Справа № 569/4031/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року                         Рівненський міський суд

в особі судді – Ковальова І.М.

при секретарі – Соломон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,-

                в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів звернувся ОСОБА_1

В судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримали, просить суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті кошти у розмірі 80725,90 грн., що еквівалентно 3000,00 доларів США на дату звернення до суду – 10 березня 2017 року; понесені витрати за надану правову допомогу в розмірі 3200,00 грн., сплачений судовий збір в розмірі 807,26 грн. та витрати за подання оголошення про виклик відповідача в судове засідання в розмірі 150,00 грн. Крім того вважають, що на дані правовідносини не розповсюджується застосування строку позовної давності.

В судовому засіданні відповідач та представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнали, просять суд відмовити у їх задоволенні за недоведеністю позовних вимог, а в разі коли суд прийде до висновку, що позов є підставним то застосувати до даних правовідносин строки позовної давності на звернення до суду.

Заслухавши учасників судового процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

09 жовтня 2011 року відповідач звернулась до позивача з проханням позичити їй грошові кошти в розмірі 3000 (три тисячі) доларів США для лікування її батька. Оскільки позивач був знайомий з батьком відповідачки, він позичив останній грошові кошти в сумі 3000 (три тисячі) доларів США за умови повернення цих коштів найближчим часом. При цьому, будь-якого договору у письмовому вигляді вони не укладали.

Через деякий час, при зустрічі батька позивачки з позивачем, останньому стало відомо, що батько не хворів, що особисто і підтвердив. На неодноразові звернення позивача до відповідача з проханням повернути кошти, відповідач не реагувала, борг повернутий не був. Тобто, відповідач ввівши в оману позивача, зазначивши, що кошти їй потрібні для лікування батька, безпідставно набула грошові кошти в сумі 3000 (три тисячі) доларів США.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч.2 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналогічні обставини регламентовані в постанові судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року № 6-88ц13.

Відповідно до ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.41 Конституції України право власності є непорушним.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 підтвердили пояснення позивача та встановлені обставини в судовому засіданні чим самим спростували пояснення свідка ОСОБА_6 та відповідача по справі ОСОБА_2

    Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та її представником.

Однак позовні вимоги до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.3 ст.257 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

  Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

06 листопада 2017 року у справі №569/4031/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів судом було прийнято заочне рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів були задоволені повністю.

Під час судового засідання 06 листопада 2017 року позивач ОСОБА_1 відповідаючи на запитання свого представника ОСОБА_7 чи звертався він до боржника ОСОБА_2 з вимогою про виконання нею обов`язку по поверненню йому грошових коштів, якщо так то коли ? ОСОБА_1 дав відповідь, що так він звертався до відповідача про виконання нею обов`язку по поверненню йому грошових коштів у кінці 2011 року та у 2012 році.

Як вбачається з позовної заяви і пояснень позивача в судовому засіданні, що він позичив ОСОБА_2 . три тисячі доларів за умови повернення цих коштів найближчим часом. З вимогою звертався до відповідача про виконання нею обов`язку по поверненню йому  грошових коштів у кінці 2011 року. Тому, з встановленого слідує, що відповідач повинна була виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги позивавчем.

Отже, на думку суду, до даних правовідносин які виникли між сторонами слід застосовувати загальну позовну давність, яка встановлюється тривалістю у три роки та розпочалась з 01.01.2012 року.

З позовом до суду позивач звернувся 13 березня 2017 року.

Оскільки представником відповідача зроблено заяву до винесення рішення про застосування позовної давності, а відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, тому з цих підстав в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,256,257,263,264,267,265, 268,273,354 ЦПК України, ст.ст.321,530,1212,1213, суд,-

                               в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів відмовити за пропуском строку звернення до суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_2 .

Суддя :