22-ц/804/1623/19

265/4024/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2019 року м. Маріуполь

Єдиний унікальний номер 265/4024/17

Номер провадження 22-ц/804/1623/19

Донецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Ткаченко Т.Б. (суддя-доповідач), Зайцевої С.А., Попової С.А.

Секретар - Єфремова О.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі -

ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 квітня 2018 року, у складі судді Мельник І.Г., повний текст судового рішення складений 03 квітня 2018 року,

у справі за позовом ОСОБА_1 ,

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3

про виселення та вселення,

В с т а н о в и в:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому, посилаючись на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , в якій на даний час мешкають відповідачі проти його волі, будучі членами колишнього власника вказаної квартири, просив виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вказаної кварти, а його вселити в квартиру.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення та вселення задоволено частково.

Виселено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 .

В іншій частині заявлених вимог - відмовлено.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 352,40 грн., тобто по 176,20 грн. з кожного.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 квітня 2019 року заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 квітня 2018 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення та вселення, залишено без задоволення.

Не погоджуючись з даним заочним рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції.

Зокрема зазначає, що позивач звертаючись до суду з позовом про виселення її та ОСОБА_2 та вселення його у спірну квартиру, зазначаючи що він є її власником, надав витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, відповідно до якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 26 квітня 2002 року, реєстровий номер 1682, та Інформаційну довідку з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17 квітня 2012 року.

Разом з тим, рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 01 квітня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 13 жовтня 2005 року та ухвалою Верховного Суду України від 3 жовтня 2007 року, укладені між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 біржовий контракт № 37 від 24 квітня 2002 року, між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 біржовий контракт № 806 від 25 квітня 2002 року та договір купівлі-продажу від 26 квітня 2002 року, укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_1 визнано недійсними, сторони приведені у первісний стан.

Зазначає, що суду необхідно було більш повно дослідити обставини справи.

На виконання ст. 360 ЦПК України позивачем відзив на апеляційну скаргу надано не було, але відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення та запис в книзі телефонограм апеляційного суду за №№ 1285, 1286 (т.2 а.с.35, 36, 60). З заявою про відкладення розгляду справи до суду не звернулися.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3 та її представника - ОСОБА_7 , які просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, матеріали цивільної справи № 2-2632/09 за позовом прокурора Орджонікідзевського району м.Маріуполя Донецької області, в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а рішення в частині задоволення позову про виселення відповідача ОСОБА_3 з квартири та стягнення судового збору підлягає скасуванню з таких підстав.

Відповідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Правомірність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про виселення з квартири ОСОБА_2 та відмови у задоволенні позову про вселення позивача у квартиру, сторонами не оскаржується, не є предметом даного апеляційного оскарження, в зв`язку з чим законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині апеляційною інстанцією не перевіряється, виходячи з меж перегляду справи в порядку апеляції.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до положень ч.1 ст.376 ЦПК України, є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч.1, ч.2, ч.5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що цим положенням рішення суду в оскаржуваній частині не відповідає, враховуючи наступне.

Відповідно до положень ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України власник має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права будь-яким способом, що відповідає змісту порушеного права.

Судом першої інстанції встановлено, що право власності позивача на квартиру АДРЕСА_1 , яке підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Маріупольського БТІ від 14 серпня 2003 року, набуте ним на підставі договору купівлі- продажу від 26 квітня 2002 року, реєстровий номер 1682, що також вбачається з інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17 квітня 2012 року.

Факт реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по АДРЕСА_1 підтверджується відомостями Лівобережного районного відділу надання адміністративних послуг.

Після придбання спірної квартири, позивач у ній не мешкав, а відповідачі залишаються там зареєстрованими, не будучі при цьому членами сім`ї ОСОБА_1

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не було доведено наявність між сторонами будь-яких договірних відносин щодо порядку користування спірною квартирою та дійшов висновку, що позивач, як новий власник кв. АДРЕСА_1 , відповідно до положень ст. 391 ЦК України має право вимагати від відповідачів усунути перешкоди у користуванні належною йому власністю. Оскільки заявлені позовні вимоги про виселення відповідачів з спірної квартири передбачають позбавлення їх права користування таким жилим приміщенням, то такі вимоги ОСОБА_1 відповідають обсягу його порушеного права власності. Відповідачі на вимогу позивача, як спірної квартири, повинні звільнити її, бо своїми діями створюють перешкоди ОСОБА_1 у вільному користуванні та розпорядженні належним йому нерухомим майном.

З таким висновком апеляційний суд не може погодитись виходячи з наступного.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 2 січня 2002 року, квартира АДРЕСА_1 на праві приватної, спільної сумісної власності належала ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (т.2 а.с.40).

24 квітня 2002 року на Універсальній товарній біржі «Ново-Олександрівська» між ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено біржовий контракт № 37 про продаж квартири АДРЕСА_1 (т.2 а.с.42).

25 квітня 2002 року на Універсальній товарній біржі «Гарант-Україна» між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено біржовий контракт № 806 про продаж квартири АДРЕСА_1 (т.2 а.с.41).

На підставі договору купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 26 квітня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області, Рябоконь Ю. С. за реєстром номером 1682, останній придбав квартиру АДРЕСА_1 ( т.2 а.с.43).

Зазначена квартира 14 серпня 2003 року зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26 квітня 2002 року , реєстровий номер 1682 (т.1 а.с. 13, 39, 40, т.2 а.с.44).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 1 квітня 2005 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Донецької області від 13 жовтня 2005 року та ухвалою Верховного Суду України від 3 жовтня 2007 року, позов прокурора Орджонікідзевського району міста Маріуполя в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 задоволено.

Визнано угоди недійсними та приведено сторони у первісний стан. Визнано за ОСОБА_4 , ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 (т.2 а.с.45-48, 50-51).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 серпня 2009 року рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 1 квітня 2005 року по цивільній справі за позовом прокурора Орджонікідзевського району міста Маріуполя Донецької області, діючого в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , про визнання угод купівлі - продажу недійсними, скасовано за нововиявленими обставинами (т.2 а.с.52).

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2009 року позов задоволено.

Визнано недійсним біржовий контракт № 37 від 24 квітня 2002 року, укладений на Універсальній товарній біржі «Ново-Олександрівська» від імені ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та від імені ОСОБА_5 про продаж квартири АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 10926 гривень.

Визнано недійсним біржовий контракт № 806 від 25 квітня 2002 року, укладений на Універсальній товарній біржі «Гарант-Україна» від імені ОСОБА_5 та від імені ОСОБА_6 про продаж квартири АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 10926 гривень.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 1682 від 26 квітня 2002 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_1

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 10 926 гривень.

Визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (т.2 а.с.54-55).

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 23 квітня 2012 року заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2009 року скасовано.

Позов прокурора Орджонікідзевського району міста Маріуполя Донецької області, діючого в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі -продажу (біржовий контракт № 37) від 24 квітня 2002 року, укладений на Універсальній товарній біржі «Ново-Олександрівська» між ОСОБА_4 , яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_2 , та ОСОБА_5 , в частині купівлі-продажу 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 .

У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу (біржового контракту № 37) від 24 квітня 2002 року в частині продажу іншої ? частини вказаної квартири, належної ОСОБА_4 , вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу (біржового контракту № 806 ) від 25 квітня 2002 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , договору купівлі, договору купівлі-продажу від 26 квітня 2002 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , та вимог про приведення сторін в первісний стан відмовлено (т.2 а.с.56).

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 серпня 2012 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 скасовано рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 23 квітня 2012 року, рішення районного суду залишено в силі (т.2 а.с.57-58).

За положеннями ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст.317 ЦК України).

Згідно ч.2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Звертаючись до суду з позовом про виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_1 , позивач послався на те, що він є власником цієї квартири, а відповідачі здійснюють йому перешкоди у користуванні квартирою, чим порушують конституційне право користуватися своєю власністю.

На підтвердження тієї обставини, що позивач є власником спірної квартири, останній надав до матеріалів справи копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14 серпня 2003 року та інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17 квітня 2012 року, з яких вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано 14 серпня 2003 року на підставі договору купівлі-продажу від 26 квітня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області, Рябоконь Ю.С . за реєстром номером 1682.

Разом з тим, під час апеляційного провадження встановлено, що на підставі заочного рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2009 року, залишеним в силі ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 серпня 2012 року, угоди щодо відчуження спірної квартири, у тому числі і договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 1682 від 26 квітня 2002 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , визнано недійсними, та визнано право власності на вказану квартиру за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Зазначені обставини не були доведені позивачем до суду та залишилися поза увагою суду.

З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає, що позивачем ОСОБА_1 не доведено порушення відповідачами його права власності на спірну квартиру, за захистом якого він звернувся до суду з даним позовом і що воно підлягає захисту.

Надані позивачем до матеріалів справи копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме від 14 серпня 2003 року та копія інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17 квітня 2012 року не можуть бути підтвердженням того факту, що ОСОБА_1 на час звернення до суду з даним позовом є власником квартири АДРЕСА_1 .

Згідно ст.2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952 - ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон України № 1952 - ІV) - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру було зареєстровано на підставі договору купівлі- продажу від 26 квітня 2002 року, реєстровий номер 1682, який в подальшому був визнаний недійсним, та визнано право власності на вказану квартиру за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Порядок внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передбачено Законом України № 1952 - ІV, відповідно до якої, реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень.

Переглядаючи справу в межах заявленого позову та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_3 зі спірної квартири підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції про задоволення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення зі спірної квартири, останнім не оскаржується.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виселення не підлягають задоволенню, відсутні підстави для стягнення з останньої судового збору.

За таких обставин підлягає скасуванню і рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 судового збору в дохід держави в розмірі 176 гривень 20 копійок.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 квітня 2018 року скасувати в частині задоволення позову про виселення ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 та в частині стягнення з неї судового збору та ухвалили у відповідній частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виселення відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 31 травня 2019 року.

Судді: Т.Б.Ткаченко

С.А. Зайцева

С.А.Попова