КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22- а- 4704/09 р. Головуючий у 1 інстанції Ярмола О.Я. Суддя доповідач Ситников О.Ф.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 лютого 2010 року. м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Ситникова О.Ф.,
Суддів: Літвіної Н.М.,
Хрімлі О.Г.,
при секретарі: Авдошиній Л.О.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення.
Судом першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, а саме:
Визнано відмову управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради щодо перерахунку одноразової грошової допомоги на оздоровлення позивача ОСОБА_2, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати неправомірною .
Стягнуто з управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_2 2455 грн. недоотриманої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, судом не повністю з’ясовані обставини, що мають значення для справи, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача до суду апеляційної інстанції у встановлений судом строк від інших осіб не надійшло.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до вимог ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до приписів ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Водночас, відповідно до постанови КМ України від 12.07.2005 року за № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , розмір виплати щорічної разової грошової допомоги є значно менший ніж розмір встановлений Законом.
Судом першої інстанції встановлено, що щорічну одноразову допомогу на оздоровлення позивачу фактично нарахована в січні 2008 року в розмірі 120 грн., що підтверджено випискою з особового рахунку. Зазначена допомога на оздоровлення виплачена в тому розмірі, який встановлено постановою КМ України від 12.07.2005 року за № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп від 09.07.2007 року визнані неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в т.ч. п.30 ст.71, яким зупинено дію ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, дія абзацу третього частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відновилася із 09.07.2007 року .
Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню положення ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та положення законів України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови Кабінету Міністрів України.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню і на її користь слід стягнути недоплачену частину разової щорічної грошової допомоги.
Колегія суддів апеляційної інстанції в цілому погоджується з такими висновками суду першої інстанції, проте зазначає, що судом першої інстанції невірно визначений спосіб захисту порушених прав позивача.
В резолютивній частині рішення судом першої інстанції зазначено конкретну суму, яку необхідно стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок погашення заборгованості, а також не вказано норму закону за якою нараховується сума грошової допомоги, що може привести до ускладнень при виконанні даного рішення, що не відповідає вимогам ст. 162 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і Законами України.
Частиною 2 статті 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову, суд може визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень та зобов'язати його вчинити пенні дії щодо усунення порушень або прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав суб'єктів у сфері публічно-правових відносин.
З урахуванням вищевикладеного, постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2008 року підлягає зміні в частині стягнення з відповідача конкретної суми одноразової допомоги на оздоровлення, оскільки нарахування вказаних сум грошової допомоги повинно проводитися відповідачем у відповідності з компетенцією визначеною законодавством, тому в даному випадку повинен бути застосований такий спосіб захисту прав громадянина, як зобов’язання вчинити певні дії.
Керуючись ст .ст. 160, 198, 201, 205, 207 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2008 року змінити.
Викласти другий абзац резолютивної частини постанови суду першої інстанції наступним чином:
Зобов’язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради провести виплату недоплаченої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік на користь ОСОБА_2 відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В решті, постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2008 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий: Ситников О.Ф.
Судді: Літвіна Н.М.
Хрімлі О.Г.
Повний текст ухвали виготовлений 15.02.2010 р.