СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
19 червня 2007 року |
Справа № 20-4/325 |
місто Севастополь
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Голика В.С.,
Дугаренко О.В.,
при секретарях судового засідання Алєєвої А.М., Васілевської С.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_1 від 22 вересня 2004 року,
представників відповідача: Шульга К.В., довіреність №4020/10 від 23 травня 2007 року, Никольська К.Б., довіреність №4073/10 від 24 травня 2007 року,
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на постанову Господарського суду міста Севастополя (суддя Остапова К.А.) від 19 лютого 2007 року у справі № 20-4/325
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя (вул. 7 Ноября, 3,Севастополь,99042)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_2 від 31.05.2005 року,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_2 від 31 травня 2005 року відповідача про визначення позивачу податкового зобов'язання з земельного податку.
Позов обґрунтовано тим, що податковим органом нараховане податкове зобов'язання за податковий період, у якому позивач не здійснював підприємницьку діяльності, а земельна ділянка надана в користування суб'єктам підприємницької діяльності (у тому числі позивачу).
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що рішенням відповідача позивачу нараховано земельного податку у сумі 7.929,73 грн., це рішення у частині нарахування податку у сумі 4.625,64 грн. скасовано рішенням контролюючого органу, позивач з 12 квітня 2001 року має у користуванні для обслуговування сховища земельну ділянку, з 25 травня 2005 року є суб'єктом підприємницької діяльності.
Постановою місцевого господарського суду у позові відмовлено з тих підстав, що позивач не відмовлявся від користування земельною ділянкою, а тому зобов'язаний до сплати земельного податку.
Позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якої просить скасувати судове рішення, позов задовольнити з тієї підстави, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи.
З заперечень на апеляційну скаргу слідує, що відповідач з її доводами не згоден тому, що у періоді, за яким нарахований земельний податок, позивач мав у користуванні земельну ділянку, від цього права не відмовлявся, і у 2005 році здійснював підприємницьку діяльність.
У судовому засіданні позивач і його представник підтримали доводи апеляційної скарги, представники відповідача підтримали доводи заперечень.
На підставі статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд розглянув справу і встановив наступне.
31 травня 2005 року заступником керівника Державної податкової інспекції в Балаклавському районі місті Севастополя Єршовою І.Е. прийнято податкове повідомлення НОМЕР_2 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання у вигляді земельного податку у сумі 3.964,87 грн. за строком платежу 15 серпня 2005 року, 3.964,87грн. -за строком платежу 14 листопада 2005 року, усього 7.929,73 грн. (а.с. 14, 77).
Розрахунок нарахованого земельного податку зроблений відповідно до грошової оцінки земельної ділянки, що надана позивачу у користування (а.с. 38-40, 46).
В результаті адміністративного оскарження, вказане податкове повідомлення скасовано у частині нарахування податку у сумі 4.625,64 грн. Через те, що з 1 червня 2005 року позивач є платником єдиного податку. Про прийняті рішення контролюючими органами своєчасно прийняті та направлені позивачу рішення (а.с. 15-21).
З 2 липня 2002 року до 25 травня 2005 року позивач не мав статусу суб'єкта підприємницької діяльності, що підтверджується довідкою про скасування державної реєстрації, свідоцтвом про державну реєстрації суб'єктом підприємницької діяльності, свідоцтвом про право сплати єдиного податку з 1 червня 2005року (а.с. 6-8. 88).
З 12 квітня 2001 року суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 надано у спільне часткове користування разом з іншими підприємцями 1,4598 га землі для обслуговування будинку схову, частка ОСОБА_1 -0,4866га, що підтверджують Державний акт на право користування земельною ділянкою, розпорядження (а.с. 9-12, 42-45, 76).
Вказане вище податкове повідомлення прийнято стосовно податкових зобов'язань не суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, а стосовно податкових зобов'язань фізичної особи ОСОБА_1
Про це свідчить наступне.
Прийнято повідомлення на підставі пункту "г" підпункту 4.2.2 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” N2181-III від 21 грудня 2000 року (зі змінами на час прийняття податкового рішення, далі Закон України N2181-III), тобто у виконання зобов'язання контролюючого органа у встановлених випадках нараховувати окремі податки.
Відповідачем не визначено зобов'язання за приписами підпункту "а" підпункту 4.2.2 вказаного Закону - у зв'язку з тим, що платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію (позивач розрахунку земельного податку за 2005 рік не надавав, хоч як суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний надавати таку декларацію і за 2007 рік її надав -а.с. 85-87).
Контролюючим органом не застосовані штрафи за заниження податкового зобов'язання та за не подачу декларації, яки встановлені пунктами 17.1.2 і 17.1.1 Закону України N2181-III.
Податковим органом у податковому повідомленні строки сплати податкового зобов'язання вказані як Законом України "Про плату за землю" (в редакції Закону N378/96-ВР від 19 вересня 1996 року, з змінами на 1 січня і 25 березня 2005 року) встановлено для громадян.
Апеляційний господарський суд вважає, що позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 не може бути задоволено тому, що вказане податкове зобов'язання визначено фізичній особі ОСОБА_1
Порушень прав суб'єкта підприємницької діяльності, яки можуть бути відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України захищені у господарському суду не має. Разом з тим не має підстав для закриття (припинення) провадження у справи тому, що з позовом звернувся суб'єкт підприємницької діяльності.
У зв'язку з вказаним, доводи позивача про перехід права користування земельною ділянкою новому власнику нерухомості (а у справі є доказі переходу 15 червня 2002 року права власності на нерухомість а.с.13) і прохання 11 лютого 2003 року цього власника передати земельну ділянку в оренду (а.с. 67-69) можуть бути підставами для обґрунтування позову фізичної особи ОСОБА_1
На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції постанова про відмову у позови прийнято правильно, але її слідує доповнити вказаними вище підставами для відмові у позові. Апеляційна скарга і позов задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду міста Севастополя від 19 лютого 2007 року у справі №20-4/325 залишити без змін.
Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя підпис
Судді підпис
підпис