донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18.06.2007 р. справа №44/74
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Кулебякіна О.С. |
суддів | Волкова Р.В. , Запорощенка М.Д. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Муруліна Л.В. протокол № 8 від 30.09.05 р. - директор; Гончарова Н.А., представник за довір. від 24.04.07 р. - ТОВ "Паливно-заправна компанія "Валді", м. Донецьк, |
від відповідачів: | ДВС у Ворошиловському районі міста Донецька, м. Донецьк - не з"явився; Кравченко С.С. представник за довір. № 3221 від 11.06.07 р.; Данилко О.В. представник за довір. № 241 від 10.01.07 р. р. - АКІБ "УкрСиббанк", м. Харків; Відділення № 131 АКІБ "УкрСиббанк" в місті Донецьку, м. Донецьк - не з"явився; Гріненко М.А. представник за довір. № 11108/10/10-013 від 07.05.07 р. - ДПІ у Калінінському районі міста Донецька, м. Донецьк, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", м. Харків |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 24.04.2007 року |
по справі | № 44/74(суддя Мєзєнцев Є.І.) |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-заправна компанія "Валді", м.Донецьк |
до | 1) Державної виконавчої служби у Ворошиловському районі м. Донецька, м.Донецьк 2) Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", м. Харків 3) Відділення № 131 Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" в місті Донецьку, м.Донецьк 4) Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька, м. Донецьк |
про | стягнення суми завданої шкоди у розмірі 260 829,12 грн. |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.04.2007 р. позовні вимоги заявлені до Акціонерного комерційного інноваційного банку „Укрсиббанк”, м. Харків задоволені. Цим же рішенням відмовлені у задоволенні позову до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька і припинене провадження за вимогами до Державної виконавчої служби у Ворошиловському районі м. Донецька та Відділення № 131 Акціонерного комерційного інноваційного банку „Укрсиббанк” у місті Донецьку.
На вказане рішення Акціонерним комерційним інноваційним банком „Укрсиббанк”, м. Харків подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового акту, як такого, що не відповідає обставинам справи, а також нормам матеріального права. Як зазначено у скарзі, суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку про порушення банком вимог законодавства про виконавче провадження.
Клопотання боржника про зупинення виконавчого провадження до завершення апеляційного провадження відхилено за необґрунтованістю.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Паливно-заправна компанія „Валді”, м. Донецьк вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а рішення місцевого господарського суду законним.
Державна податкова інспекція у Калінінському районі м. Донецька вважає судове рішення в частині, що стосується податкового органу, законним.
Відділення Державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька свого представника до судового засідання не направило, у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що вимог законодавства про виконавче провадження не порушувало.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Паливно-заправна компанія „Валді”, м. Донецьк звернулось до господарського суду з позовом до Акціонерного комерційного інноваційного банку „Укрсиббанк”, Державної виконавчої служби у Ворошиловському районі м. Донецька, Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька та Відділення № 131 Акціонерного комерційного інноваційного банку „Укрсиббанк” у місті Донецьку про стягнення майнової шкоди у сумі 260 829, 12 грн.
В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що Акціонерний комерційний інноваційний банк „Укрсиббанк”, в порушення вимог ст. ст. 5, 50 Закону України „Про виконавче провадження”, ст. 59 Закону України „Про банк і банківську діяльність”, безпідставно повернув без виконання постанову виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька від 16.05.2005 р. про арешт коштів боржника - Приватної виробничо-комерційної фірми „Рапкомдон”. За ствердженнями позивача, зазначені дії сприяли невиконанню судового рішення у справі № 30/240, за яким на користь позивача з Приватної виробничо-комерційної фірми „Рапкомдон” стягнуто 268 421, 09 грн.
Задовольняючи позовні вимоги заявлені до банківської установи, суд першої інстанції виходив із того, що постанова державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти повернута незаконно і такі дії банку, згідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, тягнуть обов’язок останнього відшкодувати завдану позивачу майнову шкоду. Припинення провадження за вимогами до Державної виконавчої служби у Ворошиловському районі, суд першої інстанції обґрунтував тим, що спір між тими же сторонами з таких само підстав вирішений під час розгляду справи № 19/442 (пункт 2 частини 1 ст. 80 ГПК України). Провадження за вимогами заявленими до відділення № 131 Акціонерного комерційного інноваційного банку „Укрсиббанк” у місті Донецьку припинено з огляду на те, що відділення не є юридичною особою. Відмова у позові відносно Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька судом не мотивована.
Апеляційна інстанція вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню, оскільки ухвалене внаслідок неправильного застосування процесуального закону.
У відповідності до ст. 1166 Цивільного кодексу України підставами для відповідальності за заподіяну майнову шкоду є, зокрема, вчинення заподіювачем шкоди противоправних дій і наявність майнової шкоди, яка є прямим наслідком таких дій. Ці підстави виникнення деліктної відповідальності позивачем не доведені і судом першої інстанції не встановленні.
Так, за змістом пункту 10.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в України і національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 222, арешт, на підставі документа про арешт коштів, може бути накладений лише на рахунки клієнта банку. Виходячи з цього, банківська установа, яка одержала постанову державного виконавця про арешт коштів вправі та зобов’язане перевіряти відповідність назви юридичної особи, вказаної у постанові, назві клієнта банку. Згідно до постанови про арешт коштів боржника від 16.05.2005 р. арешту підлягають рахунки боржника, якій має назву ПВКФ „Рапкомдон”, тобто державним виконавцем вжита скорочена назва підприємства - боржника. Між тим, згідно до пункту 1.2 свого статуту та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Приватне виробничо-комерційне підприємство „Рапкомдон” не має скороченої назви. Крім того, виходячи із скорочення ПВКФ, вжитого у постанові державного виконавця, мова йде про Приватну виробничо-комерційну фірму „Рапкомдон”. Проте, згідно до пункту 1.2 Статуту, найменуванням підприємства українською мовою є Приватне виробничо-комерційне підприємство „Рапкомдон”. Підприємство, яке має саме таку назву і є клієнтом банку, що підтверджується карткою із зразків підписів та відбитків печатки.
Таким чином, у постанові про арешт коштів від 16.05.2005 р. вказана неправильна назва підприємства –боржника, що давало банку формальні підстави для повернення документу без виконання. Адже, в силу пункту 10.2 Інструкції про безготівкові розрахунки в України і національній валюті, банк вправі повернути документ про арешт коштів, якщо його оформлено з порушенням законодавства.
Аргументи суду першої інстанції наведені на підтвердження протиправного характеру дій банку, апеляційна інстанція вважає непереконливими з таких причин.
Так, не має підстав вважати, що банком порушені приписи ст.. ст.. 5, 50 Закону України „Про виконавче провадження” щодо обов”язковості вимог державного виконавця. Повертаючи документ про арешт коштів, який містив неправильну назву підприємства - боржника банк діяв в межах наданих йому повноважень і не ставив під сумнів само право державного виконавця накладати арешт на грошові кошти боржника.
Посилання у рішенні суду на те, що банк повинен був з’ясувати дійсну назву підприємства шляхом порівняння кодів Єдиного державного реєстру, дослідженням відбитку печатки, яка була в розпорядженні банку, апеляційна інстанція вважає необґрунтованими. Адже, ідентифікація клієнта у такий спосіб не передбачена Інструкцією про безготівкові розрахунки в України і національній валюті, а тому і не може бути обов’язковою для банку. Не можно погодитись з мотивацією рішення про те, що у даному випадку мала місце „механічна описка”. Це твердження суду є нічим не підтвердженим припущенням, на якому не може ґрунтуватись судове рішення. Крім того, вжиття у постанові скороченої назви підприємства, яка не передбачена його статутними документами не може розцінюватись як механічна помилка.
З викладених підстав, апеляційна інстанція вважає недоведеним протиправний характер дій банку.
Недоведеним є і факт завдання позивачу майнової шкоди. В цій частині, суд першої інстанції послався на те, що надані позивачем документи свідчать про неможливість виконання рішення господарського суду у справі № 30/240 через відсутність майнових активів у Приватного виробничо-комерційного підприємства „Рапкомдон”. Проте, такий висновок, на думку апеляційної інстанції, не відповідає фактичним обставинам справи. Як вбачається із матеріалів справи і пояснень самого позивача провадження у справі № 27/82б про банкрутство Приватного виробничо-комерційного підприємства „Рапкомдон” господарським судом Донецької області не завершене. Позивач є кредитором у цій справі і має можливість одержати задоволення своїх вимог в межах процедури банкрутства. Саме ця обставина свідчить про неможливість вважати позивача особою, якої завдана реальна майнова шкода.
Враховуючи викладене, задоволення позовних вимог до банку апеляційна інстанція вважає незаконним.
Провадження у справі відносно Державної виконавчої служби у Ворощиловському районі м. Донецька судом припинено помилково. У відповідності до пункту 2 частини 1 ст. 80 ГПК України провадження підлягає припиненню, зокрема, у разі вирішення судом спору між тими ж сторонами і з тих же підстав. Втім, склад сторін у справі, що розглядається відрізняється від справи № 19/442. Різними є і підстави позову. На думку апеляційної інстанції, у позовних вимогах до цього відповідача слід відмовити з огляду на те, що у позові не вказано в чому конкретно полягає вина виконавчої служби і протиправний характер її дій. Крім того, матеріалами справи не доведено самого факту заподіяння позивачу майнової шкоди.
Разом з цим, апеляційна інстанція погоджується з обґрунтованістю припинення провадження за вимогами до відділення № 131 Акціонерного комерційного інноваційного банку „Укрсиббанк” у місті Донецьку, та відмовою у позові до Державної податкової інспекцій у Калінінському районі м. Донецька
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 24.04.2007 р. у справі № 44/74 частково скасувати.
Відмовити у задоволенні позовних вимог до Акціонерного комерційного інноваційного банку „Укрсиббанк” та Державної виконавчої служби у Ворошиловському районі м. Донецька.
Судові витрати покласти на позивача.
В решті частині рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Головуючий О.С. Кулебякін
Судді: Р.В. Волков
М.Д. Запорощенко
Надруковано: 7 прим.
1. позивачу
4. відповідачам
1 у справу
1 ДАГС