С права № 2а-1292/2010 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2010 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд, Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді: Антоняк Т. М.
cекретаря: Барабаш М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 пенсійного фонду в м.Івано-Франківську про визнання незаконною відмови підвищити розмір пенсії та зобов'язання провести таке підвищення як дитині війни, суд-
в с т а н о в и в:
Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську з вимогами про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та забезпечити її виплату за 2007-2009 роки в сумі 4973,40 грн. а також продовжити виплату перераховану пенсію в подальшому. Мотивами позову вказує на неправомірність дій відповідача по відмові їй в здійсненні такого перерахунку пенсії та її виплаті.
В судовому засіданні позивачка заявлені вимоги підтримала, суду пояснила, що маючи статус дитини війни, має право на отримання державної соціальної підтримки у підвищеному розмірі згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Наявність такого права підтверджена і Рішеннями Конституційного суду України від 09.07.07р. та від 22.05.2008 року, якими визнано неконституційними норми Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та “Про Державний бюджет України на 2008 рік” (якими було зупинено норми наведеної ст.6 Закону). Однак, відповідач не провів їй таке підвищення пенсії і не виплачував протягом 2007-2009р.р. пенсію з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком. В зв'язку з цим вона звернулася до УПФ в м. Івано-Франківську, однак листом від 23.12.2009р. №702/М-8 їй було безпідставно відмовлено. Просить позов задоволити.
Представник відповідача — ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на повістці (а. с.15). Причину неявки суду не повідомив.
З урахуванням положень ч.4 ст. 128 КАС України суд ухвалив про розгляд справи у відсутності представника відповідача.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, з’ясувавши таким чином фактичні її обставини, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо захисту порушеного права на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Так, позивач наділена статусом дитини війни відповідно до п.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», про що свідчить пенсійне посвідчення №157355 (оригінал якого оглянуто в судовому засіданні) з відповідним штампом .
Позивачка звернулася до відповідача із заявою про підвищення пенсії до 30% мінімальної пенсії за віком на підставі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську від 23.12.2009р. №702/М-8 позивачці відмовлено в підвищенні пенсії на 30% у зв'язку з відсутністю законодавчого визначення величини мінімальної пенсії за віком, що б могло застосовуватись у даному випадку.
Таку позицію відповідача суд вважає необгрунтованою.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ст. 71, зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік.
Але 09 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України № 6-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статтей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, ЗО, 39, 41, 43, 44, 45,' 46, статті 71, статтей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 12 статті 71, ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими було встановлено, що на 2007 рік зупиняють дію положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням статті 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік. Конституційний Суд України у своєму рішенні дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
У зв'язку з чим слід вважати, що після прийняття вказаного рішення і до кінця 2007 року, тобто по 31 грудня 2007 року включно, надбавки до пенсії особам, що мають статус “дитина війни” повинні виплачуватись у розмірі передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” ( встановлено таку виплату в розмірі 10% замість 30% ). Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 вказану норму Закону теж визнано такою, що не відповідає Конституції України ( є неконституційною ). Тому позивачу слід проводити виплату надбавок до пенсії за 2008 рік починаючи з 22 травня і по 31 грудня 2008 року включно у розмірі передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Тому неправомірними слід вважати дії відповідача, що мали місце за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, про що зазначено вище і в цій частині вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом, і цією ж статтею КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але ст. 100 цього ж Кодексу передбачає що пропуск строку на звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову тільки за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін. А оскільки по справі відповідач за таке не вказує, то суд вважає, що вказані вище вимоги за 2007 рік слід теж задовольнити.
І при таких обставинах відмову відповідача у виплаті позивачці спірних сум у вказані періоди слід визнати неправомірною та зобов”язати його нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії, отриманої у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком, право на яке надане ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" з врахуванням змін до цієї ж статті Закону від 28 грудня 2007 року.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” не передбачено зупинення виплати надбавок до пенсії передбачених особам, що мають статус “дитина війни” відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. А тому суд виходить з того, що в такому випадку надбавки повинні нараховуватись та виплачуватись відповідно до вимог вказаного вище Закону і та чи інша постанова Кабінету Міністрів України не може змінити порядку та розмірів нарахування та виплати таких надбавок до пенсії передбачених зазначеним вище Законом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають до часткового задоволення. Слід зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 2007 по 2009 рік у сумі 4973,40 гривень.
В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача виплачувати підвищену пенсію як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком в подальшому слід відмовити, оскільки суд не вправі вирішувати спори на майбутній час.
На підставі викладеного, ст.ст. 1, 3, 6, 8 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, вказаних вище рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року та рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 по зазначених вище справах, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 12, 17, 69, 94, 158, 160-163, 167, 170, 186 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в:
Адміністративнийпозов – задоволити частково.
Визнати незаконною відмову ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську щодо перерахунку і підвищення пенсії ОСОБА_1 у розмірі передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Зобов'язати ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську підвищити ОСОБА_1 пенсію на 30% мінімальної пенсії за віком, згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 2007 року по 2009 року та провести виплату недоплачених кошітв в сумі 4973,40 гривень.
В решті вимог позову відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Антоняк Т. М.