30.05.19

22-ц/812/902/19

Провадження №22-ц/812/902/19

Категорія 50

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року                                                  м. Миколаїв

                                                                                 Справа № 481/1764/18

Миколаївський апеляційний суд у складі  колегії суддів:

головуючого судді  – Шаманської Н.О.,

суддів: Данилової О.О., Коломієць В.В.,

із секретарем судового засідання – Біляєвою В.М.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу 

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на неповнолітню дитину,

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Вжещ С.І. 25 березня 2019 року в приміщенні цього ж суду, повний текст рішення складено 4 квітня 2019 року

у с т а н о в и в:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про звільнення його від сплати аліментів на утримання спільної доньки, які він сплачує на підставі судового наказу та стягнення з відповідачки аліментів на утримання дитини на його користь.

В обґрунтування позовних вимог зазначав,  що з 26 вересня 2009 року по 30 січня 2018 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 від якого мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За судовим наказом Новобузького районного суду Миколаївської області від 27 березня 2018 року, виданим за заявою ОСОБА_2 з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь відповідача на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13 березня 2018 року і до повноліття дитини.

Втім, на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини при Новобузькій РДА від 26 червня 2018 року № 6 визначено місце проживання малолітньої дитини з позивачем. З червня 2018 року і по теперішній час дитина проживає з ним і перебуває виключно на його утриманні.

Посилаючись на викладене, позивач просив звільнити його від сплати аліментів, які стягуються з нього згідно судового наказу Новобузького районного суду Миколаївської області від 27 березня 2018 року. Крім того, просив стягнути з відповідачки аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_6 на свою користь у розмірі ј частини заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 25 березня 2019 року позов задоволено частково. Звільнено ОСОБА_1 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність обставинам справи висновку суду першої інстанції про те, що відповідач приймає участь в утриманні та вихованні дитини та ця допомога відповідає вимогам сімейного законодавства щодо розміру аліментів для дитини відповідного віку, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення аліментів та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позов.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача – ОСОБА_7 , посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа розглядалась судом апеляційної інстанції у відсутності сторін, які належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи (а.с. 82-85), відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність   та обґрунтованість судового рішення в межах доводів  та вимог апеляційної скарги,   колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Так судом встановлено, що з 26 вересня 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу мають дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 30 січня 2018 року, шлюб між сторонами розірвано (а.с.7).

Згідно судового наказу Новобузького районного суду Миколаївської області від 27 березня 2018 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , - відповідачки у справі, стягнуто аліменти у розмірі ј частини його заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання дочки ОСОБА_6 , починаючи з 13 березня 2018 року і до її повноліття.

З матеріалів справи також вбачається, що з червня 2018 року малолітня дитина проживає разом з батьком, оскільки між сторонами виник спір щодо визначення місця проживання дитини.

Комісією з питань захисту прав дитини при Новобузькій РДА від 26 червня 2018 року прийнято рішення про тимчасове визначення місця проживання доньки разом з батьком ОСОБА_1 до прийняття судового рішення за цим спором (а.с.10). Цим же рішення встановлено час побачень матері з дочкою , а саме кожного понеділка, середи та суботи з 9.00 до 18 год.

Отже, малолітня ОСОБА_9 тимчасово проживає разом з позивачем.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру аліментів строків платежів або звільнення від них.

З врахуванням зазначених положень закону, а також того, що малолітня донька проживає з батьком, що свідчить про зміну обставин, що впливали на необхідність призначення аліментів , суд першої інстанції звільнив позивача від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_5 , згідно судового наказу Новобузького районного суду Миколаївської області від 27 березня 2018 року.

Рішення суду в цій частині сторонами не оскаржувалось.

Що стосується вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки, то суд першої інстанції вірно відмовив у їх задоволенні, виходячи з наступного.

Статтею 180 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Аналіз наведених норм у сукупному взаємозв`язку свідчить про те, що аліменти на утримання дитини стягуються із того з батьків, хто проживає окремо від дитини, на користь другого з батьків, із ким дитина проживає на відповідній правовій підставі (за домовленістю між самими батьками, рішенням органу опіки та піклування, рішенням суду).

З матеріалів справи вбачається, що між батьками не досягнуто домовленості про місце проживання дитини. В провадженні Новобузького районного суду Миколаївської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини при Новобузькій РДА від 26 червня 2018 року визначено тимчасове місце проживання доньки разом з батьком ОСОБА_1 до прийняття судового рішення за цим спором .

Таким чином, проживання дитини у батька на даний час носить тимчасовий характер, а саме до прийняття судом рішення про визначення місця проживання дитини.

Втім з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не ухиляється від свого обов`язку утримувати дитину. Дитина тричі на тиждень знаходиться у матері, а тому остання піклується про неї та несе витрати на її утримання.

До того ж, судом встановлено , що відповідач в липні 2018 року придбала доньці мобільний телефон за 2960 грн., а в листопаді 2018 року – золоті сережки за 2331 грн. Тобто загальний розмір витрат на ці речі складає 5300 грн., незважаючи на розмір її пенсії, як інваліда 2 групи 1452 гривні.

       За таких обставин, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідач добровільно виконує свій обов`язок щодо утримання дитини, а тимчасове проживання дитини з батьком до вирішення спору про визначення місця проживання дитини не може бути достатньою підставою для стягнення з неї аліментів.

       Доводи позивача стосовно того, що допомога, яку надає відповідач не відповідає мінімальному розміру аліментів, який визначено законом, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки по-перше, проживання дитини з батьком є тимчасовим, по-друге, дитина тричі на тиждень проживає з матір`ю та остання приймає участь у її утриманні, а розмір цього матеріального утримання відповідає розміру її доходу

       За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

       Керуючись ст. ст. 367, 375, 382, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 25 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку, передбаченому ст. 389 ЦПК України.

      Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: О.О. Данилова

В.В. Коломієць

Повний текст постанови складено 31 травня 2019 року.