Постанова

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 237/3686/13-ц

провадження № 61-23595св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Донецької області від 25 червня 2014 року у складі колегії суддів: Зінов`євої А. Г., Ларіної Н. О., Іванової А. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» (далі - ТОВ «Альянс Холдинг») про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що з 30 травня 2008 року вона працювала у ТОВ «Альянс Холдинг», 07 листопада 2011 року переведена на посаду касира торгівельної зали АЗС R5501.

06 червня 2013 року наказом № 51 ТОВ «Альянс Холдинг» було створено комісію для проведення інвентаризації супутніх товарів по торгівельних залах АЗС №№ 5501-5503. В ході проведення інвентаризації, яка відбулася 12 червня 2013 року, виявлено недостачу.

21 червня 2013 року наказом № SR-OC-2183 її було звільнено на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

Позивач посилалась на те, що недостача супутніх товарів мала місце на іншій АЗС R5502, до якої вона не має відношення. Втративши довіру до відповідача, нею було подано заяву до ТОВ «Альянс Холдинг» про звільнення за власним бажанням. Однак звільнення відбулося за інших підстав та без отримання згоди профспілкової організації.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила скасувати наказ про її звільнення, поновити її на посаді касира торгівельної зали АЗС R5501 з 21 червня 2013 року, стягнути на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 25 лютого 2014 року у складі судді Ступіна І. М. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Наказ ТОВ «Альянс Холдинг»від 21 червня 2013 року№ SR-OC-2183 про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України визнано незаконним та скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на посаді касира торгівельної зали ТОВ «Альянс Холдинг» з 21 червня 2013 року. Стягнуто з ТОВ «Альянс Холдинг» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 31 199 грн 79 коп. та на відшкодування моральної шкоди 2 000 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 25 березня 2014 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Разом з тим у відповідача не було підстав для звільнення працівника, оскільки у законному порядку вина позивача встановлена не була, звільнення відбулось з порушенням вимог чинного законодавства України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 25 червня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Альянс Холдинг» задоволено. Рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 25 лютого 2014 року та додаткове рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 25 березня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивач неналежним чином виконувала посадові обов`язки щодо оформлення та зберігання матеріальних цінностей, участі у складанні та підписанні інвентаризаційних актів, в результаті чого утворилася їх недостача. Звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Короткий зміст касаційної скарги та її доводи

У липні 2014 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину першу статті 41 КЗпП України, не дослідив всі обставини справи, порушив принцип законності, об`єктивності та неупередженості. Судом апеляційної інстанції не встановлено, в чому саме полягає вина позивача і що інвентаризація супутніх товарів по торгівельних залах АЗС №№ 5501-5503, внаслідок якої була виявлена недостача, проведена незаконно та з порушенням вимог чинного законодавства України.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 липня 2014 року відкрито касаційне провадження в зазначеній справі і витребувано з Мар`їнського районного суду Донецької області цивільну справу № 237/3686/13-ц.

Вимоги ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 липня 2014 року не виконано у частині витребування справи через те, що Мар`їнський районний суд Донецької області знаходиться на окупованій території, справа до суду касаційної інстанції не надходила.

Розпорядженням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 квітня 2015 року № 22/0/38-15 «Про зміну територіальної підсудності справ» змінено територіальну підсудність справ Покровського районного суду Дніпропетровської області та визначено підсудність справ за Красноармійським міськрайонним судом Донецької області.

У травні 2018 року касаційне провадження передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2018 року направлено до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області копії матеріалів касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Альянс Холдинг» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди для відновлення втраченого судового провадження.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 липня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Альянс Холдинг» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди передано за підсудністю до Мар`їнського районного суду Донецької області.

Ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 02 жовтня 2018 року відмовлено у відновленні втраченого провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Альянс Холдинг» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 30 травня 2008 року наказом № SR-OC-1013 ОСОБА_1 була прийнята на посаду касира торгівельної зали R5501 ТОВ «Альянс Холдинг».

01 вересня 2011 року наказом № SR -OC-3485 ОСОБА_1 переведена з посади касира торгівельної зали на посаду начальника АЗС R5505.

07 листопада 2011 року наказом № SR-OC-4584 ОСОБА_1 переведена з посади начальника АЗС R5505 на посаду касира торгівельної зали АЗС R5501 з повною матеріальною відповідальністю (т. 1 а.с. 9).

Також судами встановлено, що ОСОБА_1 працюючи касиром торгівельної зали АЗС R5501 безпосередньо обслуговувала грошові та товарні цінності, на позивача покладено обов`язки щодо контролю за матеріальними цінностями.

30 травня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Альянс Холдинг» укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (т. 1 а.с.164, 165).

07 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Альянс Холдинг» укладено договір про колективну матеріальну відповідальність (т. 1 а.с.164, 165).

Згідно з посадовою інструкцією касира торгівельної зали, з якою ОСОБА_1 була ознайомлена 02 вересня 2008 року, касир безпосередньо підпорядкований начальнику АЗС і його робота складається з обов`язків по організації роботи зміни, прийому, зберіганню та реалізації нафтопродуктів, роботи з грошовими та матеріальними цінностями, обслуговуванню клієнтів в магазині на АЗС (т. 1 а.с. 168 -175).

Розділом восьмим посадової інструкції регламентована робота касира в магазині АЗС, зокрема до його обов`язків включено: наглядати за збереженням товару; приймати, перевіряти та оформлювати належним чином товар; приймати участь в інвентаризації товару та матеріальних цінностей, підписувати інвентаризаційні відомості та акти інвентаризації.

Наказом від 06 червня 2013 року № 51 ТОВ «Альянс Холдинг» створено комісію для проведення інвентаризації супутніх товарів по торгівельних залах АЗС №№ 5501-5503 (т. 1 а.с. 28).

Службовою запискою керуючий територією Запорізького, Донецького регіонів ОСОБА_3 повідомив ТОВ «Альянс Холдинг» про те, що під час проведення інвентаризації, яка на АЗС R5501 відбулася 12 червня 2013 року, виявлено недостачу на суму 26 944 грн 35 коп (т. 1 а.с. 161).

Відповідно до порівняльних відомостей результатів інвентаризації супутніх товарів на АЗС № 5501 від 12 червня 2013 року встановлено, що інвентаризація проведена в присутності матеріально-відповідальної особи ОСОБА_1 , про що свідчить її особистий підпис на всіх відомостях (т. 1 а.с. 48-69, 70-92, 93-120, 121-140, 141-160).

На підставі наказу від 21 червня 2013 року № SR-OC-2183 ТОВ «Альянс-Холдинг» ОСОБА_1 було звільнено на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України (т. 1 а.с. 6).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей, можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.

Відповідно до абзацу другого пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», звільнення з підстав втрати довір`я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року № 6-100цс16.

Під час проведення інвентаризації на АЗС R5501 виявлено недостачу матеріальних цінностей більш, ніж на 25 000 грн. Вказані обставини встановлені рішенням Апеляційного суду Донецької області від 29 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Альянс Холдинг» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, вбачається, що позивач неналежним чином виконувала свої посадові обов`язки щодо оформлення та зберігання матеріальних цінностей, участі у складанні та підписанні інвентаризаційних актів, в результаті чого утворилася їх недостача. При цьому форма її вини не має значення. Крім того, із звіряльних відомостей результатів інвентаризації за квітень та травень 2013 року вбачаються незначні недостача та надлишки товарів, які свідчать про здійснення продажу необлікованого товару.

Також апеляційним судом встановлено, що позивачем підписана інвентаризаційна відомість від 12 червня 2013 року, якою встановлено недостачу на АЗС R5501. Доказів, які б спростовували вказані факти, позивачем не надано.

Видаючи наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи у зв`язку з учиненням нею винних дій, які дають підстави для втрати довір`я до неї як працівника, що безпосередньо обслуговує грошові цінності (на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України), ТОВ «Альянс Холдинг» діяло відповідно до вимог чинного трудового законодавства України.

Відповідно до довідки ТОВ «Альянс Холдинг» від 30 серпня 2013 року № 1404, починаючи з дати відкриття ТОВ «Альянс Холдинг» відсутня професійна спілка, а також немає представників професійної спілки (т. 1 а.с. 27).

ОСОБА_1 не є членом профспілкової організації.

Відповідно до статті 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках: звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, апеляційний суд правильно визначив характер спірних правовідносин, встановив фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності та дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції приймає постанову відповідно до правил, встановлених статтею 35 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з особливостями, зазначеними у статті 416 цього Кодексу (частина перша статті 415 ЦПК України).

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 25 червня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник