У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

                Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

     Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 червня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням  прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Городоцького районного суду Львівської області від 5 грудня 2005 року, яким

                                    ОСОБА_1,

      ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

      громадянина України,

      раніше не судимого,

-  виправдано за ч.1 ст.14, ч.1 ст.201, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358  КК України на підставі п.2 ст.6 КПК України  за відсутністю в його діях складу злочинів. 

    Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 4 квітня 2006 року вирок залишено без зміни.

    ОСОБА_1 було обвинувачено в тому, що він 5.08.2003р., знаходячись в Бельгії  м. Вільброк, з метою особистого використання, на бланках фірми “THEMAR TRUCKS N.V.” підробив фактури № НОМЕР_1 і  № НОМЕР_2, зазначивши ціну автомобілів “MERSEDES-BENZ-1317 L” та “FORD TRANSIT” відповідно 1500 євро і 1100 євро, при їх дійсній вартості 6 150 євро  та 1 937 євро, а також у використанні цих підроблених документів.

    Крім того, 9.08.2003р. ОСОБА_1, знаходячись на митному пості ”Шегині” Галицької митниці перемістив через митний кордон України  з приховуванням від митного контролю, шляхом надання митному органу завідомо неправдивих документів, ці автомобілі “MERSEDES-BENZ-1317 L” та “FORD TRANSIT”, використавши для цього підроблені ним фактури № НОМЕР_1 і  № НОМЕР_2, загальна вартість яких становить 50 148 грн., що є великим розміром.

    Виправдовуючи ОСОБА_1 за ч.1 ст.14, ч.1 ст.201, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358  КК України суд вказав, що він не підробив і не використовував документи, які зазначені в диспозиції  ч.1, ч.3 ст.358 КК України, оскільки подані  заповнені ним власноручно “фактури” належним чином не оформлені  і не містять усіх реквізитів, які б підтверджували здійснення ним купівлі автомобілів. Зокрема, не зазначено всіх даних щодо придбаного  автомобіля, факт отримання продавцем грошей від покупця, штампу і підпису особи, яка посвідчує цю дію. Крім того, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст.14, ч.1 ст.201 КК України, оскільки у зв'язку з порушенням працівником митниці Бушуновим О.П. технологічної схеми здіснення митного контролю, який не роз'яснив ОСОБА_1 і не дав йому можливості заповнити митні декларації, процедура митного контролю щодо ОСОБА_1 розпочата не була, а отже він і не міг приховувати від  митного контролю куплені ним автомобілі.

    У  касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції,  порушує питання про перегляд вироку  і ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 у зв'язку з  неправильним застосуванням кримінального закону. Посилається на те, що апеляційним судом не враховано, що суд першої інстанції не застосував закон, який підлягав застосуванню, а саме ч.1 ст.14, ч.1 ст.201, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358  КК України, оскільки вина ОСОБА_1 матеріалами справи доведена. Вважає, що судами не дано належної оцінки доказам вчинення ним підроблення і використання завідомо підроблених документів. Стверджує, що висновки суду про неправомірність дій інспектора Бушунова О.П. не відповідають вимогам Митного кодексу України та нормативно-правовим актам, що регулюють діяльність Галицької митниці. Судом безпідставно виправдано  ОСОБА_1 за ч.1 ст.14, ч.1 ст.201 КК України. Просить вирок і ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

   Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання задоволенню не підлягає  з таких підстав.

    Висновки суду щодо виправдання ОСОБА_1 за  ч.1 ст.14, ч.1 ст.201, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358 КК України ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, які детально викладені  у вироку і яким суд дав належну оцінку.

     Доводи у  поданні про те, що судом не дана належна оцінка доказів та неправильно застосовано кримінальний закон, ретельно перевірялись в апеляційному порядку і обґрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам справи, про що наведено відповідні мотиви прийняття такого рішення  ухвалі апеляційного суду.

      Як  видно із вироку, суд відповідно до вимог ч.4 ст.334 КПК України  дав належну оцінку доказам у справі і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочинів, передбачених  ч.1 ст.14, ч.1 ст.201, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358 КК України з наведенням відповідних мотивів.   Апеляційний суд відповідно до вимог ст.377 КПК України  перевірив висновки суду першої інстанції і визнав їх обгрунтованими.

      Крім того, відповідно до вимог ст. 398 КПК України фактичні обставини справи, які встановлені судами першої і апеляційної інстанції не є предметом  перевірки касаційним судом. 

     Підстав до перегляду  судових рішень, з мотивів викладених у поданні, не вбачається.

                            Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

                                                       у х в а л и л а:

        У задоволенні касаційного подання  прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції,  про перегляд вироку Городоцького районного суду Львівської області від 5 грудня 2005 року та ухвали  апеляційного суду Львівської області від 4 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 -   відмовити.

                                                           Судді:

 Міщенко С.М.                  Косарєв В.І.                        Таран Т.С.