У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
|
головуючого-судді |
Міщенка С.М. |
|
суддів |
Косарєва В.І., Таран Т.С. |
|
|
|
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 червня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 9 грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2006 року.
Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 9 грудня 2005 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено: - за ч. 1 ст. 296 КК України на 3 роки обмеження волі;
- за ч. 4 ст. 296 КК України на 5 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 121 КК України на 9 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді 9 років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 100000 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 в порядку ст. 365 КПК України змінено, з нього виключено як помилкове посилання суду про заподіяння ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4, на грунті неприязних стосунків.
Згідно з вироком та внесеними до нього змінами апеляційним судом, ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення ним 3 липня 2002 року хуліганства, що супроводжувалось особливою зухвалістю щодо потерпілого ОСОБА_4, а також хуліганства, вчиненого ним із застосуванням ножа, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, внаслідок якого потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили їх смерть за обставин, викладених у вироку.
У касаційній скарзі, за її змістом, засуджений ОСОБА_1 вважає постановлені щодо нього судові рішення незаконними, у зв'язку з чим просить їх скасувати, посилаючись на однобічність і неповноту досудового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також порушення вимог кримінального і кримінально-процесуального законів. При цьому він зазначає, що ініціатором конфлікту був ОСОБА_4, тяжкі тілесні ушкодження обом потерпілим були заподіяні ним при перевищенні меж необхідної оборони, під час розгляду справи апеляційним судом було порушено його право на захист, оскільки справу було0 розглянуто без участі захисника.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 398 КПК України, до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 368 та 369 КПК України щодо однобічності або неповноти досудового і судового слідства та невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, які фактично оскаржуються засудженим у касаційній скарзі.
Крім того, відповідно до ст. 67 КПК України, оцінка зібраних та досліджених у справі доказів є виключною компетенцією суду, який постановив вирок. Перевіркою матеріалів справи касаційним судом встановлено, що судом першої інстанції вимоги зазначеного закону повністю дотримані. Апеляційним судом також ретельно перевірені доводи засудженого і на їх спростування в ухвалі наведені мотиви, які грунтуються на матеріалах справи, у тому числі й щодо належної оцінки зібраних у справі та досліджених у судовому засідання доказів.
Разом із тим із матеріалів справи вбачається, що висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо винності засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, обгрунтовані доказами, які є в матеріалах справи, були ретельно досліджені у судовому засіданні та отримали об'єктивну оцінку у вироку, а його дії відповідно до встановлених фактичних обставин справи - правильну юридичну оцінку за ч. 1 ст. 296, ч.4 ст. 296 та ч. 2 ст. 121 КК України.
Що ж стосується доводів засудженого ОСОБА_1 про те, що тяжкі тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_3 і ОСОБА_4 він заподіяв при перевищенні меж необхідної оборони, то вони спростовуються показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які об'єктивно узгоджуються між собою, висновками судово-медичних експертиз та іншими зібраними у справі доказами, сукупність яких свідчить про те, що під час вчинення хуліганства засуджений у стані необхідної оборони не перебував, а тому не міг перевищувати її межі.
Доводи засудженого про порушення його права на захист колегія суддів вважає такими, що не грунтується на матеріалах справи, оскільки обвинувачення йому було пред”явлено з участю захисника ОСОБА_8, з її ж участю ОСОБА_1 було ознайомлено з матеріалами справи в порядку ст. 218 КПК України та розглянуто судом по суті обвинувачення (т. 3, а.с. 15-19, 34, 35; т. 4 а.с. 1-114 ). Та обставина, що захисник ОСОБА_8 не брала участі у розгляді справи апеляційним судом, не свідчить про порушення права засудженого на захист, оскільки про час розгляду справи її було своєчасно та належно повідомлено (т. 4., а.с. 186). Крім того участь у розгляді справи цим судом, окрім самого засудженого, взяла захисник ОСОБА_9. При цьому, як видно із матеріалів справи, заяв чи клопотань про необхідність участі у справі і захисника ОСОБА_8 ними не заявлялося.
Що ж стосується посилання засудженого про обмеження його права на ознайомлення з матеріалами справи та протоколом судового засідання в повному обсязі, то колегія суддів вважає його таким, що не заслуговує на увагу і не свідчить про порушення вимог кримінально-процесуального закону, оскільки таке право йому було надано судом, але він ним не скористався. Тому постановою суду йому обгрунтовано було відмовлено в подальшому ознайомленні з матеріалами справи (т. 4, а.с. 178, 184).
Оскільки порушень вимог кримінального та кримінально-процесуального законів органами досудового слідства та судами першої і апеляційної інстанції у справі не допущено, то підстав для скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень, передбачених ст. 398 КПК України, за доводами його касаційної скарги колегія суддів не вбачає.
Покарання засудженому судом призначено відповідно до вимог ст.65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, даних про його особу та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Що ж стосується клопотання засудженого ОСОБА_1 про розгляд справи касаційним судом з його участю, то воно задоволенню не підлягає, оскільки не грунтується на вимогах кримінально-процесуального закону.
На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА :
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.
СУДДІ :
Міщенко С.М. Косарєв В.І. Таран Т.С.