можливою, колегія суддів зазначає наступне.

В силу прямої дії ст.21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 22 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначено у ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

При цьому, як передбачено у ст.35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Вказане повністю кореспондується із ст.9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, якою передбачено, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Як зазначено вище, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено два рівнозначних альтернативних варіанта оформлення документа, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, а саме: паспорт у вигляді паспортної книжечки або паспортна картка.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" також передбачено можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки.

Отже, відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (п.125 Рішення Європейського суду з прав людини від 01.07.2014 року по справі "S.A.S. проти Франції" (заява № 43835/11).

Тобто, відмова управління Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області , Диканського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області у видачі паспорта у формі книжечки ОСОБА_2 , не оформлення такого паспорту, прямо порушує її права, передбачені ст.9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки не оформлення їй паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки саме через її релігійні переконання, які не призводять до негативних наслідків тих чи інших людей та не спрямовані проти цих людей чи держави, обмежує її права, що встановлені законом, і не є необхідними в демократичному суспільстві.

Щодо зобов`язання саме Диканський районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області вчинити певні дії та оформити і видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 10 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру) у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів".

В даному випадку ОСОБА_2 звернулася з заявою про видачу паспорта безпосередньо до територіального підрозділу Управління Державної міграційної служби в Полтавській області до Диканського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, що не заперечується сторонами. Таким чином, ці дії повинні бути вчинені саме Диканським районним сектором Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на рішення сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 у справі № 802/2284/17-а, Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018 у справі № 802/2561/17-а є не обґрунтованим. Дані судові рішення не є рішенням, які є обов`язковими до виконання, та таким що мають преюдиційне значення для вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2019 року по справі № 440/4527/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров

Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Н.С. Бартош

Повний текст постанови складено 03.06.2019 року