КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/11302/18 Головуючий у І інстанції Яценко Н.О.

Провадження №22-ц/824/6918/19 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Журби С.О., Приходька К.П.

за участі секретаря Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

У С Т А Н О В И В:

у вересні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах з січня 2016 року по серпень 2018 рік.

Від спільного проживання сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні.

Відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, участі у її вихованні не приймає, тому позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн. щомісячно, починаючи стягнення з часу пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн., щомісячно, починаючи стягнення з 04 вересня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнення аліментів, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки в розмірі 1800 грн., в іншому рішення суду залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції не дав належної оцінки тому, що позивачем ОСОБА_2 не було надано обґрунтування розміру витрат на дитини, які з огляду на рівність прав батьків та вимоги позивача мають становити 10 000 гривень щомісячно. Крім того, судом не взято до уваги, що відповідач не має заощаджень у банках, несе фінансові витрати на лікування своєї матері, сам проходить тривале лікування в медичних закладах і за станом здоров`я не може працювати на будівництві.

Апеляційним судом задоволено клопотання ОСОБА_2 про продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві позивачка заперечує проти доводів апеляційної скарги, звертає увагу суду на те, що відповідач непрацездатним не визнаний, не є інвалідом, не має інших утриманців, має можливість працювати та утримувати свою дитину, однак ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 та її представник проти задоволення скарги заперечували, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції як законне та обґрунтоване.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб - учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах, від яких мають малолітню доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтва про народження серії 1-БК від 13.04.2016 року, в якому батьком вказано: ОСОБА_1 , а матір`ю: ОСОБА_2 (а.с.6).

Також встановлено, що сторони спільно не проживають з серпня 2018 року, з даного часу відповідач самоусунувся від обов`язку утримувати дитину.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дитина проживає разом з матір`ю, остання забезпечує її матеріально, докладає інших зусиль у її вихованні та розвитку, проте відповідач ухилився від батьківського обов`язку, хоча має працездатний вік, а відтак зобов`язаний нести необхідні витрати.

З такими висновками суд апеляційної інстанції погоджується.

Відповідно ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч.1 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач не обґрунтував неможливості подання доказів до суду першої інстанції. Окрім того, апеляційна скарга не містить доводів, які давали б підстави визначити інший розмір аліментів, аніж визначено судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В ИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 29 травня 2019 року.

Суддя-доповідач Д.О.Таргоній

Судді: С.О.Журба

К.П.Приходько