ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2006 р.
| № 29/374-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | М. Остапенка, |
суддів: | Є. Борденюк, В. Харченка, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Унікум” |
на постанову | від 09.03.2006 року |
Харківського апеляційного господарського суду |
у справі | № 29/374-05 |
за позовом | ТОВ “Унікум” |
до | Державного підприємства (ДП) “Харківський електромеханічний завод” |
про | стягнення 42 548,17 грн. |
В судове засідання прибули представники сторін: |
позивача | Сорокіна О.В. (дов. від 01.09.2005 року) |
Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами.
Між сторонами у справі укладені договори № 17/02 від 28.02.2001 року, № 4 від 27.07.2001 року, № 18/8 від 01.08. 2001 року, № 18/1 від 01.08.2001 року, № 19/8 від 06.08.2001 року, № 21/8 від 20.08.2001 року, № 21/10 від 01.10.2001 року, № 23/10 від 08.10.2001 року, № 24/10 від 15.10.2001 року та № 2/07 від 15.07.2002 року, відповідно до умов яких відповідач доручає, а позивач зобов'язується виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єктах відповідача.
ТОВ “Унікум” виконані зобов’язання за вищевказаними договорами перед ДП “Харківський електромеханічний завод”, зокрема, здійснені роботи на загальну суму 137 939,42 грн., що підтверджується актами прийняття - передачі виконаних робіт за серпень 2001 року (договір № 17/02), за липень 2001 року (додаткова угода до договору № 17/02), за серпень 2001 року, (договір № 4), за жовтень 2001 року (договір № 18/8), за липень 2001 року (договір № 18/1), за жовтень 2001 року (договір № 19/8), за жовтень 2001 року (договір № 21/8), за липень 2002 року (договір № 21/10), за жовтень 2001 року (договір № 23/10), за серпень 2002 року (договір № 2/07), за договором № 24/10 від 15.10.2001 року роботи зупинені у зв’язку з відсутністю фінансування.
Проте, відповідач в порушення умов договорів, відповідно до яких оплата вартості робіт здійснюється не пізніше 5 днів після повного закінчення робіт і підписання акта приймання виконаних робіт, а по договору підряду № 23/10 від 08.10.2001 року - повний розрахунок проводиться на протязі 10 банківських днів з дня підписання актів приймання-передачі робіт, вартість виконаних робіт оплатив лише частково, зокрема, на суму 105 474 грн.
За таких обставин, позивач просить господарський суд стягнути з ДП “Харківський електромеханічний завод” 32 465,42 грн. боргу за виконані роботи, 2 929,90 грн. пені, 3 993,25 грн. збитків від інфляції, 3 153,60 грн. річних, 2 600 грн. боргу за поставлені матеріали, 3 733,96 грн. вартості інвентарю, а також покласти на відповідача судові витрати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 28.11.2005 року у справі № 29/374-05 (суддя П. Тихий) позовні вимоги задоволені частково, з ДП “Харківський електромеханічний завод” на користь ТОВ “Унікум” стягнуто 25 405,96 грн. боргу, 3 124,93 грн. інфляційних, 2 195,07 грн. річних, 2 292,80 грн. пені, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При ухваленні рішення у справі господарський суд першої інстанції виходив з того, що строк позовної давності по вимозі щодо оплати вартості виконаних робіт в розмірі 7 059,46 грн. сплив в 2004 році, що є підставою для відмови в позові в цій частині.
Разом з тим, господарським судом Харківської області встановлено, що 17.04.2003 року між сторонами у справі підписаний акт звірки взаємних розрахунків, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем становить 25 405 грн. та, відповідно до пояснень сторін, виникла у зв’язку з виконанням зобов’язань за вищевказаними договорами, оскільки інших договорів між сторонами не існувало.
Положення ст. 264 Цивільного кодексу України встановлюють, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу.
Виходячи з наведеного, а враховуючи ненадання відповідачем доказів погашення визнаного боргу, позовні вимоги ТОВ “Унікум” в сумі 25 405,96 грн. визнані обґрунтованими відповідно до загальних умов виконання зобов’язань.
Беручи до уваги невиконання ДП “Харківський електромеханічний завод” зобов'язання по оплаті виконаних робіт терміни, встановлені договорами, господарським судом першої інстанції задоволені позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 2 292,80 грн., нарахування якої передбачено п.п. 6. 1., 6. 2. договорів.
Враховуючи положення ст. 625 ЦК України, господарським судом Харківської області задоволенні позовні вимоги ТОВ “Унікум” в сумі 3 124,93 грн., нараховані за індексами інфляції на суму основного боргу, а також 2 195,07 грн. річних.
У зв’язку з невірним розрахунком, в задоволенні позову щодо стягнення 637,10 грн. пені, 868,32 грн. індексу інфляції та 958,53 грн. річних відмовлено
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.2006 року (колегія суддів: В. Демченко, Ю. Такмаков, С. Барбашова) рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2005 року у справі № 29/374-05 скасоване, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
При ухваленні постанови у справі господарський суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Харківський апеляційний господарський суд зазначає, що в акті звірки розрахунків сторін станом на 17.04.2003 року без посилання на договір розмір боргу визначений у сумі 25 405,96 грн., і враховуючи, що інших договорів між сторонами протягом 2001-2003 років не укладалось, зазначена сума боргу в акті звірки свідчить про суму несплачених підрядних робіт за спірними договорами, до того ж, ДП “Харківський електромеханічний завод” не доведено здійснення оплати виконаних позивачем робіт за 2001-2003 р. р.
Відповідно до умов договорів № 18/1 від 01.08.2001року, № 19/8 від 06.08.2001 року, № 23/10 від 08.10.2001року та № 21/10 від 01.10.2001року оплата повинна здійснюватися не пізніше 5 днів після підписання акту приймання виконаних робіт.
Отже, беручи до уваги як останній акт прийнятих робіт за липень 2002 року, що підписаний 31 липня 2002 року, господарський суд апеляційної інстанції вказує на обов’язок здійснення відповідачем оплати робіт до 06.08.2002 року, а отже, саме з цього часу позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, проте звернувся з даним позовом лише 16.09.2005 року.
Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, що виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст. 76 ЦК УРСР).
Враховуючи наведене, Харківський апеляційний господарський суд доходить висновку, що трирічний строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості по оплаті вартості виконаних робіт сплинув 06.08.2005 року.
Згідно зі ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу строку позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Господарський суд апеляційної інстанції зауважує, що ДП “Харківський електромеханічний завод” у відзиві на позовну заяву просив господарський суд про застосування строку позовної давності. проте ТОВ “Унікум” не надав доказів наявності обставин, які свідчили б про поважність причин пропуску ним строку позовної давності.
Разом з тим, за наведених обставин оскаржувана постанова у справі мотивована тим, що акт звірки розрахунків між сторонами не свідчать про визнання боргу відповідачем, у зв'язку з чим строк позовної давності по вимогам про стягнення заборгованості за виконані роботи почав перебіг не з 17.04.2003 року, а з 06.08.2002 року, а отже строк позовної давності сплинув.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається неправильне застосування на господарським судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови матеріальних норм права та порушення процесуальних норм.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану постанову слід залишити без зміни, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється в три роки.
Як правильно встановлено господарським судом апеляційної інстанції строк позовної давності по вимозі щодо оплати вартості виконаних робіт сплив 06.08.2005 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Вищий господарський суд України погоджується з висновком, викладеним в оскаржуваній постанові щодо наявності підстав для відмови у позові, зважаючи на подання позовної заяви ТОВ “Унікум” в вересні 2005 року, тобто зі спливом загальної позовної давності, та враховуючи звернення відповідача з заявою про її застосування в порядку ч. 3 ст. 267 ЦК України (а. с. 58-59 т. I).
Крім того, Харківським апеляційним господарським судом правомірно та обґрунтовано не прийнято до уваги акт звірки взаємних розрахунків від 17.04.2003 року, щодо якого відсутні підстави вважати, що він свідчить про визнання відповідачем свого боргу в розумінні ст. 264 Цивільного кодексу України.
За наведених обставин, оскаржувана постанова у справі має бути залишена без зміни.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ “Унікум” залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.2006 року у справі № 29/374-05 залишити без зміни.
Головуючий, суддя М. Остапенко
Судді: Є. Борденюк
В. Харченко