У х в а л а

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 14 червня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 січня 2007 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 164 КК України на один рік обмеження волі.

Постановлено стягнути із засудженого на користь потерпілої ОСОБА_2 6025 гривень 85 копійок на відшкодування матеріальної шкоди.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 січня 2005 року коштів на утримання трьох дітей.

           У касаційному поданні прокурор зазначає, що суд, приймаючи рішення про відшкодування засудженим шкоди, фактично повторно стягнув з ОСОБА_1 заборгованість по аліментам, яка повинна бути ним виплачена відповідно до рішення суду. Просить вирок місцевого суду в частині задоволення цивільного позову скасувати, а справу в цій частині -  закрити.

           Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який просив скасувати судове рішення в частині стягнення із засудженого заборгованості по аліментах і справу в цій частині закрити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні ним зазначеного у вироку злочину підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_2, поданням державного виконавця  Гушмана І.Ю., довідкою-розрахунком про заборгованість по аліментах, зобов'язанням ОСОБА_1 про погашення заборгованості по аліментах.       

          Дії ОСОБА_1 судом правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 164 КК України.

          Разом з тим, колегія суддів вважає, що вирок у частині стягнення із засудженого заборгованості по аліментах підлягає скасуванню з таких підстав.

          Відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК України особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.

             Як видно з вироку, суд стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 не матеріальну шкоду, заподіяну злочином, а заборгованість по аліментах на дітей.

         Приймаючи таке рішення, суд не врахував, що порядок стягнення аліментів та заборгованості по них визначений ст.ст. 194-195 Сімейного кодексу України та ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до вказаних положень закону заборгованість по аліментах визначається державним виконавцем і стягується за виконавчим листом, виданим на підставі рішення про стягнення коштів на утримання дитини.

         Оскільки суд повторно стягнув з ОСОБА_1 суму, яка має бути ним виплачена в порядку виконання рішення суду про стягнення аліментів, вирок місцевого суду в цій частині підлягає скасуванню, а справа -  закриттю.

          Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, 

у х в а л и л а :

           касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.

           Вирок Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 січня 2007 року щодо ОСОБА_1 в частині стягнення із засудженого заборгованості по аліментах в сумі 6025,85 гривень скасувати  і справу в цій частині закрити.

         У решті зазначене судове рішення залишити без зміни.

С у д д і: 

          Кривенда О.В.                       Мороз М.А.                     Пошва Б.М.