Справа № 133/3232/18

Провадження № 22-ц/801/1140/2019

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Проць В. А.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 рокуСправа № 133/3232/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Голота Л.О., Денишенко Т.О.,

за участі секретаря судового засідання Топольської В.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1  на ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області про закриття провадження від 27 березня 2019 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання одностороннього правочину (заповіту) недійсним,

в с т а н о в и в :

В грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання одностороннього правочину (заповіту) недійсним.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 27 березня 2019 року закрито провадження у зазначеній цивільній справі.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просила оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким направити дану цивільну справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що зазначений позов не є тотожним до зустрічного позову в цивільній справі №133/849/14-ц від 17.10.2014 року, оскільки в них не співпадає предмет спору, зокрема ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання одностороннього правочину (заповіту) недійсним з тих підстав, що за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 19.10.2015 року стало відомо, що підпис в графі заповідача виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою. Крім того, відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 30.06.2017 року, підпис в заповіті від 17.02.2003 року на ім`я ОСОБА_2 від імені заповідача являється підробленим. Зазначені факти не були відомі суду під час розгляду цивільної справи №133/849/14-ц у 2014 році та є суттєвими для правильного вирішення даної справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже був розглянутий судом, оскільки набрало законної сили рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області в цивільній справі №133/849/14-ц від 17.10.2014 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 22.01.2015 року, було відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту нікчемним за безпідставністю позовних вимог.

Проте, погодитись з такими висновками не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішені по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Позови вважаються тотожними тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів, позови не можна вважати тотожними, що позбавляє суд права закрити провадження у справі.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої він просить ухвалити рішення, а підставою - є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання одностороннього правочину (заповіту) недійсним, мотивуючи його тим, що за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 19.10.2015 року стало відомо, що підпис в графі заповідача виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою. Крім того, відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 30.06.2017 року, підпис в заповіті від 17.02.2003 року на ім`я ОСОБА_2 від імені заповідача являється підробленим.

Суд першої інстанції, розглядаючи клопотання представника відповідача – адвоката Сича С.М. про закриття провадження у даній справі, не взяв до уваги, що рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17.10.2014 року було скасоване внаслідок його перегляду за нововиявленими обставинами.

При розгляді справи суд першої інстанції залишив поза увагою рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 09 січня 2018 року, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно та в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Габрук ОСОБА_4 про визнання заповіту нікчемним. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову районний суд зазначив, що заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із ч. 1 ст. 1257 ЦК України є нікчемним, а тому відповідно до ст. 215 ЦК України визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

За таких обставин, суд першої інстанції, приймаючи рішення про закриття провадження, не з`ясував фактичні обставини справи, не дослідив наявні в матеріалах справи докази в повній мірі, внаслідок чого допустив порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 не можна вважати тотожними з її позовними вимогами, які раніше були предметом судового розгляду, й щодо яких постановлене рішення.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції не звернув на це уваги.

Таким чином, судом першої інстанції ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, тому є підстави для її скасування відповідно до ст. 379 ЦПК України, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

       Ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області про закриття провадження від 27 березня 2019 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29 травня 2019 року.

Суддя-доповідач:                                В.П. Рибчинський

Судді:                                                                Л.О. Голота

                                                                               Т.О. Денишенко