АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/762/19Головуючий по 1 інстанції - Шипович В.В.

Категорія: 301020100 Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В.(суддя-доповідач)

Суддів Єльцова В.О., Василенко Л.І.

за участю секретаря Анкудінова О.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», Державний реєстратор Черкаської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Каленчук Микита Андрійович;

особа, яка подає апеляційну скаргу - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк».

розглянувши у судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 лютого 2019 року, ухваленого під головуванням Шиповича В.В. в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси 28.02. 2019 року, повний текст рішення складено 11.03. 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та Державного реєстратора Черкаської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Каленчука Микити Андрійовича про скасування рішення про державну реєстрацію прав, :

в с т а н о в и в :

16 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ПАТ Укрсоцбанк» та Державного реєстратора Черкаської філії КП «Реєстрація нерухомості» Каленчука М.А. про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Позивач свої вимоги мотивувала тим, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 березня 2011 року було задоволено позовні вимоги АКБ « Укрсоцбанк » та стягнуто з неї на користь банку заборгованість за договором кредиту № 895/06-034-508 від 20 липня 2007 року в сумі 45380,81 доларів США, що еквівалентно 362728,81 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № ІД 895/06-034-508 від 20 липня 2007 року квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно постанови державного виконавця Придніпровського відділу ДВС м. Черкаси Чепурної Л.П. від 27 листопада 2017 року виконавчий лист № 2-112/2011 від 24 січня 2013 року про звернення стягнення на спірну квартиру, виданий Придніпровським районним судом м. Черкаси, було повернуто стягувачу ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що зазначена квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

ОСОБА_1 посилається, що їй стало відомо про те, що 22 червня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» без будь-якого повідомлення, в порушення закону та вказаного рішення суду зареєстрував право власності на вказану квартиру. Від банку вона отримала лише порожній конверт, і то тільки після звернення 11 липня 2018 року.

Крім того, листом від 31 липня 2018 року позивач отримала від банку копію довідки від 27 червня 2018 року про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, з якої вона довідалась, що відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» банк 22 червня 2018 року задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на належну їй квартиру.

Позивач вважає, що набуття права власності ПАТ «Укрсоцбанк» на її квартиру є неправомірним, порушує її конституційні права на приватну власність та житло, а перехід права власності на об`єкт іпотеки здійснений на підставі рішення державного реєстратора Каленчука М.А. від 22 червня 2018 року відбувся в порушення закону та договору іпотеки.

При цьому, на її переконання банком та реєстратором не враховано положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки кредит було видано в іноземній валюті в розмірі 40000 доларів США, предмет іпотеки має загальну площу 50,5 кв. м. та згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, окрім іпотечної квартири, іншого нерухомого майна за нею не зареєстровано, і квартира є єдиним постійним місцем її проживання. Про все це було достовірно відомо банку вказує позивач, і саме тому банк не оскаржував постанову державного виконавця щодо повернення виконавчого листа.

Відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» та умов іпотечного договору іпотекодержатель може обрати спосіб, яким бажає звернути стягнення на предмет іпотеки. При цьому, звернувшись до суду банк вже зробив цей вибір, та звернув стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, а тому звернення стягнення шляхом реєстрації права власності на підставі іпотечного застереження вважає неправомірним.

Всупереч Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» та Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор Каленчук М.А. не перевірив відповідність заявлених прав та поданих документів вимогам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», Закону України «Про іпотеку», не встановив наявності факту виконання умов іпотечного договору, з якими договір пов`язує можливість переходу права власності шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстрація права власності на спірний об`єкт нерухомості за банком проведена, зокрема, на підставі повідомлення банку про звернення стягнення на предмет іпотеки № 1124 від 16.04.2018 року та рекомендованого повідомлення банку б/н від 16 квітня 2018 року, що не відповідає приписам п. 61 вказаного Порядку, згідно до якого такими документами повинна бути письмова вимога про усунення порушень та документ, що підтверджує отримання іпотекодавцем цієї вимоги.

Позивач ОСОБА_1 просила суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41740006 від 22 червня 2018 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк, винесене державним реєстратором Черкаської філії КП «Реєстрація нерухомості» Черкаська обл. Калинчук М.А., номер запису про право власності: 26745238, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1582969371101.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 лютого 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора Черкаської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Каленчук М.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41740006 від 22 червня 2018 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк» номер запису про право власності: 26745238.

Стягнуто із державного реєстратора Черкаської філії КП «Реєстрація нерухомості» Калинчук М.А. та ПАТ «Укрсоцбанк» на користь держави судовий збір в сумі по 352 (триста п`ятдесят дві) гривні 40 копійок з кожного.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, АТ «Укрсоцбанк» оскаржив рішення суду, подавши 16 квітня 2019 року апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі представник АТ «Укрсоцбанк» посилається, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки застереженню, що міститься в іпотечному договорі щодо досудового звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Скаржник не погоджується із позицією суду, щодо застосування у спірних правовідносинах Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте нерухоме майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установам - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме майно. Вважає, що у даному випадку, вказаний закон не може бути застосований, оскільки договір про задоволення вимог іпотекодержателя не є одним із шляхів примусового стягнення предмета іпотеки, так як позивач добровільно підписала іпотечне застереження, а тому дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюється на задоволення вимог іпотекодержателя. Положення зазначеного Закону стосуються лише щодо порядку примусового відчуження іпотечного майна без згоди власника, проте предмет іпотеки не відчужувався, а набутий іпотекодержателем у власність в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором. Вказує, що ні іпотекодержатель, ні державний реєстратор не віднесені до органу або посадової особи, що здійснює примусове виконання.

Скаржник звертає увагу, що при проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, державним реєстратором Черкаської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Каленчуком М.А. не порушено жодних норм чинного законодавства.

Банк посилається, що сторони визначили в іпотечному договорі п`ять способів захисту на задоволення забезпечених іпотекою вимог, що узгоджується із вимогами чинного законодавства. Тому звертає увагу, що обрання певного способу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи із власних інтересів, його використовує.

20 травня 2019 року на апеляційну скаргу банку надійшов відзив від позивача ОСОБА_1 на адресу апеляційного суду.

У відзиві, поданому ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, зазначено, що , на її думку, апеляційні доводи зводяться до заперечень, які не ґрунтуються на законі, є надуманими, та ним же самим і спростованими. Позиція банку свідчить про зловживання ним своїми правами та подання завідомо безпідставної апеляційної скарги, спрямованої на затягуванні виконання законного рішення. Так, вказує позивач, що банк для проведення державної реєстрації права, не подав разом з іншими документами, документа на підтвердження завершення 30 -денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення. Тому державна реєстрація за ПАТ`Укрсоцбанк » права власності на квартиру при неподанні вказаного документа, передбаченого п. 61 Порядку документів проведена державним реєстратором без дотримання вимог ст. 10 та 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». За таких обставин, рішення реєстратора від 22.06. 2018 року № 41740006 про реєстрацію права власності підлягає скасуванню. Отже, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача та прийняв законне і справедливе рішення, яке не підлягає скасуванню, за доводами апеляційної скарги. Також суд дійшов висновку, що спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті«. За наслідками оскаржуваного рішення про проведення державної реєстрації права власності на квартиру за банком на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену законом. ОСОБА_1 вказує, що доводи банку є безпідставними, та зводяться лише до заперечень, які не ґрунтуються на законі, та самим банком спростовуються, так як банк визнає, що позивач не отримала письмової вимоги про усунення порушення, яке повернулась за закінченням терміну зберігання поштового відправлення. Також позивач посилається у відзиві, що державним реєстратором Каленчуком М.А. рішення суду не оскаржено, що свідчить про погодження з рішенням суду, та визнанням, що реєстраційні дії вчинені з порушенням вимог закону, тому підлягають скасуванню в судовому порядку.

ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Справу розглянути без її участі.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справа підлягає розгляду апеляційним судом Черкаської області у спрощеному позовному провадженні з повідомленням та участю сторін у суді апеляційної інстанції.

Сторони в апеляційний суд не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується даними судових повісток про вручення.

Позивач просить розглянути справу без її участі .

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача про скасування рішення про державну реєстрацію, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог, пославшись, що банк не надав разом з іншими документами реєстратору повідомлення, що підтверджує завершення 30 -денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя, тому вимоги закону не виконано. За таких обставин, державна реєстрація права власності на квартиру за банком при неподанні, передбачених п. 61 Порядку документів проведена державним реєстратором без дотримання вимог закону статей 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тому рішення про реєстрацію права власності на квартиру підлягає скасуванню.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає висновки такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, так як судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 20 липня 2007 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № ІД 895/06-034-508, посвідчений 20 липня 2007 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н.А., зареєстрований в реєстрі за № 5006 (а. с. 11,12).

Згідно до п. 1.1 іпотечного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту № 895/06-034-508 від 20 липня 2007 року, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, наступне нерухоме майно квартира № 2, загальною площею 50,50 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н.А. за реєстраційним № 4341 від 20 липня 2007 року, право власності на яке зареєстроване згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15320871 в ЧООБТІ в книзі № 281 під номером 802 та в Реєстрі за номером 15929319.

Пунктом 2.4.4 іпотечного договору визначено, що іпотекодержатель має право у разі невиконання іпотекодавцем хоча б одного із своїх обов`язків, встановлених згідно з п.п. 2.1.1 2.1.11 цього договору, вимагати дострокового виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, а у разі його невиконання задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Умовами іпотечного договору також встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 4.1 договору). У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разів його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки (п. 4.2 договору).

Пунктом 4.5 іпотечного договору визначено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Законом України «Про іпотеку», або шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

Постановою державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 27 листопада 2017 року (ВП № 40202259) повернуто стягувачу виконавчий лист № 2-112/2011, виданий 24 січня 2013 року Придніпровським районним судом м. Черкаси про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 6).

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», - виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відомості про скасування та оскарження постанови державного виконавця від 27 листопада 2017 року про повернення виконавчого листа у виконавчому провадженні № 40202259 у суду відсутні.

Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Укрсоцбанк» було направлено ОСОБА_1 довідку про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу від 27 червня 2018 року за вих. № 6201-32 (а. с. 8), згідно якої 21 червня 2018 року відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» банк задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (рішення державного реєстратора Каленчук М.А.), а саме квартири № 2 , загальною площею 50,50 кв . м., за адресою АДРЕСА_1 , яка знаходилась в іпотеці банку, згідно до умов іпотечного договору № ІД 895/06-034-508 від 20 липня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н.А., та зареєстрованого у реєстрі за № 5006 та договору кредиту № 895/06-034-508 від 20 липня 2007 року.

Згідно даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 9, 10) 21 червня 2018 року державним реєстратором Каленчук М.А. зареєстровано право власності на квартиру № 2 в будинку АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк». Підстава виникнення права власності: повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: 1124, виданий 16 квітня 2018 року, видавник: ПАТ «Укрсоцбанк»; рекомендоване повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 16 квітня 2018 року, видавник: ПАТ «Укрсоцбанк»; довіреність, серія та номер: НМО242066, виданий 16 листопада 2017, видавник: приватний нотаріус Саваріна О.С.; Іпотечний договір, серія та номер: ІД895/06-034-508, виданий 20 липня 2007 року; Договір кредиту, серія та номер 895/06-034-508, виданий 20 липня 2007 року.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно до ч.3. ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», - державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено порядок, згідно якого проводиться державна реєстрація прав.

Згідно до ч. 2 ст. 18 вказаного Закону передбачено, що перелік документів для здійснення реєстрації прав визначається КМУ у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» випадки відмови у державній реєстрації та їх обтяжень, де одним із пунктів є те, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частиною першою ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання боржником основного зобов`язання іпотекодрежатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього закону.

У відповідності до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом здійснення позасудового врегулювання є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» .

Частиною першою статті 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За частиною другою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього закону.

Згідно з п.п.4.5.3 п.4.5 Іпотечного договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із таких способів, як шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Частинами 1, 2 статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Таким чином, застереження в іпотечному договорі щодо позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки також є договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

З урахуванням наведених положень законодавчих актів та умов іпотечного договору ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до Черкаської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» з метою набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань.

В свою чергу, судом встановлено, що на позивача розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а також те, що предмет іпотеки є її єдиним місцем проживання.

Відповідно до п. 1 частини першої статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Суд першої інстанції послався на правовий висновок Верховного Суду у постанові

від 31.10.2018 року по справі № 465 / 1310/ 17, вказавши, що звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.

Отже, визначальним при вирішенні спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є настання правового наслідку, що в даному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що за наслідками прийнятого державним реєстратором оскаржуваного рішення про проведення державної реєстрації права власності на квартиру позивача ОСОБА_1 за банком на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі, фактично відбулося примусове стягнення нерухомого майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену вказаним вище Законом. Із даними висновками суду погоджується і колегія суддів апеляційного суду, тому не приймає до уваги доводи апеляційної скарги банку.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі, що в даному випадку вказаний Закон не може бути застосований, оскільки договір про задоволення вимог іпотекодержателя не є одним із шляхів примусового стягнення предмета іпотеки, так як позивач добровільно підписала іпотечне застереження, а тому дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюється на задоволення вимог іпотекодержателя є необґрунтованим, тому не підлягає задоволенню апеляційним судом. Як і не підлягають задоволенню доводи скаржника, що Положення означеного Закону стосуються лише щодо порядку примусового відчуження іпотечного майна без згоди власника, проте предмет іпотеки не відчужувався (не був проданий, подарований і т.п.), а набутий іпотекодержателем у власність в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором. Крім цього, ні іпотекодержатель, ні державний реєстратор не віднесені до органу або посадової особи, що здійснює примусове стягнення. Дані твердження в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення вимог позивача та скасування реєстрації права власності на квартиру.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що державна реєстрація права власності на квартиру за банком при неподанні, передбачених п. 61 Порядку документів проведена державним реєстратором без дотримання вимог закону статей 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тому рішення про реєстрацію права власності на квартиру підлягає скасуванню.

За таких обставин, посилання банку на повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 16.04.2018 року №1124, надісланого позивачу, де вказано, що у випадку задоволення вимог іпотекодержателя в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», позичальнику буде прощено (анульовано) залишок заборгованості за кредитним договором. Тобто прощення решти боргу є - свідченням того, що за рахунок предмета іпотеки буде повністю погашено заборгованість за кредитним договором, що не дає підстав застосовувати п.2 частини першої статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки) є необґрунтованим та спростовується доказами у справі, яким суд дав належну оцінку. Тому апеляційний суд також не приймає до уваги вказані доводи скаржника.

Безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню є посилання банку в апеляційній скарзі, що при проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем державним реєстратором Черкаської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Каленчуком М.А. не порушено жодних норм чинного законодавства, виходячи з того, що пунктом 14 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно, оскільки судом в встановлено порушення вимог закону, що є підставою для скасування державної реєстрації права власності на квартиру за банком.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з доводами ПАТ «Укрсоцбанк», на які скаржник також посилається в апеляційній скарзі, що зазначені ним документи є доказом належного повідомлення ОСОБА_1 та отримання нею повідомлення банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки згідно даних інформації з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення за № 1400039464014 (а. с. 39, 40) 05.05.2018 року поштове повідомлення було повернуто за зворотною адресою через закінчення встановленого терміну зберігання.

Судом встановлено, що позивач не отримала повідомлення банку, а тому даний доказ банку не може бути прийнятий до уваги, та не дає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги банку.

Таким чином, до заяви про державну реєстрацію права власності, поданої банком реєстратору було подано копію письмового повідомлення ОСОБА_1 , однак не було подано документу, що підтверджує факт завершення 30-денного строку з моменту отримання нею даного повідомлення іпотекодержателя.

22 червня 2018 року на підставі зазначених документів державний реєстратор Каленчук М.А. провів державну реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк».

Виходячи з викладеного, та з врахуванням, що підтвердженням отримання ОСОБА_1 письмової вимоги банку, яка пересилалася поштою рекомендованим листом, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, має бути повідомлення про вручення поштового відправлення, врученого та оформленого відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (з відповідними змінами та доповненнями), та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року № 211 (з відповідними змінами та доповненнями), то ПАТ «Укрсоцбанк» разом із іншими документами для проведення державної реєстрації права не подав належних документів державному реєстратору. Отже, вимоги Порядку щодо надання документа, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя, не виконано. Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції, тому не підлягають задоволенню колегією суддів.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що державна реєстрація за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на квартиру при неподанні для цього передбачених пунктом 61 Порядку документів проведена державним реєстратором без дотримання положень статей 10 та 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому рішення реєстратора від 22 червня 2018 року № 41740006 про реєстрацію права власності підлягає скасуванню.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, тому доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню, так як були предметом розгляду суду першої інстанції , доводам банку дана належна оцінка, аргументи апеляційної скарги є аналогічними, що подавались банком у відзиві, та не спростовують висновків суду першої інстанції, судом не допущено порушення вимог процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.

Отже, відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги, яку слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381,382,383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та Державного реєстратора Черкаської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Каленчука Микити Андрійовича про скасування рішення про державну реєстрацію прав - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 28 травня 2019 року.

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді Л.І. Василенко

В.О. Єльцов