У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві “ 29 “ травня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17 листопада 2005 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

громадянин України, не працюючий,

судимий 17 червня 2005 року за ст.ст.309 ч.2, 317 ч.ч.1, 2 КК України

на 5 років позбавлення волі, застосовано ст.75 КК України

і встановлено іспитовий строк на 3 роки,

засуджений:

-    за ст.309 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі;

-    за ст.317 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією ½ частини майна.

На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_1  5 років позбавлення волі з конфіскацією ½ частини майна.

В силу ст.71 КК України, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 17 червня 2005 року у вигляді 6 місяців позбавлення волі та остаточно ОСОБА_1 визначено 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією ½ частини майна.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 9 червня 2006 року за апеляцією ОСОБА_1 вирок щодо нього змінено:

-    засудження ОСОБА_1 за ст.309 ч.2 КК України скасовано, обвинувачення в цій частині закрито за недоведеністю вини;

-    виключено з резолютивної частини вироку вказівку суду про призначення покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів на підставі ст.70 КК України;

-    виключено з мотивувальної частини вироку вказівку суду про визнання обтяжуючою обставиною рецидив злочину;

-    постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.2 ст.317 КК України до покарання, визначеного судом, - до 5 років позбавлення волі з конфіскацією ½ частини майна. На підставі ст.71 КК України остаточно визначено 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією ½ частини майна. В решті вирок залишено без зміни.

З урахуванням змін, внесених судом апеляційної інстанції,   ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він повторно 21 липня 2005 року надав своє житло за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для виготовлення і вживання наркотичних засобів.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 стверджує, що його вина не доведена, що в ході досудового слідства допущено ряд порушень вимог процесуального закону, що працівники слідства сфабрикували матеріали справи, а суд провів слухання неповно і позбавив його останнього слова. Засуджений просить переглянути справу і направити її на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні ОСОБА_1 повністю визнав себе винним в організації місця для незаконного виготовлення і вживання наркотичних засобів, а його винуватість також підтверджена сукупністю зібраних у справі доказів. Обвинувачення ж ОСОБА_1 за ст.309 ч.2 КК України закрите судом апеляційної інстанції.

Доводи засудженого про те, що його було позбавлено останнього слова в суді, не знайшли підтвердження в матеріалах справи, оскільки останнє слово ОСОБА_1 зафіксоване в протоколі судового засідання. Інших істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б вимагали скасування вироку, у скарзі не наведено.

Розгляд скарг на дії працівників слідства та доводів про фальсифікацію матеріалів справи виходить за межі касаційного провадження.

Колегія суддів не вбачає підстав для внесення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 у касаційний розгляд з метою перегляду судових рішень щодо нього в касаційному порядку з мотивів, наведених у скарзі засудженого.

Керуючись ст.394 КПК України,

у х в а л и л а :

           відмовити в задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1

судді:

Міщенко С.М.                               Синявський О.Г.                           Вус С.М.