Ухвала

20 травня 2019 року

м. Київ

справа № 466/3814/16-ц

провадження № 61-9010 ск 19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення суми страхового відшкодування, неустойки, трьох процентів річних та інфляційних втрат у зв`язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (далі - ПрАТ «СК «Альфа Страхування»), треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з ПрАТ «СК «Альфа Страхування» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 153 803 грн, пеню у розмірі 93 366 грн 83 коп., 3 % річних у розмірі: 4 614 грн 09 коп. - у 2014 році, 4 614 грн 09 коп. - у 2015 році, 4 614 грн 09 коп. - у 2016 році, інфляційні втрати: у 2014 році - 38 296 грн 95 коп., у 2015 році - 82 795 грн 08 коп., у 2016 році - 32 987 грн 40 коп., судовий збір та витрати на правову допомогу.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Альфа Страхування», треті особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про стягнення суми страхового відшкодування, неустойки, трьох процентів річних та інфляційних втрат у зв`язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання відмовлено у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 грудня 2018 року залишено без змін.

У травні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, виходячи з наступних підстав.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

У вказаній справі ціна позову становить 415 091 грн 53 коп., яка станом на 1 січня 2019 року не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн ? 500 = 960 500 грн).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому Верховним Судом досліджено й взято до уваги: ціну позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства та незмінну судову практику у цій категорії справ.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, статтею 390, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення суми страхового відшкодування, неустойки, трьох процентів річних та інфляційних втрат у зв`язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ф. Хопта