Справа №2-172/2010 р.

                                                                   РІШЕННЯ

                                                 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

            18 лютого 2010 року    Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

    головуючого                                                             судді Фаріна Н.Ю.,

    при секретарі                       Ощепкової І.С.,

    за участю:

    позивача                 ОСОБА_1

    представника позивача             адвоката ОСОБА_2,

    представника відповідача         ОСОБА_3,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Тернівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівці про стягнення страхової виплати за спричинену моральную шкоду,

                  ВСТАНОВИВ:

    В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що тривалий час він перебував у трудових відносинах із підприємствами вуглевидобувної промисловості. 17 червня 2002 року під час виконання трудових обов”язків на шахті «Дніпровська» він зазнав травми, внаслідок якої пошкодив зв'язки лівого колінного суглобу.

    Факт нещасного випадку зафіксовано в акті форми Н-1 №44 від 21 червня 2002 року. Внаслідок травми при освідченні в МСЕК 23 травня 2005 року ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 15 відсотків. На даний час стан здоров”я позивача внаслідок травми жодним чином не покращився, про що свідчить довідка МСЕК від 29 листопада 2007 року та 27 квітня 2009 року, згідно яких, внаслідок втрати працездатності, ОСОБА_1 встановлено загальну втрату працездатності, яка складає 65 відсотків.

    Внаслідок втрати професійної працездатності позивача вважає, що у нього наявна моральна шкода, оскільки: він втратив професійну працездатність; він постійно відчуває наслідки травми, в зв”язку з чим вимушений   регулярно  проходити лікування; він відчуває нестерпний біль; його фізичні недоліки є явними, особливо помітні при ходьбі; він відчуває великі незручності при веденні домашнього господарства;  на зміну погоди в нього посилюються болі. Наслідки травмування суттєво вплинули на сімейне життя позивача. Внаслідок больових відчуттів він не в повній мірі може виконувати сімейні обов'язки, внаслідок чого погіршились стосунки в сім'ї. Особливо викликає страждання його неможливість в повній мірі насолодитись спілкуванням із малолітніми онуками, оскільки граючись із ними він не в змозі взяти їх на руки і пригорнути до себе.

    Вказані незручності, переживання, викликані професійним захворюванням, негативно впливають на психічний стан позивача, він перебуває в постійній депресії. Внаслідок постійних переживань він відчуває періодичні болі серця.

    Вказані вище обставини обумовлюють необхідність пристосовуватись та організовувати своє повсякденне життя по новому.

    Позивач просить стягнути  з  відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівці на його користь страхової виплати за моральну шкоду, з урахуванням вище наведених ним обставин,   у розмірі 15000 грн.

    В судовому засіданні позивач та його представник – адвокат  ОСОБА_2 позов підтримали та просили стягнути з відповідача  страхову виплату за спричинену моральну шкоду в розмірі 15000 грн.

    Представник відповідача -  відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівці позов не визнала та просила в позові відмовити, вважаючи, що сума страхової виплати за моральну шкоду не може бути стягнена судом, окрім того позивачем не надано доказів про настання моральної шкоди.

    Суд, вислухавши позивача, його представника, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача слід задовольнити частково з наступних підстав.

    Встановлено, що позивач тривалий час перебував у трудових відносинах із підприємствами вуглевидобувної промисловості. 17 червня 2002 року під час виконання трудових обов”язків на шахті «Дніпровська» ОСОБА_1 зазнав травми, внаслідок якої пошкодив зв'язки лівого колінного суглобу.

    Факт нещасного випадку зафіксовано в акті форми Н-1 №44 від 21 червня 2002 року. Внаслідок травми при освідченні в МСЕК 23 травня 2005 року ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 15 відсотків. На даний час стан здоров”я позивача внаслідок травми жодним чином не покращився, про що свідчить довідка МСЕК від 29 листопада 2007 року та 27 квітня 2009 року, згідно яких, внаслідок втрати працездатності, ОСОБА_1 встановлено загальну втрату працездатності, яка складає 65 відсотків, крім того він був визнаний інвалідом третьої групи безстроково.

    Так, Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року, визначається, що інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, обумовленими захворюваннями, наслідком травм, або природженими дефектами, котрі приводять до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі та захисту. Позивача визнано інвалідом третьої групи. Відповідно до п.2.3 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 07.04.2004 року за №183 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 22.04. 2004 року за №516/9115 з подальшими змінами, підставою для встановлення третьої групи інвалідності є стійки, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або уродженими дефектами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності, в тому числі працездатності, які потребують соціальної допомоги і соціального захисту. Згідно вказаної Інструкції, критеріями встановлення третьої групи інвалідності є обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності в помірно вираженому ступені: обмеження самообслуговування I ст.;  обмеження здатності самостійно пересуватися I ст.; обмеження здатності до навчання I ст.; обмеження здатності до трудової діяльності I ст.; обмеження здатності до орієнтації I ст.; обмеження здатності до спілкування I ст.; обмеження здатності контролювати свою поведінку I ст.. Помірно виражене обмеження життєдіяльності визначається частковою втратою можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне зниження кваліфікації або зменшення обсягу трудової діяльності; значне утруднення в набутті професії чи в працевлаштуванні); значне зменшення (більш ніж на 25 %) обсягу трудової діяльності; втрата професії чи значне зниження кваліфікації; значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали  та не мають професії. Таким чином, вже сам факт встановлення позивачу 3 групи інвалідності підтверджує обмеження життєдіяльності позивача.

    Суд вважає, що внаслідок втрати  професійної працездатності у позивача наявна моральна шкода, оскільки: він втратив професійну працездатність; він постійно відчуває наслідки травми, в зв”язку з чим вимушений   регулярно  проходити лікування; він відчуває нестерпний біль; його фізичні недоліки є явними, особливо помітні при ходьбі; він відчуває великі незручності при веденні домашнього господарства;  на зміну погоди в нього посилюються болі. Наслідки травмування суттєво вплинули на сімейне життя позивача. Внаслідок больових відчуттів він не в повній мірі може виконувати сімейні обов'язки, внаслідок чого погіршились стосунки в сім'ї. Особливо викликає страждання його неможливість в повній мірі насолодитись спілкуванням із малолітніми онуками, оскільки граючись із ними він не в змозі взяти їх на руки і пригорнути до себе.

    Вказані незручності, переживання, викликані професійним захворюванням, негативно впливають на психічний стан позивача, він перебуває в постійній депресії. Внаслідок постійних переживань він відчуває періодичні болі серця.

    Вказані обставини, які наявні у позивача, обумовлюють необхідність пристосовуватися та організувати своє повсякденне життя по-новому й свідчать про заподіяння позивачу моральної шкоди.

    У відповідності зі ст. ст. 21 п. “е”, 28 ч.3 Закону України  “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 року, в редакції від 16.06.2005 року, яка діяла на момент виникнення правовідносин, в обов`язки відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівка  входило своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.          

    В судовому засіданні наявність факту заподіяння моральної шкоди потерпілому встановлено судом. Заперечення відповідача, що не було надано висновок МСЕК про наявність моральної шкоди, суд вважає необгрунтованими, оскільки вказана експертиза могла мати місце без звернення позивача до суду, якщо б позивач у позасудовому порядку звернувся б до відповідача, а в данному випадку позивач звернувся до суду за вирішенням виниклого спору й суд правомочний самостійно встановити факт заподіяння моральної шкоди потерпілому.

    У відповідності  зі ст. 34 пункту 3 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”  в редакції від  16.06.2005  року, яка діяла на момент виникнення правовідносин, сума страхової виплати за моральну шкоду визначається судом. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь – яких інших страхових виплат.

    Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

    У відповідності зі ст. 22  Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Згідно ст. 58  Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

    Крім того, положенню частини першої статті 58 дано офіційне тлумачення згідно з  Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.99 р. N 1-рп/99 “Положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).”

    Відповідно до ст. 13 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” в редакції від  16.06.2005  року, яка діяла на момент виникнення правовідносин, страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинило застрахованному професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у Законі, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або/ соціальних послуг.

    Враховуючи ту обставину, що страховий випадок з позивачем настав 23.05.2005 року, коли йому було встановлено втрату професійної працездатності  в розмірі 15 відсотків  і з цього часу в нього виникло право на відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що на дані правовідносини поширюєься дія норм ст.ст.1,15,21,28,34 Закону  в редакції від 16.06.2005 року, яка діяла на момент виникнення правовідносин, що  передбачають обов`язок Фонду відшкодувати моральну шкоду у разі настання страхового випадку.

    Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

    З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року “Кечко проти України”, у випадках, коли з набуттям чинності певного закону, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

    У відповідності з вимогами розумності та справедливості, з урахуванням того, що  страховий випадок з позивачем настав 23.05.2005 року, коли йому було встановлено втрату професійної працездатності  в розмірі 15 відсотків, суд вважає, що необхідно визначити суму страхової виплати за моральну шкоду, спричинену позивачу  у сумі 3 000  грн.

    На підставі викладеного, ст. ст. 8, 22, 58 Конституції України, ст. 5 ЦК України, ст. ст. 21 п. “е”, 28 ч.3, 34 Закону України  “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, керуючись ст. ст. 10, 60, 81, 212-215 ЦПК України, суд,-                

               ВИРІШИВ:

    Позов  ОСОБА_1  до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівці про стягнення страхової виплати за спричинену моральную шкоду -  задовольнити частково.

    Стягнути з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівці на користь  ОСОБА_1  в рахунок страхової виплати за спричинену моральну шкоду - 3000  (три тисячі) грн.

    Стягнути з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівц на користь УДКУ м. Тернівка ГУДКУ в Дніпропетровській області, Код ЄДРПОУ: 23929856, р/р: 31214259700035, банк ГУДКУ в Дніпропетровській області, МФО банку: 805012 витрати на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду цивільної справи у сумі 15 (п”ятнадцять) грн.

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд шляхом подачі у десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження, і подання після цього у 20-ти денний строк апеляційної скарги, або без подання заяви про оскарження шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня проголошення рішення.

    Головуючий