ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"27" травня 2019 р. Справа № 911/1188/18

За позовом Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

Суддя C.І. Чонгова

За участю секретаря судового засідання М.Ф. Савчук

Представники сторін:

від позивача (стягувача): не з'явився;

від відповідача (боржника/заявника): Переяславська М.В. (довіреність №38 від 21.12.2018);

від третьої особи: не з'явився;

від органу ДВС: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 06.09.2018 позов задоволено та постановлено В рахунок часткового погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1 д; ідентифікаційний код 14360570) за Кредитним договором № 19 від 03 березня 2009 року (з усіма змінами та доповненнями до нього) перед Національним банком України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9; ідентифікаційний код 00032106) в сумі 2 674 478 038,00 (два мільярди шістсот сімдесят чотири мільйони чотириста сімдесят вісім тисяч тридцять вісім гривень 00 копійок) гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 104 від 17.04.2009, укладеним між Національним банком України та Закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк", що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 816, а саме на наступне нерухоме майно: - нежилі приміщення у літері "Б", що складаються з приміщень №1, 2, 3, загальною площею 36,5 кв.м., що знаходяться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, вул. Фрунзе, будинок 28, приміщення 1, 2, 3, що належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська набережна, 29-А; ідентифікаційний код 38920700) на підставі Договору купівлі-продажу від 25.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. за реєстраційним номером №1339 на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9; ідентифікаційний код 00032106). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська набережна, 29-А; ідентифікаційний код 38920700) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9; ідентифікаційний код 00032106) 6639,82грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

10.10.2018 на виконання рішення господарського суду Київської області від 06.09.2018 видано накази.

Додатковим рішенням господарського суду Київської області від 22.11.2018 заяву Національного банку України про винесення додаткового рішення задоволено та постановлено встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною 442 654,20грн. (чотириста сорок дві тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні 20 копійок) без ПДВ.

17.05.2019 до господарського суду Київської області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, якою просить суд визнати неправомірною та скасувати постанову від 28.01.2019 про арешт майна боржника винесену державним виконавцем Яковенко Владиславом Андрійовичем у виконавчому провадженні №58205153.

Крім того, заявником подано заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до суду скарги.

Заява мотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" не отримувало поштою постанову про арешт майна боржника від 28.01.2019, про оскаржувану постанову дізналося при ознайомленні 09.04.2018 при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження. Для отримання доказів ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 09.04.2019 представник Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" 14.05.2019 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження повторно. Крім того, зазначає, що у матеріалах виконавчого провадження №58205153 відсутні документи, які підтверджують відправлення постанови від 28.01.2019 про накладення арешту поштою на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.05.2019 скаргу прийнято до розгляду та призначено на 27.05.2019.

У судове засідання 27.05.2019 представники позивача (стягувача) та органу ДВС не з'явились; про час та місце проведення судового засідання повідомлені шляхом направлення ухвали господарського суду Київської області від 17.05.2019. (Орган ДВС повідомлений телефонограмою, яка міститься в матеріалах справи). Дані відомості містяться в матеріалах справи.

Частинами 1, 2 ст. 342 ГПК України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника скаржника, судом встановлені наступні обставини.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.01.2019 №58205153 накладено арешт на нежилі приміщення у літері Б, що складаються з приміщень №1, 2, 3 загальною площею 36,5 кв.м., що знаходяться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, вул. Фрунзе, будинок 28, приміщення 1, 2, 3, що належать боржнику Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 2 941 925 841,80 грн.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Здійснення виконання рішень у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом, є реалізацією одного з принципів діяльності органів влади, визначеного ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно частини сьомої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Частиною першою статті 5 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно статті 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Відповідно до частини першої та третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 06.09.2018 у справі №911/1188/18 сума 2 674 478 038,00 грн. є заборгованістю Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" за кредитним договором №19 від 03.03.2009 перед Національним банком України.

В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" виступає поручителем за кредитним договором №19 від 03.03.2009 згідно іпотечного договору №104 від 17.04.2009 та несе відповідальність перед Національним банком України за невиконання Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" зобов'язаннь за кредитним договором виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Оскільки додатковим рішенням суду від 22.11.2018 встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною 442 654,20грн, суд приходить до висновку, що саме в межах вартості предмета іпотеки Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" має нести відповідальність перед Національним банком України за невиконання Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" зобов'язань за кредитним договором №19 від 03.03.2009.

Відповідно до частини першої статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права.

Згідно з частиною першою статті 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Виходячи з наведених обставин та положень чинного законодавства суд приходить до висновку, що державним виконавцем в постанові про арешт майна боржника №58205153 від 28.01.2019 неправомірно встановлено суму стягнення з урахуванням виконавчого збору у розмірі 2 941 925 841,80грн, оскільки сума у розмірі 2 674 478 038,00грн є заборгованістю Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" за кредитним договором №19 від 03.03.2009 перед Національним банком України та сума 267 447 803,80грн є виконавчим збором. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" виступає поручителем за даним кредитним договором згідно іпотечного договору №104 від 17.04.2009 та несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, початкова ціна продажу якого встановлена у розмірі 442 654,20грн.

Проте, як вбачається з матеріалів скарги №66 від 15.05.2019 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", згідно приписів якого виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно до статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Суд погоджується з доводами скаржника про те, що оскаржувана постанова про арешт майна боржника №58205153 від 28.01.2019 винесена з порушеннями приписів Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України «Про іпотеку» в частині визначення суми заборгованості.

Проте, як встановлено судом, на час розгляду даної скарги наказ Господарського суду Київської області №911/1188/18 від 10.10.2018, на примусове виконання якого відкрито виконавче провадження №58205153, повернуто стягувачу згідно постанови про повернення виконавчого документа від 05.02.2019. Однак, постанова, що оскаржується, державним виконавцем не скасована, також державним виконавцем не надано доказів щодо проведення дій у зв'язку з закінченням виконавчого провадження. Отже, вказана постанова продовжує свою дію.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Поряд з цим, як зазначалося вище, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд, зокрема, зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється (п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Проте, у відповідності до ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"

При цьому, перелік дій щодо виконання рішення та повноваження на їх виконання законодавством покладено на виконавця.

Тиким чином вимога скаржника про скасування постанови про арешт майна боржника, винесеної головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком Владиславом Андрійовичем у виконавчому провадження №58205153 задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" №66 від 15.05.2019 на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича у виконавчому провадженні №58205153 не підлягає частковому задоволенню, оскільки в частині визначення стягнення виконавчого збору державного виконавця не підлягає розгляду у господарському судочинстві, а розглядається в адміністративному порядку. Керуючись статтями 234, 343, 345 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про виконавче провадження" суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати неправомірною постанову про арешт майна боржника, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком Владиславом Андрійовичем у виконавчому провадження №58205153 в частинні визначення стягнення на суму 2 674 478 038,00грн.

2. В частинні скасування постанови про арешт майна боржника, винесеної головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком Владиславом Андрійовичем у виконавчому провадження №58205153 - відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 29.05.2019 року.

Суддя С.І. Чонгова