ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
05.06.07 Справа № 15/366
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Кузь В.Л. /головуючий/, Юркевич М.В., Городечна М.І., розглянувши апеляційну скаргу управління комунальною власністю м. Рівне
на рішення господарського суду Рівненської області
від 28.12.2005р. у справі № 15/366
за позовом Рівненського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” (м. Рівне)
до відповідача управління комунальною власністю м. Рівне
про визнання права користування нежитловим приміщенням на праві господарського відання
за участю представників: не з’явились
З правами та обов’язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, сторони ознайомлені.
Рішенням від 28.12.2005р. у справі №15/366 господарського суду Рівненської області (суддя Коломис В.В.) задоволено позов Рівненського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” (м. Рівне) до управління комунальною власністю м. Рівне про визнання права користування нежитловим приміщенням на праві господарського відання.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, управлінням комунальною власністю м. Рівне подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить рішення господарського суду Рівненської області скасувати, з огляду на наступне:
- місцевим господарським судом було порушено норми процесуального законодавства, оскільки спір належало розглядати за правилами розгляду справ, встановленими КАС України;
- для визнання права господарського відання суд повинен був встановити чи було спірне майно закріплене за державним підприємством, чи відбулась передача власником цього майна позивачу;
- господарським судом невірно було застосовано норми матеріального права. Це полягає в тому, що суд при прийнятті рішення послався на постанову Ради Міністрів УРСР від 28.04.80р. як на нормативний акт, що регулює процедуру передачі будівлі. Разом з тим, враховуючи, що будинок був побудований в 1960році, зазначену процедуру передачі регулює постанова Ради Народних Комісарів СРСР від 15.02.1936р. №254 «Про порядок передачі державних підприємств, будівель, споруд»інше.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення господарського суду Рівненської - відсутні, з огляду на наступне:
Відповідно до п. 1 ст. 3 КАС України справою адміністративної юрисдикції визнається переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в томі числі і на виконання делегованих повноважень.
Разом з цим, як було зазначено вище, предметом позовних вимог Рівненського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” (м. Рівне) є визнання права користування нежитловими приміщеннями підвального та першого поверхів загальною площею 411,9 м кв., розташованих в житловому будинку по вул. Остапова, 3 в м. Рівне на праві господарського відання.
Виходячи із зазначеного, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що заявляючи вказану позовну вимогу, позивач діяв в межах, визначених ст. 16 ЦК України, відповідно до п. 1 ч. 2 якої, одним із способів захисту цивільного права може бути визнання права.
За таких обставин, господарський суд апеляційної інстанції зазначає, що даний спір не містить ознаки адміністративного, а відповідач у ньому виступає не як суб’єкт владних повноважень, а як суб’єкт цивільно-правових відносин, що оспорює право Рівненського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” (м. Рівне) на право повного господарського відання спірними нежитловими приміщеннями.
Враховуючи наведене, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що даний спір виник у сфері цивільних правовідносин, а тому він не містить ознак адміністративного та підлягає розгляду за правилами ГПКУ України.
Що ж стосується твердження скаржника, визначене як підстава для скасування оскаржуваного рішення, про те, що для визнання права господарського відання суд повинен був встановити чи було спірне майно закріплене за державним підприємством, чи відбулась передача власником цього майна позивачу, то зазначене твердження є таким, що суперечить приписам норм процесуального права з огляду на наступне:
Ч. 2 ст. 35 ГПК України звільняє сторін при розгляді однієї справи від доведення тих фактів, які були встановлені рішенням господарського суду під час розгляду іншої спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
При цьому, як вірно зазначено господарським судом Рівненської області в оскаржуваному рішенні, право позивача на повне господарське відання нежитловими приміщеннями загальною площею 411,9 м кв., розташованих в житловому будинку по вул. Остапова, 3 в м. Рівне встановлене рішенням того ж суду у справі №14/101 від 30.06.2005року, а тому така обставина не підлягає додатковому доведенню, а заперечення щодо неї, відповідно, оцінці.
Разом з цим, твердження скаржника про те, що господарським судом невірно було застосовано норми матеріального права, оскільки суд при прийнятті рішення послався на постанову Ради Міністрів УРСР від 28.04.80р. як на нормативний акт, що регулює процедуру передачі будівлі, а той час, як будинок був побудований в 1960році, то зазначена процедура передачі передбачена постановою Ради Народних Комісарів СРСР від 15.02.1936р. №254 «Про порядок передачі державних підприємств, будівель, споруд», є необґрунтованим, оскільки як на підставу своїх заперечень у справі №14/101 про те, що спірні приміщення були передані на баланс виконавчого комітету Рівненської міської ради депутатів трудящих, структурним підрозділом якого є відповідач у даній справі, відповідно до рішення виконкому Рівненської міської ради депутатів трудящих №447 від 14.12.1983р, появі якому в часі передує вищезазначена постанова Ради Міністрів УРСР.
Твердження скаржника про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права визнаються Львівським апеляційним господарським судом необґрунтованими, оскільки управління комунальною власністю м. Рівне, відповідно до норми ч. 2 ст. 104 ГПК України, не навело підстав, за яких таке порушення могло призвести до прийняття господарським судом невірного рішення по суті.
Зазначені обставини були належним чином досліджені місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, а тому воно є таким, що підлягає залишенню без змін.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 28.12.2005р. у справі №15/366 господарського суду Рівненської області залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Кузь В.Л.
суддя Городечна М.І.
суддя Юркевич М.В.