Справа № 463/659/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2024 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого – судді         Палюх Н.М.

при секретарі         Демидюк О.В.

з участю позивача                 ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської Служби України, Територіального управління Державного Бюро розслідувань, розташоване у м. Львів, про відшкодування шкоди, спричиненої судом і посадовими особами органів державної влади в Україні,

в с т а н о в и в :

30.01.2023 позивач звернувся до Личаківського районного суду м. Львова з позовом, у якому просить стягнути з Держави Україна на його користь моральну шкоду у розмірі 5 000 000,00 грн.

29 березня 2023 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна через Державну казначейську службу України, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Львів про відшкодування шкоди, спричиненої судом і посадовими особами органів державної влади в Україні передано на розгляд Шевченківському районному суду м. Львова, як до суду найбільш територіально наближеного на підставі ч. 4 ст. 31, ч. 3 ст. 41 ЦПК України.

10 листопада 2023 року вищевказана цивільна справа надійшла до Залізничного районного суду м. Львова на підставі розпорядження голови Шевченківського районного суду м. Львова про передачу цивільної справи на розгляд суду, найбільш територіально наближеного до Шевченківського районного суду м. Львова від 08 листопада 2023 року та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючою суддею визначено суддю Палюх Н.М.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.03.2021 судом винесено ухвалу у справі №463/1228/21, якою зобов`язано уповноважену особу ТУ ДБР у м. Львові невідкладно внести відомості до ЄРДР по факту вчинення дій, які викладені в заявах ОСОБА_1 про вчинення кримінальних правопорушень, які були вчинені, на його думку працівниками Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області та ТУ ДБР у м. Львові. ТУ ДБР дану ухвалу отримало 18.03.2021. На час звернення до суду з даним позовом ТУ ДБР не виконало судове рішення, чим спричинило йому моральну шкоду, поставило під загрозу життя і здоров`я, не розпочавши слідчі дії, не повідомивши його про початок слідчих дій, вчинивши протиправні дії та бездіяльність, зазначені в главі 26 КПК України. Крім того, не виконавши судове рішення, вчинено кримінальний злочин. Отримавши знущання на стадії внесення в ЄРДР його заяви, що виразилось у неодноразовому приході до суду у зв`язку з ненаданням заяв про злочин відповідачем, на які посилалася посадова особа органу державної влади, він отримав повторну моральну шкоду від невиконання судового рішення після поновлення його прав слідчим суддею. Системні і послідовні протиправні дії відповідача призвели до погіршення стану здоров`я, невизначеності від недовіри до органів державної влади в Україні, розчарування та стресу, підриву репутації, відриву від звичайних занять, можливого інфікування, оббиваючи пороги відповідача за адресою реєстрації, дзвінки на контактний телефон, при цьому не отримуючи відповіді на поставлені питання. Протиправні дії відповідача ТУ ДБР триваючі на даний час, відтак заподіяння шкоди триває. Судове рішення не виконано і відповідач не має наміру його виконувати. Відтак, моральну шкоду заподіяну відповідачем ТУ ДБР у м. Львові він оцінює у 2000000 грн.

Щодо заподіяння шкоди Державою Україна, як заподіювач шкоди суд в особі суддів, зазначає, що Личаківським районним судом отримано позов і зареєстровано за №463/7634/21, який був переданий на розгляд Шевченківському районному суду м. Львова та передана для розгляду судді Зимі І.Є. Суддя не заявила самовідвід, хоча її дочка працювала у ТУ ДБР, не винесла окремої ухвали щодо невиконання судового рішення, в процесі спонукала його довести, що судове рішення отримано ТУ ДБР. Суддя Зима І.Є. приховала злочин ТУ ДБР. Окрім цього, суду у позові було зазначено на застосуванні ст. 8 ЦК України щодо застосування норм права, як аналогія закону і права, де відповідачем є органи державної влади. Знущання судовою гілкою влади щодо незастосування норм права в даній категорії справ, приховування злочинів судом, відмови виконувати Конституцію, він оскаржив до Верховного Суду, проте всупереч законодавству йому відмовлено у відкритті провадження. Штучно створена судами тяганина, надмірна тривалість судових розглядів з однакових обставин та інших підстав, що завдало і завдає моральних страждань від невизначеності та відірвання від звичайних занять. Порушення його прав у доступі до правосуддя, не виконання судового рішення щодо проведення слідчих дій вже спричинило порушення розумних строків та тривалість провадження з вини органу державної влади в Україні. Порушено його права людини в Державі Україна посадовими особами органу державної влади в Україні, принижено честь і гідність, стрес, хвилювання, невизначеність не виконанням судового рішення, у зв`язку з чим не розпочато досудове розслідування, що є триваючим порушенням його прав. За наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 16.11.2023 дану цивільну справу прийнято провадження та призначено підготовче судове засідання.

04.08.2023 представником відповідача Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги заперечує у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень покликається на те, що аргументи позивача є голослівними та не відповідають фактичним обставинам справи. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач. У спірних правовідносинах предметом позову є не стільки «стягнення коштів», скільки «відшкодування шкоди», оскільки шкода у цьому випадку виступає об`єктивним наслідком протиправних дій органу державної влади і суд в такій категорії справ вирішує питання про наявність підстав для відшкодування шкоди, а не про стягнення коштів. Мотиви позову зводяться до загальних фраз та не підкріплюються жодними доказами. Відсутність таких доказів свідчить про спекулятивний, а не компенсаційний характер цього позову і, звертаючись до суду з таким позовом, позивач переслідує мету безпідставного збагачення, а не відшкодування завданих збитків, які не просто не підтверджені, а які взагалі відсутні, що встановлено рішенням суду. Просить визнати позов безпідставним і відмовити у задоволенні такого.

22.01.2024 представником відповідача Державної казначейської служби України надіслано відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просить відмовити з наступних підстав. Вважає, що позивачем безпідставно визначено спосіб відновлення порушеного права через стягнення з Держави Україна через Державну казначейську службу України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського у відшкодування моральної шкоди, оскільки такого механізму не існує. Відповідачем лише здійснюється виконання судових рішень про відшкодування шкоди, шляхом стягнення коштів з Державного бюджету України за рахунок коштів відповідної бюджетної програми передбаченої на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, тощо. Належним відповідачем у даній справі повинна бути держава, як учасник цивільних відносин, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Окрім цього, позивач довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. При цьому, у позовній заяві позивач не просить визнати протиправними дії/бездіяльність ТУ ДБР, а лише стягнути 5000000 грн на відшкодування моральної шкоди. Позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння йому моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, душевних стражданнях, приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. За наведеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

13.02.2024 позивачем подано пояснення на відзиви у справі, у яких покликається на те, що дані відзиви є відзивами у справі і доповнюють один другого. Оцінку відзивам у справі надає суд при прийнятті рішення.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова, занесеною у журнал судового засідання, від 18.01.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено  судовий розгляд.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні. Надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача  - Територіального управління Державного бюро  розслідувань, розташованого  у м. Львові  Онищак М.П. в судовому засіданні позов заперечив, покликаючись на обставини та факти, викладені у відзиві на позовну заяву, та додатково зазначив, що на виконання ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 10.03.2021, ТУ ДБР, розташованого у м.Львові, 19.03.2021 було зареєстровано кримінальне провадження №62021140010000029 за ч. 1 ст. 365 КК України, яке ще наприкінці 2021 року закрите. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача -  Держави України в особі  Державної  Казначейської Служби України в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши  пояснення учасників процесу,  що з`явились, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи  на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблений висновок про те, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Згідно із статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 10.03.2021 зобов`язано уповноважену особу ТУ ДБР у м.Львові невідкладно внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань по факту вчинення дій, які викладені в заявах ОСОБА_1 , про вчинення кримінальних правопорушень, які були вчинені, на його думку працівниками Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області та ТУ ДБР у м. Львові /Т.1 а.с.22/.

Вищевказану ухвалу суду 12.03.2021 направлено на виконання ТУ ДБР, розташованого у м.Львові, яку останнім отримано 18.03.2021 /Т.1 а.с.23-24/.

З пояснень представника відповідача та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.04.2021 /Т.2 а.с. 123/ встановлено, що на виконання ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 10.03.2021, ТУ ДБР, розташованого у м.Львові 19.03.2021 зареєстровано кримінальне провадження №62021140010000029 за ч. 1 ст. 365 КК України, а також те, що дане кримінальне провадження закрито наприкінці 2021 року.

Також встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 07.06.2022 у справі №463/7634/21 у задоволенні позову   ОСОБА_1  до  Держави України в особі  Державної  Казначейської Служби України, Територіального Управління Державного Бюро  розслідувань, розташованого  у м. Львові, про відшкодування  моральної  шкоди  у розмірі  600 000 грн - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 06.10.2022 апеляційну скаргу  ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 червня 2022 року – без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.11.2022 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 07 червня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року у цивільній справі за позовом  ОСОБА_1 до держави України в особі Державної казначейської служби України, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, про відшкодування шкоди, спричиненої посадовими особами органів державної влади.

Як встановлено даними судовими рішеннями, 06.07.2021  ОСОБА_1  звернувся до Личаківського районного суду м. Львова з заявою, в якій просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з Держави України через Державну Казначейську Службу України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 600 000 грн, у відшкодування спричиненої моральної шкоди. Свої вимоги  ОСОБА_1  мотивував тим, що ухвалою слідчого судді Личаківського райсуду від 10.03.2021р. у справі №463/1228/21 зобов`язано уповноважену особу ТУ ДБР у м.Львові невідкладно внести відомості до ЄРДР по факту вчинення дій , які викладені в заявах  ОСОБА_1   про вчинення кримінальних правопорушень, як він вважає, працівниками Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області та ТУ ДБР у м. Львові. На день подачі даного позову, ТУ ДБР не виконало ухвалу суду від 10.03.2021р., чим порушило вимоги ст. 129-1 Конституції України, статтю 19 Конституції України , Закон України «Про державне Бюро Розслідувань», таким чином чим спричинивши йому, як потерпілому моральну шкоду, поставило під загрозу його життя і здоров`я, не розпочавши слідчі дії. Також позивач зазначає, що моральна шкода полягає у витрачанні часу на оскарження неправомірної бездіяльності слідчого, необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Вказані протиправні дії відповідача призвели до погіршення його стану здоров`я, не визначеності від недовіри до органів державної влади в Україні, розчарування та стресу, підриву репутації, відриву від звичайних занять , можливого інфікування. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд зазначив, що  позивачем не доведено протиправних дій ТУ ДБР у м. Львові, незважаючи на те, що ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 10 березня 2021 року зобов`язано уповноважену особу ТУ ДБР у м. Львові невідкладно внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань по факту вчинення дій, які викладені в заявах  ОСОБА_1 . Сам факт задоволення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого щодо невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення не є належною правовою підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 10 березня 2021 року не встановлено факт заподіяння шкоди та позивачем не доведено причинного зв`язку через не внесення слідчим до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення із шкодою, яка, на його думку, настала.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення (постанова Верховного Суду від 11.12.2019 року по справі №320/4938/17).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач в цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди в розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.

Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 25 січня 2021 року у справі № 227/4410/19 (провадження № 61-9407св20), від 22 березня 2021 року у справі №203/1067/19 (провадження № 61-23293св19), від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19).

Суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди, а також причинний зв`язок між шкодою і протиправними діями (бездіяльністю) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, про що свідчить наданий представником відповідача витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.04.2021, про зареєстроване 19.03.2021 кримінальне провадження №62021140010000029 за ч. 1 ст. 365 КК України.

Окрім цього, позивачем не надано суду жодних доказів, щодо того, що він звертався до ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, з клопотаннями про надання йому інформації про стан виконання ухвали суду, чи про стан досудового розслідування кримінального провадження, зареєстрованого за його зверненням.

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За змістом статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування.

За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду, що само по собі не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди Державою Україна.

Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

Крім того,  розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно роз`яснень, які містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 вказаної Постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідача і притягнення його до відповідальності.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.05.2021 №686/27967/19.

Між тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, незаконності чи протиправності дій службових осіб органу ДБР, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) заподіювача та шкодою, на яку посилається позивач, а тому суд доходить висновку про необґрунтованість позовної вимоги до ТУ ДБР, розташованого у м. Львові.

Щодо стягнення моральної шкоди завданої Державою Україна, як заподіювач шкоди суд в особі суддів, суд зазначає наступне.

Зі змісту позовних вимог   ОСОБА_1 вбачається, що останній звернувся до суду з позовом до Держави Україна про відшкодування моральної шкоди, спричиненої протиправними діями судді Шевченківського районного суду м.Львова, колегії суддів Львівського апеляційного суду та Верховного суду, внаслідок ухвалення ними, на його думку, незаконних судових рішень у справі №463/7634/21. Тобто, позивач не погоджується із рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 07.06.2022 про відмову у задоволенні позову   ОСОБА_1  до  Держави України в особі  Державної  Казначейської Служби України, Територіального Управління Державного Бюро  розслідувань, розташованого  у м. Львові, про відшкодування  моральної  шкоди  у розмірі  600 000 грн, постановою Львівського апеляційного суду від 06.10.2022 про залишення без задоволення апеляційної скарги  ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 07 червня 2022 року та ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.11.2022 про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 07 червня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року.

Позивач пов`язує завдання йому моральних страждань із протиправними діями суддів у справі №463/7634/21, внаслідок ухвалення ними зазначених судових рішень.

Суд зазначає, що для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, насамперед спричинення позивачеві моральної шкоди.

При цьому слід ураховувати, що причинний зв`язок між шкодою, завданою потерпілому, та протиправним діянням заподіювача шкоди є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Разом з тим, позивач не надав достатніх, належних і допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань, факту наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями суддів при розгляді цивільної справи №463/7634/21.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що позивач не довів наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, які б свідчили про  спричинення  йому моральної шкоди, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком, суд прийшов до висновку, що у задоволені позову слід відмовити.

Суд при ухвалені рішення у даній справі керується усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Беручи до уваги, що у позові відмовлено, відсутні підстави для стягнення з відповідачів судового збору.

Керуючись ст.ст. 81,89,141,263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської Служби України, Територіального управління Державного Бюро розслідувань, розташоване у м. Львів про відшкодування шкоди, спричиненої судом і посадовими особами органів державної влади в Україні - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 березня 2024 року.

       Учасники справи:

       Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

       Відповідач: Держава Україна в особі Державної Казначейської Служби України, ЄДРПОУ: 37567646, адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, 6.

Відповідач: Територіальне управління Державного Бюро розслідувань, розташоване у м.Львові, ЄДРПОУ: 42334907, адреса: м. Львів, вул. Кривоноса, 6.

Суддя: