КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

===================================================================

Справа № 752/19438/17 Головуючий у І інстанції Колдіна О.О.

Провадження №22-ц/824/7120/2019 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Таргоній Д.О., Приходька К.П., Журби С.О.,розглянув в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 січня 2019 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року ФОП ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що між нею та ОСОБА_1 .. виникли договірні відносини на підставі договору № БЯ 0203 від 30 березня 2015 року, за умовами якого продавець зобов`язується надати клієнту (відповідачу) косметичний набір, а клієнт зобов`язується прийняти цей комплекс згідно акту приймання-передачі та сплатити за нього визначену договором грошову суму (ціну).

Свої зобов`язання перед відповідачем відповідно до укладеного договору позивач виконала в повному обсязі, ОСОБА_1 товар отримала, претензій щодо отриманого товару у останньої не було. Відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання.

За умовами договору загальна вартість товару складає 33 700 грн. Сторонами був погоджений порядок внесення оплати та визначено, що покупець повністю розраховується за товар не пізніше 30 січня 2016 року.

Станом на день звернення до суду сума боргу відповідача становить 12 620 грн., яку позивач просив стягнути на свою користь, а також пеню за останній календарний рік прострочення зобов`язання з 01 вересня 2016 р. по 01вересня 2017 р. в розмірі 3447,50 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 15 січня 2019 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 12620 грн., неустойку в розмірі 3447,50 грн., судовий збір в розмірі 640 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не витребував докази необхідні для розгляду справи.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги є обгрунтованими і підлягають задоволенню, а посилання відповідача на те, що їй був реалізований товар неналежної якості, не знайшли свого підтвердження, тому зазначені обставини не можуть бути підставою для звільнення відповідача від виконання своїх грошових зобов`язань.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30 березня 2015 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу №БЯ0203, відповідно до якого позивач передав у власність відповідача набір косметичний « Desheli », а відповідач прийняв цей товар та зобов`язався сплатити за нього грошові кошти у розмірі 33700,00 грн. у розстрочку, а саме: перший платіж у розмірі 6000,00 грн., а залишок вартості товару у розмірі 27700,00 грн. відповідач повинен сплачувати рівними платежами у розмірі 2770,00 грн. протягом 10 місяців.

Відповідно до п. 6.2 вказаного договору відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов договору покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення виконання зобов`язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (а.с. 5).

Відповідно до переліку № 1 (специфікації) до договору купівлі-продажу №БЯ0203 від 30 березня 2015 року відповідачем обрано та замовлено товар на суму 33700,00 грн. (а.с. 6).

З акту приймання-передачі товару від 30 березня 2015 року вбачається, що відповідач отримав товар, позивач виконав свої зобов`язання відповідно до договору належним чином (а.с. 7).

18 травня 2017 року з метою попередження порушення умов договору та повернення існуючої заборгованості на адресу відповідача позивачем було направлено претензію № 35 про погашення заборгованості (а.с. 12).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

П. 6.2 договору передбачено, що покупець сплачує продавцю неустойку у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення у випадку порушення встановлених строків розрахунку.

Відповідно до ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Борг відповідача станом на день звернення до суду за договором становить 12620 грн., що мали бути сплачені не пізніше 30 січня 2016 року.

Згідно позовних вимог пеня за період з 01 вересня 2016 року по 01 вересня 2017 року, враховуючи розмір подвійної облікової ставки НБУ, становить 3447,50 гривень, що є меншим у разі нарахування пені в розмірі 0,5% від простроченої суми боргу відповідно до п.6.2 Договору.

Тобто позивач скористався своїм правом на зменшення розміру неустойки і визначив її розмір в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 була поставлена неякісна продукція не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідачне скористалась своїм правом на обмін товару неналежної якості на аналогічний, який задовольнив би її за своїми властивостями.

Крім того, жодних дій щодо розірвання договору купівлі-продажу №БЯ0203 від 30 березня 2015 року ОСОБА_1 не здійснено.

Інших доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Оскільки, судом першої інстанції повно і всебічно з`ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає необхідним залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді: С.О. Журба

К.П. Приходько