Справа № 737/124/19

Проваждення № 2/737/201/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року                 смт Куликівка

Куликівський  районний суд Чернігівської області

суддяЛібстер А.С.

секретар судового засіданняЮрченко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу№ 737/124/19

за позовомОСОБА_1

до третя особа Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Державна Казначейська служба України

про стягнення матеріальної школи (індексації пенсії)

учасники справи та представники:

позивач представник відповідача ОСОБА_1 не з`явився

представник третьої особи не з`явився

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівського об`єднаного управління ПФУ про стягнення матеріальної шкоди (індексації пенсії за період з 01 травня 2016 року по 01 лютого 2019 року включно) в розмірі 34832 грн.

Позовну заяву мотивує тим, що з 2011 року перебуває на пенсії як державний службовець. Постановою Куликівського районного суду від 06 серпня 2015 року визнано неправомірними дії відповідача щодо непроведення йому індексації пенсії та було зобов`язано відповідача здійснити нарахування та виплату йому пенсії відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 за період з 01 січня 2015 року. За період з 01 січня 2015 року по 01 травня 2016 року його пенсія була проіндексована відповідно до вимог чинного законодавства, проте в подальшому відповідач на протязі тривалого часу свідомо, безпідставно, не виплачує позивачу пенсію в повному обсязі. За період з 01 травня 2016 року по 01 лютого 2019 року відповідач не проводячи індексацію пенсії заборгував позивачу 34832 грн.

Позовна заява надійшла до суду 04 лютого 2019 року.

Ухвалою судді від 19 лютого 2019 року позивачу було відмовлено у відкритті провадження з посиланням на те, що відповідач за позовом ОСОБА_1 являється суб`єктом владних повноважень, з яким позивач у цивільно-правових відносинах не перебуває, а заявлений ним спір про стягнення індексації пенсії належить до публічно-правових, стосується бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яка на думку позивача, є протиправною.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 05 квітня 2019 року скасовано ухвалу судді Куликівського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2019 року та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції з посиланням на те, що позивач невиплачену індексацію пенсії визначив як матеріальну шкоду, вимоги про відшкодування шкоди розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою судді від 17 квітня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Судовий розгляд справи по суті призначено на 08 травня 2019 року та відкладено розгляд справи на 23 травня 2019 року.

Відповідач надав до суду відзив в якому зазначив, що Управління виконало рішення Куликівського районного суду Чернігівської області у справі № 737/601/15-а від 06.08.2015 року та здійснило ОСОБА_1 доплату в лютому 2016 року в сумі 4261,05 грн. Управління не вчиняло щодо позивача ніяких протиправних дій чи бездіяльності, до того ж в позові не зазначено з яких міркувань позивач виходив, рахуючи розмір шкоди, та не надав ніяких доказів що підтверджують розмір шкоди.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав, наполягав на тому, що відповідач безпідставно не виплачує йому індексацію пенсії з 01.05.2016 року, в діях відповідача вбачаються ознаки злочину. Базовим місяцем для розрахунку індексації вважає липень 2011 року, індекс споживчих цін з початку 2019 року становив 148,8 – 156,8%, заробітна плата державних службовців зросла втричі, у зв`язку з чим мала підвищитись і його пенсія. Розмір завданої йому матеріальної шкоди оцінює у 34832 грн.

Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України заявило клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

Визначена позивачем третя особа - Державна Казначейська служба України свого представника в судове засідання не направила, жодних заяв по суті справи не подавала.

Дослідивши надані докази, вислухавши пояснення позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З заперечень відповідача встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Чернігівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України і отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 13.07.2011 року (а.с.70).

Документально підтвердженого розміру пенсії та її складових сторони суду не надали, клопотань про витребування доказів не заявили.

Відповідач посилався на те, що індексація визначається для кожного пенсіонера індивідуально, залежно від місяця підвищення пенсії внаслідок проведених перерахунків, розміру такого підвищення, а також інших обставин, однак стосовно позивача ніякої конкретної інформації не надав.

Відповідно до ч.1,2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії;  стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування.

За змістом ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Положеннями ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

В пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 ( в редакції від 24.10.2003)  «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв`язок та є вина зазначеної особи.

На відміну від індексації грошових доходів населення відшкодування шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю, підставою якої є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вказаних умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність, хоча б одного з цих елементів, виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

  Відповідно до ст.  1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

         З огляду на викладені вище обставини та відповідно до наведених вимог ЦК України суд дійшов висновку, що правові підстави для стягнення матеріальної шкоди відсутні, оскільки позивачем в судовому засіданні не доведено, що дії територіального органу ПФУ були неправомірними, що між діями чи бездіяльністю відповідача  і шкодою є безпосередній зв`язок та є вина відповідача, при цьому визначений позивачем розмір шкоди також не ґрунтується на доказах.

Згідно з правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного Суді від 04.07.2018 у справі № 281/46/16-ц, шкода, завдана органами Пенсійного фонду України, компенсується за рахунок державного бюджету, а відповідне рішення суду виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування, до яких має бути пред`явлений позов. Верховний Суд послався на те, що  статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана незаконними рішеннями органу державної влади, відшкодовується державою. Тобто відшкодування, у разі визнання судом незаконними дій чи рішень будь-якого органу державної влади, повинно здійснюватися за рахунок держави, а саме за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно з пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Відповідно до частини другої статті 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Статтею 73 цього Закону визначений вичерпний перелік цілей, на які використовуються кошти Пенсійного фонду України, і встановлено заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Відшкодування моральної шкоди цим Законом не передбачено. Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що не має законодавчих та інших правових підстав щодо виплати з коштів Пенсійного фонду України будь-яких відшкодувань моральної шкоди, так як бюджетом Пенсійного фонду України, який кожного року затверджується Кабінетом Міністрів України, не передбачено витрат на зазначені цілі.

Таким чином, позивач відмінності індексації грошових доходів населення від відшкодування шкоди не врахував, факту та розміру завданої шкоди не довів, та позову до належного відповідача про відшкодування шкоди не заявив, що є підставою для повної відмови в задоволенні його позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд-  

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди (індексації пенсії) повністю.

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду  через Куликівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 28.05.2019.

Суддя                                       А.С. Лібстер