Справа№2-73 2007 рік
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.02.2007 року Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Беклеміщева О.В.
при секретарі Запорожець О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжі цивільну справу за иозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -Запорізька міська рада про визнання права власності на будівлю, -
Встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа -Запорізька міська рада про визнання права власності на будівлю, у якому зазначив, що 14.06.2001 року він купив 7/10 частин жилого будинку АДРЕСА_1. У 2002 році ним була збудована прибудова тамбуру а1, який прилягає до належній йому частині жилого будинку та до службовій прибудові «а». Площа цієї прибудови складає 2,5 кв.м. У висновку технічної експертизи по жилому будинку АДРЕСА_1 від 25.08.2004 року та у технічному паспорті від 25.08.2004 року вищезгадані споруди (тамбур з прибудовою та службова прибудова) зазначені літ. а2 та охарактеризовані як «службова прибудова». Зазначена службова прибудова своєю частиною площею 1,026 кв.м, розташована на земельній ділянці IV, яка на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 08.02.1983 року знаходиться у спільному користуванні сторін. Разом з тим на цій земельній ділянці є надлишки, місце розташування яких, згідно технічної експертизи від 16.12.1982 року встановити не можливо. Позивач звертався у органи місцевої влади та самоврядування з проханням зареєструвати за ним право власності на зазначену прибудову, але йому було відмовлено в цьому у з'язку з відсутністю згоди відповідача. Позивач вважає, що будівництвом ним зазначеної прибудови не порушує право відповідача, оскільки прибудова займає незначну площу та не перешкоджає відповідачу у здійсненні належних йому прав власності і користування. Позивач просить визнати за ним право власності на службову прибудову а2, розташовану за адресою АДРЕСА_1.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просить суд визнати за позивачем право власності на службову прибудову а2, розташовану за адресою АДРЕСА_1.
Відповідач проти позову заперечує, в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що на території земельної ділянки спільного користування площею 84 кв.м, без її дозволу позивач збудував самовільну прибудову а2. Але ця самовільна прибудова розташована не лише на території земельної ділянки спільного користування, а і на території спільного двору. У зв'язку з тим, що належна відповідачу частина будинку знаходиться дальше від входу з вулиці, ніж частина, що належить позивачу, вона може проходити до своєї частини тільки через територію цього спільного двору. Також позивач невірно вказав, що він здійснив лише прибудову до тамбура площею 2,5 кв.м. У дійсності ж він здійснив повну реконструкцію -зніс раніше існувавший тамбур а1 та збудував нову прибудову, яку при інвентаризації зареєстрували як самовільну службову прибудову а2. Ця прибудова виступає на територію спільного двору та є перешкодою для вільного проходу на вулицю. Позивач вважає, що самовільна будівля а2 суттєво порушує її законні права землекористування та перешкоджає вільному доступу до її частини будинку. Просить у позові відмовити.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому суд у відповідності до ст. 169 ЦПК України вважає можливим розглянути справу у відсутність представника третьої особи на підставі доказів, наявних у справі.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є власником 7/10 частин жилого будинку АДРЕСА_1. Відповідачу належить на праві власності 3/10 частини) вказаного будинку.
! Згідно технічного паспорту на домоволодіння по АДРЕСА_1 станом на 20.11.2000 року, на земельній ділянці були розташовані службова прибудова літ а, тамбур літ. а1.
Згідно технічного паспорту на домоволодіння по АДРЕСА_1 станом на 25.08.2004 року, на місці, де раніше були розташовані прибудова літ а та тамбур літ. а1, розташована службова прибудова літ. а2.
Згідно матеріалів технічної експертизи від 25.08.2004 року, ОСОБА_1 побудована службова прибудова літ. а2 без дозволу, яка своїми зовнішніми розмірами частково розмістилась на земельній ділянці спільного користування № IV: на лінії 2,85 м. - на 0,36 м. площею 1,0 кв.м., на лінії 6,43 м. - на 0,02 + 0,06 /2 м. площею 0,3 кв.м, а усього площею 1,3 кв.м.
Із відповіді Головного управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 10.10.2003 року та відповідей Жовтневої районної адміністрації від 29.11.2004 року та 10.12.2003 року вбачається, що ОСОБА_1 самовільно побудував службову прибудову а2 і матеріали відносно цього направлені на розгляд до адміністративної комісії.
| Відповідно до ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Суд вважає, що побудувавши самочинно прибудову літ. а2, ОСОБА_1 суттєво порушив права співвласника ОСОБА_2, тому що ця прибудова зайняла частину площі земельної ділянки, яка знаходиться в спільному користуванні, за рахунок чого зменшився прохід до частині будинку, яка належить ОСОБА_2 Також навіс, який має ця прибудова, спрямовує злив води з криши будинку, на доріжку, яка веде до її частини будинку.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись 376 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212, 214 ЦПК України, суд-
Вирішив:
Цозов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -Запорізька міська рада про визнання права власності на будівлю залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя заяви про його апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення з подальшим поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення.